Право/ 1 Історія держави та права

Студентка гр. МЕ-08-В Лебедь А.В.

Ст. викладач Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет экономіки і торгівлі імені Михаила Туган-Барановського

Особливості формування громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі її розвитку

Сьогодні в Україні в умовах самостійності, становлення державності, економічної, політичної та соціальної розбудови, відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще дуже далекий від завершення. Хоча вже й створена розгалужена правова система, органи місцевого самоврядування, але на сучасному етапі ці органи поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики.

Слід зважати й на те, що соціальна держава у кожній країні формується, виходячи із специфіки національних, історичних, соціально-політичних, географічних умов та традицій співіснування в межах конкретного суспільства. Відповідно до цього створюється модель, яка дає змогу знайти власний, оптимальний шлях створення соціальної держави та розвитку громадянського суспільства.

Ідея громадянського суспільства своїм корінням сягає Давніх Греції та Риму, знаходить своє теоретичне втілення в працях Аристотеля, Цицерона, інших мислителів. З часом викристалізувалося розуміння громадянського суспільства як спільноти рівноправних громадян, яка не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. У політичній сфері громадянське суспільство забезпечує громадянам вільну участь у державних і громадських справах. Головним суб'єктом такого суспільства є людина, у ньому вільно розвивається індивідуальне та колективне життя, децентралізована державна влада і місцеве самоврядування, демократично розв'язуються суспільно-політичні проблеми на основі виважених, консенсусних відносин.

Впровадження у вжиток поняття «громадянське суспільство» пов'язане з ідеєю «природних прав» людини, яка у XVII ст. була засадничою у формуванні й поширенні юридичної свідомості, політико-правових концепцій, передусім теорії «суспільного договору». Так, Г. Гроцій і Б. Спіноза «природними правами» вважали свободу переконань і думок, свободу володіння і викори стання власності, рівність людей між собою, їхню захищеність від сваволі тощо. Розрізнення громадянського суспільства і держави започаткував Ж.-Ж. Руссо в праці «Міркування про походження і засади нерівності поміж людей». Громадянське суспільство, на його думку, виникло внаслідок формування приватної власності, а держава витворена з нього на підставі суспільного договору. Д. Локк вважав, що люди домовилися заснувати державу саме з метою надійного забезпечення природних прав, рівності й свободи, захисту особи та власності — цінностей громадянського суспільства.

«Громадянське суспільство» як поняття по-різному тлумачили в суспільних науках. Так, Ш.-Л. Монтеск'є, вважаючи, що суспільство не може існувати без уряду, розрізняв державу як союз громадян та державу як сукупність посадових осіб. Г. Спенсер відповідно до його органічної теорії суспільства порівнював державу з біологічним організмом, вважав її агрегатом органів управління, володарювання. Його «апаратна» ідея пізніше була використана марксизмом.

Громадянське суспільство, як практичне втілення суспільного будівництва передбачає не тільки відокремлене від держави суспільство, автономна одиниця суспільного буття, яка не підлягає прямому контролю й регламентації з боку влади, а ще й структуроване суспільство. Воно передбачає свободу асоціацій індивідів за інтересами й уподобаннями. Окремі верстви населення утворюють свої угруповання, добровільні об'єднання, покликані забезпечувати цивілізовані відносини з іншими суб'єктами співіснування в суспільстві. Тому громадянське суспільство є певним механізмом неформального соціального партнерства, яке уможливлює здійснення й баланс існуючих інтересів.

Громадянське суспільство ототожнюється в цілому зі сферою приватних інтересів, потреб тощо. Говорячи словами німецького філософа І.Канта, людина прагне гармоній, але природа краще знає, що добре для роду людського: вона хоче дисгармоній. Це не в меншій мірі вірно і для суспільства. Засобом досягнення вищої мети історії - повного розвитку людських сил - природа вибирає протиборство цих сил в суспільстві, їх протиборство теж є формою спілкування і співжиття, хоча і "антисуспільною".

Громадянське суспільство являє собою систему забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної і повної сфер, їх відтворення і передачі їх цінностей від : покоління до покоління. Це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, в завдання яких входить забезпечення умов для самореалізації окремих індивідів і колективів, задоволення приватно-індивідуальних чи колективних інтересів і потреб. Інтереси і потреби людей виявляються і здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім'я, церква, система освіти, наукові, професійні та інші об'єднання, асоціації, організації і т. ін.

Таке суспільство є емансипованим від держави, сприяє затвердженню творчого спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, захищених законом від прямого втручання і регламентації з боку органів державної влади. Воно втілюється в приватному житті громадян, існуванні вільного ринку, безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних, національних цінностей тощо. Основою громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених ними міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття інтересів, можливостей і способів їх висловлення та реалізації.

Існування в громадянському суспільстві різних суперечливих інтересів, які воно не здатне задовольнити, покликало до життя державу як втілення, реалізацію всезагального інтересу, як інституцію, обов'язком якої є гарантування й захист прав людини.

У такому суспільстві реально функціонує власність, здатна реалізуватися в правовому полі, тобто разом з державою виникає й право, як надбудова держави, що слугує механізмом регулювання суспільних відносин.

Розвинуте громадянське суспільство створює умови для вільної самореалізації індивідів та їх різних об'єднань і утримує державу від придушення індивідів і суспільства, роблячи її більш демократичною і правовою

Реально в Україні вже є громадянське суспільство: за кількістю політичних партій і громадських організацій ми, певне, не поступаємося найдемократичнішим країнам світу, в нас є порівняно розвинута публічна сфера, продекларована свобода приватної власності і ринок "втягує" все нові і нові прошарки населення. Складніше справа вигляда, на мою думку, з головним - етносом громадянського суспільства, громадянином, орієнтованим на високі моральні цінності та зразки поведінки. На жаль, у суспільстві, з одного боку, ще панує право сильного і жадоба до зиску за будь-яку ціну, з іншого - політична апатія, утриманська свідомість, прагнення до повернення під владу "сильної руки". Отже, створення громадянського суспільства в Україні потребує, насамперед, морального відродження, реконструкції почуття солідарності і відновлення людської гідності.

Література:

1. Монтескье Ш. Избранные произведения. -М, 1995

2. Див.: Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея.- Донецьк: Східний видавничий дім, 1999.

3. Політичні структури та процеси в сучасній Україні /Політологічний аналіз/ТВідповід. ред. Ф.М. Рудич, -К. , 1995.

4. Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. Істоpія вчень пpо деpжаву і пpаво: Куpс лекцій/ Hац.пед.ун-т ім.М. П.Дpагоманова; За заг.pед. Копєйчикова В.В.- К.: Юpінком Інтеp, 1997.

5. Франк С.Л. Духовные основы общества: Введение в социальную философию. -Париж, 1930.