Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Мороз С.І.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Аналіз витратної складової ціни продукції

у м’ясному тваринництві

Останнім часом м’ясний комплекс України втрачає свої позиції лідируючої галузі сільського господарства. Кожного року спостерігається стійка тенденція до скорочення загального поголів’я худоби та птиці, внаслідок довготривалої системної збитковості галузі. Найгірша ситуація у м’ясному скотарстві, де збитковість коливається в середньому на рівні від -20% до -45 %. Свинарство тримається на рівні від -9 % у 2006 до -44,3 % у 2000 році. Донедавна оптимістично виглядало птахівництво з мінімальною рента-бельністю у 3-25 %, проте результати 2007 року невтішні − -19 % [2, c. 53].

Основними параметрами для розрахунку рентабельності є ціна і витрати. Довгий час основними причинами збитковості сільського господарства загалом і його м’ясного підкомлексу зокрема, українські науковці-аграрники називали диспаритет цін між промисловістю і сільським господарством та низький платоспроможний попит населення, що стримував ріст цін, котрі повинні відшкодовувати понесені витрати виробника.

Сьогодні споживчі ціни на м’ясну продукцію в Україні вищі світових і вітчизняні товаровиробники стурбовані можливими наслідками вступу країни до СОТ, а саме, відкриттям м’ясного ринку для дешевої зарубіжної сировини. Дотації, що надаються виробникам, суттєво не впливають на фінансовий стан підприємств. Ситуація ускладнюється високим рівнем інфляції і тривалими термінами виробничих циклів. Намагання ринку виправити ситуацію привело до перерозподілу спеціалізації м’ясного тваринництва в країні. Лідируюче місце (36 %) передано птахівництву як скороспілій галузі, і виробнику дешевшої продукції (табл. 1). Традиційною вітчизняною галуззю залишається свинарство (33 %). Проте фактично відсутнє м’ясне скотарство, що перетворилось практично на додаткову продукцію молочної галузі з низькими приростами і малим виходом м’ясної сировини [2, с. 141].

Ще більш вражаюча ситуація по виробництву м’ясної сировини підприємствами Дніпропетровської області: 77 % складає м’ясо птиці, 20 % свинина і лише 3 % яловичина [1, с. 15-17]. Отже, причини збитковості слід шукати та виправляти як на макро-, так і на мікрорівні.

Витрати є центральним елементом як при плануванні обсягів і структури виробництва, так і при аналізі його результативності. В таблиці наведені розрахунки структури витрат для різних видів м’ясної сировини по сільськогосподарським підприємствам Дніпропетровської області.

Таблиця 1

Порівняння витрат на виробництво приросту живої маси за елементами

	Структура витрат, відсотки			Витрати на 1 ц продукції, грн.
	Птиця	Свині	ВРХ	Птиця	Свині	ВРХ
Виробнича собівартість усього	100	100	100	472,5	713,6	1111,3
у т.ч. прямі матеріальні витрати	86,96	80,4	76,3	410,9	573,4	848,0
з них
корми	60,55	67,0	58,4	286,1	478,0	648,6
нафтопродукти	1,08	2,8	4,8	5,1	20,1	53,1
оплата послуг сторонніх організацій	4,07	3,4	5,2	19,2	24,5	57,7
решта матеріальних витрат	21,27	7,1	8,0	100,5	50,8	88,6
прямі витрати на оплату праці	6,49	11,7	15,2	30,7	83,5	169,4
інші прямі та загальновиробничі витрати	6,55	8,0	8,4	30,9	56,7	93,9
з них
амортизація необоротних активів	3,42	3,3	2,8	16,2	23,3	31,6
відрахування на соціальні заходи	1,07	1,9	2,3	5,0	13,5	25,9
решта інших прямих та загально виробничих витрат	2,06	2,8	3,3	9,7	20,0	36,4

Розраховано автором за матеріалами [1, c. 15-17, 102-106]

Основною статтею витрат галузі є корми. Негативні результати виробництва в 2007 році певною мірою пов’язані з низьким врожаєм зернових і подорожчанням кормів. Лідери світового виробництва свинини – Китай та США – повідомили про зниження рентабельності в зв’язку з ростом цін на корми. Про зниження поголів’я повідомляли також фермери Канади та Великобританії. Певну конкурентну перевагу в цій ситуації можуть мати підприємства, що використовували власно вирощені й перероблені корми.

Тваринництво менш залежне від вартості енергоносіїв, ніж рослинництво, що обумовлено низькою механізацією виробництва і великим відсотком ручної праці. Особливо це відчутно при вирощуванні ВРХ. Найнижчі витрати праці в птахівництві, де виробництво здійснюється на великих птахофабриках.

Перспективним напрямом підвищення ефективності господарювання є управління витратами. Цей процес потребує планування й оперативного регулювання. Для управління витратами доцільно складати оперативно-виробничі плани, що включають об’ємне та календарне планування. Об’ємне планування передбачає визначення технологічної послідовності окремих елементів виробничого циклу вирощування худоби і птиці та їх розподіл між конкретними виробничими підрозділами. Календарне включає визначення термінів початку і кінця робіт у виробничих підрозділах, використання кормів, дат проведення вакцинацій, зважування, зміни раціонів годівлі, забою, відвантаження продукції тощо. Ціль оперативного регулювання в поточному контролі виконання планів, своєчасній координації та корекції при виникненні збоїв чи зміні ринкової ситуації, обліку продукції та використаних ресурсів.

Суб’єкти малих форм господарювання можуть виконувати ці процедури вручну. Великим підприємствам варто застосовувати сучасні комп’ютерні програми. Зокрема, Microsoft Project надає можливості по автоматизації оперативно-виробничого планування, бюджетування та відстеження результатів діяльності. Додатковою перевагою є можливість швидкого коригування планів і бюджету при зміні ціни ресурсів, наприклад, підвищення оплати праці чи зміні вартості кормів. Розробка моделі управління витратами для підприємств м’ясного підкомплексу стане метою подальшого дослідження.

Література:

1. Статистичний бюлетень «Про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2007 рік» / Головне управління статистики у Дніпропетровській області: За ред. Махницької А.А. − Дніпропетровськ, 2008. − 111 с.

2. Статистичний збірник “Сільське господарство України” за 2007 рік / Державний комітет статистики України: За ред. Ю.М. Остапчука. - К., 2008. - 391 с.