Мацько О.О., Шеремета І.Я., Шпаргало Г.Є.

Львівська комерційна академія

ГРОШОВІ АГРЕГАТИ: ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна ліквідність, відповідно і зрілість окремих форм грошей визначається ступенем їх ліквідності. У підручнику “Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика” ліквідність визначається як можливість використання певного активу в ролі засобу платежу і водночас як здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною. Гроші, підкреслюють автори підручника, можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють власної номінальної вартості [1, с.38-41].

Існує спектр активів, які лише незначно відрізняються один від одного ступенем ліквідності або наявністю грошових властивостей. Центральні банки провідних країн Заходу розраховують обсяг грошової маси за допомогою двох агрегатів – М₁ і М₂. Грошовий агрегат – це встановлене законодавством за принципом ліквідності специфічне угруповання певної категорії грошових форм. Слід зауважити, що думки економістів відносно грошових агрегатів не збігаються. Одні з них вважають, що грошові агрегати М₁ і М₂ довільно вибрані з певного набору ліквідності, через що не є оптимальними з точки зору як теорії, так і економічної політики. Прихильники такої позиції висувають твердження, що довільну систему грошових агрегатів слід замінити загальним агрегатом усіх ліквідних активів. Більшість економістів зараховують грошовий агрегат М₂ до стандартних показників, який може бути вагомим інститутом грошово-кредитної політики. На нашу думку, увагу заслуговує система мірила грошей, яка застосовується у США.

Агрегат М₁ представляє грошову масу у вузькому розумінні. Він складається з двох елементів:

1) готівкові гроші (металеві і паперові), що є зобов’язаннями держави та її агентів. Це монети, скарбничі білети, банкноти;

2) чекові вклади або трансакційні депозити – вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки, кошти з яких можуть бути передані іншим особам за допомогою чеків або електронних грошових переказів.

Йдеться про вклади, що не дають відсотків. У країнах Заходу чекові вклади забезпечують понад 90% усіх видів оплат. Отже, гроші агрегату М₁ = готівка + чекові вклади.

Агрегат М₂ – це грошові форми у широкому розумінні цього поняття. До цього агрегату входять гроші, які отримали назву “майже гроші” (neare money), тобто такі, що не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але можуть легко і без фінансових втрат перетворитися в готівку або чекові вклади. Гроші агрегату М₂ – це високоліквідні фінансові активи, вживані переважно у функції засобу накопичення. Таким чином, можна говорити не лише про грошові агрегати, а про функціональні форми грошей. Отже, гроші агрегату М₂ = М₁ + безчекові ощадні рахунки + дрібні (в США до 100 тис. дол.) строкові вклади.

Агрегат М₃ представляє ще ширше визначення грошей. Гроші агрегату М₃ = М₂ + великі (в США – 100 тис. дол. і більше) строкові вклади. Великі довготермінові вклади у вигляді приватних депозитних сертифікатів, якими, як правило, володіють підприємства, також легко перетворюються в чекові вклади.

Також існують інші менш ліквідні активи, такі як державні цінні папери, банківські акцепти, скарбничі векселі, окремі види облігацій та деякі інші форми грошових активів, які можуть бути перетворені в гроші М₁. Наприклад, в ангольській економіці справжніми грошима є такий товар, як пиво. Воно виступає засобом обігу, мірилом вартості і засобом збереження [2, с.19].

Проведений аналіз дає підстави для наступних висновків. По-перше, в самій суті грошей, природі їх функцій закладена можливість утворення і розвитку функціональних форм. По-друге, у господарській практиці назву грошей мають явища, зовні відмінні одне від одного. Це відбувається тому, що, обслуговуючи всі сфери економічних стосунків, гроші виконують різні функції і у кожній з них вони мають свою специфічну форму вияву. По-третє, основними функціями грошей слід вважати мірило вартості, засіб платежу, засіб обміну, засіб нагромадження, а функція світових грошей є похідною. Світові гроші виконують усі основні функції грошей. По-четверте, функціональні форми – це похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Вони виступають як форма безпосереднього буття грошових функцій за умов структурно розвинених товарних відносин. Функціональні форми – найвищий ступінь у розвитку грошових відносин.

Література

1. Долан Э.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э.Дж. Долан, К.Д.Кэмпбелл, Р.Дж.Кэмпбелл. – М.; Л., 1991. – C.38-41.

2. Oakland R. Angolan Economy Tied to Beer / R. Oakland // The Globe and Mail. – Toronto, 1987. – P.19.