Ангеліна І. А., Нелідіна Ю. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі економіки і торгівлі М. І. Туган-Барановського

КОНЦЕПЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ В УКРАЇНІ

Окремі питання європейської практики організації державного аудиту ефективності використання бюджетних коштів (далі – аудиту ефективності) знайшли відображення в публікаціях Н. Т. Александрова, П. К. Германчука, О. І. Назарчука, Н. І. Рубан, І. Б. Стефанюка, Л. О. Сухарєвої, Т. В. Федченко. Необхідність запровадження аудиту ефективності в Україні підсилюється такими чинниками як: низькою ефективність організації діяльності розпорядників бюджетних коштів або керівників установ; невиконанням учасниками бюджетної програми передбачених законодавством функціональних обов’язків; низькою ефективністю систем внутрішнього контролю бюджетних установ; слабкою фінансовою дисципліною, що спричиняє нецільове використання бюджетних коштів (далі – коштів), спрямованих на виконання бюджетних програм; недоліками в організації виконання бюджетних програм (далі – програм), що не сприяє досягненню запланованих цілей.

Проведене дослідження показало, що організація вітчизняного аудиту ефективності ускладнена такими чинниками як: неготовністю кадрів до формування нової філософії аудиту ефективності; теоретичною невизначеністю поняття і наявністю діаметрально протилежних поглядів на сенс аудиту ефективності загалом; відсутністю критеріїв та неврегульованістю процедури вибору об’єктів аудиту ефективності; невизначеністю процедури та відсутністю обґрунтування методів здійснення такої форми контролю; неврегульованістю відносин між державними фінансовими органами з приводу призначення і проведення аудиту ефективності та використання його результатів. Слід зазначити, що здійснення державного фінансового контролю за виконанням програм передбачено нормативно-правовими актами держави. Передусім статтею 98 Конституції України передбачено, що контроль за використанням коштів державного бюджету від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. Водночас згідно зі статтею 47 Бюджетного кодексу України забезпечення виконання державного бюджету і складання звітності покладено на КМУ, який несе повну відповідальність за цільове, ефективне управління коштами. Державний фінансовий контроль від імені уряду в частині витрачання коштів – Мінфін, Казначейство, ДКРС, розпорядники коштів. Нині такі норми визначено у главі 17 Бюджетного кодексу України. Наприклад, статтею 113 Кодексу визначено, що органи ДКРС здійснюють контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів. Цю норму уточнено наказом Міністерства фінансів України від 29.12. 2002 року № 1098 про паспорти бюджетних програм, п. 3, яким передбачено здійснення Головою КРУ у ході проведення ревізій і перевірок контролю за цільовим і ефективним витрачанням коштів державного бюджету відповідно до паспортів програм. Основні засади проведення аудиту ефективності регламентовані Постановою КМУ “Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм” та Методичними рекомендаціями щодо проведення аудиту ефективності бюджетних програм, які вже доповнено формами таких типових документів, як повідомлення про початок дослідження, протоколи узгодження програми та проект звіту. Розроблено Порядок взаємодії управління аудиту з іншими підрозділами КРУ, аналогічні порядки розроблено регіональними КРУ. Водночас спільно з Міністерством фінансів удосконалено наказ Мінфіну від 29.12. 2002 № 1098 “Про паспорти бюджетних програм”. Мова йде про уточнення підходів до визначення груп показників паспортів програм, розмежування форм контролю, за якими проводиться звітування Мінфіну щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів. Зокрема, за пропозицією Головного КРУ звітування головних розпорядників коштів державного бюджету щодо цільового витрачання бюджетних коштів має проводитись за результатами ревізій та перевірок, а щодо ефективного їх витрачання – за результатами аудитів ефективності. Метою аудиту ефективності є оцінка досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів. Основні завдання аудиту ефективності: оцінка виконання звітних показників реалізації програми; виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового і фінансового характеру, а також визначення рівня їхнього впливу на якість виконання програми; розробка пропозицій щодо вдосконалення організації виконання програми; доцільності її подальшої реалізації із залученням оптимального обсягу державних ресурсів чи їх припинення; підготовка пропозицій для користувачів аудиторського звіту. Виходячи із принципів ефективності (ст.2 Бюджетного кодексу) перед ДКРС поставлено завдання: оцінити якість запровадження механізмів управління коштами та рівень досягнення цілей. Виконання цієї функції можливе тільки шляхом вивчення стану організації діяльності розпорядників коштів або керівників установ та визначення реального ефекту від результатів такої діяльності через фінансову, операційну, статистичну звітності. Загальний рівень виконання коштів певним розпорядником можна оцінити лише в контексті виконання ним бюджетної програми, щодо якої визначено цілі, затрати і результати (у кількісних і вартісних вимірах).

Проведене дослідження показало, що для організації запровадження та розвитку аудиту ефективності в умовах ринкової економіки в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів: формування нової ідеології аудиту ефективності; виділення цього типу аудиту в самостійну категорію, що має бути визначено на законодавчому рівні; формування правового й методологічного закріплення аудиту ефективності як сучасного прогресивного типу контролю; розробка єдиної узгодженої стратегії діяльності КМУ і центральних органів виконавчої влади щодо розвитку і регулювання державного аудиту ефективності утворення в структурі Рахункової палати самостійного підрозділу аудиту ефективності; розробка методики обліку витраченого робочого часу на проведення аудитів ефективності; розробка методики оцінки якості аудиту ефективності.

Література:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» « 3126 – XII (3126-12) від 22.04.93 р. (зі змінами і доповненнями).

2. Редько О. Вітчизняний аудит. Вибір сектора розвитку. – Науково-практичний журнал «Бухгалтерський облік і аудит». - № 6, 2008.