Соціальна педагогіка

Лемко Г.І.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Спілкування як принцип взаємодії батьків і дітей

Переоцінити роль спілкування в житті людини неможливо. У кожному місті, селі, в кожному домі діти опановують основи спілкування. У кожної людини є кілька зон спілкування: в сім’ї, на роботі, з друзями, в дитячих колективах тощо.

Тепер багато пишуть та розповідають про так звану «кризу спілкування», некомунікабельність людей. Зміна матеріальних умов життя, освіти, швидке розповсюдження комп'ютерної мережі у всіх галузях та інших технічних засобів масової комунікації, розширення «дистанційного спілкування» – це все сприяє зміні форм спілкування, їх глибині і діапазону.

Спілкування – це двосторонній процес, у якому люди обмінюються ідеями, думками, почуттями. У випадку, коли одна зі сторін передає інформацію, а друга – пасивно слухає і не має права ставити запитання, уточнювати зміст повідомлення, сторони не можуть перевірити, наскільки вони зрозуміли один одного. Процес двосторонньої комунікації забирає більше часу, але завдяки цьому зростає рівень розуміння сторін.

Щоб навчитися сприймати інших людей, необхідно виробити два основні вміння:

а) активне чи конструктивне слухання;

б) уміння виражати симпатію.

Уміння активно слухати має величезне значення. Активне слухання розпочинається з бажання вислухати й допомогти, з бажання зрозуміти і прийняти те, що людина переживає в даний момент. Коли чуєш відверті зізнання іншого, починаєш розуміти ситуацію з іншого погляду.

Потрібно розвивати уміння проникати у внутрішній світ іншої людини, ставити себе на її місце, адекватно оцінювати та розуміти її психоемоційні стани.

Особливого занепокоєння викликає рівень спілкування батьків і дітей. Основні проблеми батьківських взаємин виникають на тлі гіперопіки або ж неуважного ставлення до дитини, коли дорослий не може вчасно відпустити дитину до самостійних дій, або байдужості, яка спричиняє емоційний дискомфорт у дитини, що відображається на загальному розвитку останньої.

На думку А. Леонтьева, спілкування – це складний поведінковий, динамічний та змінний процес. Це не просто обмін словами, як вважає більшість людей. Ви багато можете зробити неправильно, багато чого можете не помітити, якщо вчасно не зрозумієте цього. Якщо ви бажаєте вплинути на ситуацію –послухайте, що вам говорять діти. Вони можуть сказати дещо цінне. Слухайте уважно, виносьте з цього користь для себе.

Тому для вдалого спілкування між батьками і дітьми потрібно приймати до уваги такі правила комунікації:

1. Щиро цікавтеся співрозмовником.

2. Посміхайтеся.

3. Будьте уважним слухачем. Заохочуйте дітей говорити про самих себе.

4. Говоріть про те, що цікавить.

5. Навіюйте вашому співрозмовнику усвідомлення його значимості та робіть це щиро.

6. Комунікативні навички набуваються, а не успадковуються. Ви навчились розмовляти, наслідуючи інших, це навчання ніколи не повинно закінчуватися.

7. Припустіть, що наступне повідомлення, яке ви відправите, буде неправильно зрозуміле. Тоді ви надаватиме інформацію більш вдумливо, прогнозуватиме зворотний зв'язок та екзаменуватимете себе доти, доки не отримаєте бажаних результатів.

8. Не бійтеся, що ви висловлюєтесь просто, краще потурбуйтесь про те, щоб вас правильно зрозуміли.

9. У словнику ви можете не знайти значення слова. Ми ж передаємо не значення, а повідомлення (слова та поведінку), які відображають для людей значення цих слів.

10. Люди розуміють зміст промовленого завдяки тому, яким чином ви це говорите, а не тому, що ви говорите, 90 % з того, що ви передаєте, сприймається завдяки тону вашого голосу та рухам вашого тіла.

11. Коли дві людини знаходяться разом, вони спілкуються. Ви не можете не спілкуватися.

12. 7.87 % інформації можна отримати, подивившись дитині в очі. Якщо ваші слова вступають у протиріччя з вчинками, ваш співрозмовник повірить останнім [1-126].

О. Матковська та Т. Піньковська вважають, що вислуховуючи дитину, батьки виховують в ній самоповагу. Якщо вони припиняють займатися своєю справою, щоб вислухати дитину, то говорять: «Я ціную тебе і те, що ти збираєшся сказати» [2-9].

Отож, батьківське спілкування допомагає встановлювати доброзичливі, правдиві і щирі відносини з дітьми, розвивати і збагачувати позитивні сімейні традиції і звичаї, виховувати дітей на позитивних прикладах родоводу і сім’ї. Тому, слід більше уваги приділяти дітям і по можливості активніше з ними спілкуватися.

Література

1. Леонтьев А. Психология общения. – М.: Смысл, 1997. – 365 с.

2. Матковська О., Піньковська Т. Практичні навички спілкування дорослих для збереження гідності дитини // Психолог. – 2007. – № 2. – С. 3–9.