Экономические науки / 10.Экономика предприятия

Ліхоносова Ганна Серіївна

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

РІВНОВАГА ЯК ПРИНЦИП УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Термин „рівновага” запозичено у природничих науках, де його значення має достатньо точне визначення та позначає стійкий стан, що володіє здатністю до тривалого існування, збереженню в часі.

Під рівновагою розуміють [1, с. 340] загальне понятття, яке можна застосувати до різних ситуацій, які характеризуються взаємодією різнонаправленних сил, вплив яких взаємно погашається, таким чином, що наявні властивості системи залишаються незмінними у часі.

Відтак під рівновагою системи варто розуміти здатність системи зберігати параметри у визначених межах, протидіяти збурюванням і повертатися в рівноважний стан у випадку відхилень.

Для всіх можливих уживань цього терміна єдиним загальним моментом є інтуїтивне розуміння наступного: термін "рівновага" позначає щось (наприклад, стан системи) здатне реагувати на зміни в навколишньому середовищі (випадкові та навмисні перешкоди) і як і раніше зберігати приблизно ту ж саму поведінку протягом певного періоду часу.

Без певного рівня невизначенності та нестійкості відсутній і розвиток системи, як невід’ємний процес подальшого існування системи. Про обгрунтування цієї думки свідчить і те, що у результаті розвитку [2, с. 234] виникає новий якісний стан об’єкта, його складу та структури. Тобто те, що може виникнути лише за рахунок змін у вже існуючої та певним чином організованої системі.

Виходячи з цього, нестійкість, як явище системи, не завжди є злом, яке належить усунути. Нестійкість може виступати певною умовою стабільного і дінамічного розвитку. Постійний стан стійкості та досягненний стан рівноваги системи можуть у певній мірі оцінюватися як тупики еволюції системи. Адже усі процеси, протикаючі у системі, доведені до свого логічного позитивного кінця, призводять до застою, до певної деградації організації, до припинення усякого розвитку системи. Отже, для зростання організованності системи, для появи складності функціонування, взаємозалежності внутрішних процесів та різноманітних напрямів розвитку системи необхідні певні стресові ситуації у системі, які мають використовуватися як стимул для подальшого розвитку.

Підтвердженням цього виступають також досягнення сінергетики, увага якої, як правило, направлена на щось нестійке та мінливе, бо тільки такі явища та процеси можуть принести несподівані та непрогнозовані позитивні (негативні) кінцеві результати.

Стійкість є стан рухливої, динамічної рівноваги підприємства як системи, що зберігає рівновагу за рахунок протидії збурюючим зовнішнім і внутрішнім факторам. Будучи відкритою системою, підприємство, безупинно удосконалюється, відтак повинно постійно підтримувати свою стабільність. Принцип роботи механізму підтримки стійкості полягає в тому, що при одержанні сигналу про зміни, що загрожують системі, починає працювати підсистема протидіючих факторів, що працює до тих пір, поки підприємство не повертається в рівноважний стан, до конкретних кількісних значень та параметрів діяльності, що відповідає станові стійкості. Тобто на основі зворотних зв'язків здійснюється саморегуляція, що ґрунтується на відомому принципі: кожна система прагне до збереження своєї стабільності.

Будь-яке підприємство можна розглядати як єдність рівноваги (стійкості) і зміни (розвитку). Причому стійкість у даному випадку може виявлятися не тільки у формі рівноваги, але і бути характеристикою розвитку, що може бути стійким або хитливим. Важливо відзначити, що розвиток є визначальним стосовно стійкості. Він носить абсолютний характер, тоді як рівновага і стабільність відносні і відіграють підлеглу роль.

Система забезпечення функціональної стійкості, що визначається існуючим організаційно економічним механізмом на підприємстві, являє собою замкнуте коло регулювання. Вона втілює в собі управлінський процес, дія якого втілюється у конкретних функціях відповідних підрозділів:

· діагностика стану і динаміки якісних параметрів діяльності підприємства;

· оцінка складу і масштабу ризиків і погроз щодо наявного стану рівноваги;

· застосування типового механізму протидії виникаючим відхиленням від стану рівноваги, послаблення погроз та ризиків;

· оцінка успішності дій системи забезпечення стійкості підприємства за визначеними критеріями;

· ухвалення рішення про необхідність здійснення дій щодо корегування системи забезпечення стійкості й її характеру.

Рівновага є такий стан системи, при якому сума діючих на неї зовнішніх і внутрішніх сил нівелюється та, відповідно, дорівнює нулю. У широкому плані рівновага є гармонічне співвідношення, наприклад, економічних станів, величин і сил у процесі їх розвитку та взаємоузгодженності між собою.

Практичне застосування вищезазначених пропозицій розраховане на успішне вирішення сучасних завдань фінансової стабілізації та стійкості підприємств.

Література

1. Лопатников Л.И. Краткий экономико-математический словарь. - М.: Изд-во “Наука”, 1979.- 359 с.

2. Румянцев А.М., Яковенко Е.Г., Янаев С.И. Инструментарий экономической науки и практики. Научно-популярный справочник.- М.: Знание, 1985.- 304 с.