Право. Історія держави та права

Студент групи МЕ-08-А Клочан Е.Г.

Старший викладач Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Особливості формування правової держави в сучасних умовах розвитку України

Ця робота присвячена аналізу поняття «правова держава», її ознак та шляхів формування в Україні.

Тема правової держави є досить актуальною в нашому сучасному світобаченні, але також можливо навести дуже багато випадків звернення до цього терміну серед видатних діячів української науки та політики. Михайло Драгоманов визначав причини виникнення держави, як результат розвитку суспільства, розширення громад. Найсуттєвішою ознакою держави він називав її служіння народу. На його думку, суть держави полягає в правах, якими володіють її громадяни. М.Драгоманов найважливішою ознакою поділу держав на демократичні та недемократичні вважав правовий статус людини. Принципове значення для аналізу правової держави мають роботи С.Котляревського і Б.Кістяковського. Основні засади демократичної конституції Пилипа Орлика схожі з принципами правової держави.

Мета роботи полягає в дослідженні поняття «правова держава», аналізі процесу створення правової держави на теренах України, визначенні приблизних шляхів формування не формальної, але реальної правової держави в нашій країні.

Ми є свідками та учасниками розбудови новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації українського народу покладено у фундамент розбудови правової держави на теренах нашої країни. Право покликане стати інструментом духовного оздоровлення українського суспільства, адже саме існування норм, які гарантують права особи, родини, нації, реалізації цих норм у суспільній практиці сприятимуть появі почуття безпеки, захищеності, стимулюватимуть розвиток відчуття волі та свободи як окремої людини, так і народу вцілому. Механізмом, який повинен реалізувати і сприяти забезпеченню гарантій прав – є правова держава. Сучасна Українська держава ще далека від досконалості, але вона формується на правильних теоретичних і правових засадах.

Сама ідея правової держави пов`язана з утвердженням суверенності народу, підпорядкування держави суспільству. Правова держава – це система органів та інститутів, які гарантують і охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства. Це держава, в якій панує закон, стосовно якого в однаковому відношенні перебувають влади всіх рівнів, партії та громадські організації, посадові особи й окремі громадяни. Процес формування правової держави характеризується спільною ознакою – рухом людства до свободи, усвідомленим намаганням обмежити державу, змусити її поважати закони та захищати честь і гідність людини як найвищу цінність. Реформування колишнього радянського суспільства та процеси інтеграції України до міжнародних спільнот зробили необхідним формування правової держави. Верховенство права у суспільстві – основний принцип правової держави. Він зумовлює й інші його принципи, зокрема підпорядкування закону самої держави та її органів. Правова держава характеризується якостями, притаманними власне закону, тобто справедливістю, гуманністю, вона має закріплювати невід’ємні природні права кожної людини. Непорушність прав людини, її честі, інтересів, іх охорона й гарантування – один із найголовніших принципів правової держави.

До основних принципів правової держави належать подані нижче:

o Закріплення в конституції та інших законах основних прав людини.

o Панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни.

o Врегулювання відносин між особою та державою на підставі загально дозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом».

o Взаємовідповідальність особи та держави.

o Наявність у всіх громадян правової культури, зокрема життєво необхідних юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання в практичному житті.

o Розподіл державної влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами держави.

o Юридична захищеність особи.

o Високе становище у суспільному та державному житті суду.

o Неухильне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя, насамперед, державними органами.

Отже, наведені вище ознаки повинні бути притаманні правовій державі, і Україні також. Усі вони визначають шляхи та напрями формування правової держави. Хоча на практиці, поряд із юридичними, необхідно приділяти увагу й соціально-економічним, політичним факторам. Виконання тільки юридичних заходів, що не ґрунтуються на відповідних матеріально-духовних засадах, може привести до створення формальної, нежиттєвої структури правової держави.

Правова держава передбачає передусім розвиток її юридичної бази – законодавства. В останні роки в Україні прийнято чимало законів, які регулюють суспільні відносини в різних сферах життя. Конституція України, є своєрідним синтезом багатьох найвизначніших документів в історії людства. Тобто, вона закріплює основні права та свободи громадян за міжнародними стандартами, загальновизнані принципи й норми міжнародного права, зафіксовані в статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Пакті про громадянські та політичні права, Паризькій хартії для нової Європи. Зараз розвиток конституційних положень щодо прав людини і громадянина здійснюється в законах України, зокрема, про власність, підприємництво, свободу совісті та релігійних організацій. Верховенство закону, зміцнення його авторитету досягається шляхом поліпшення якості законів, удосконалення законодавчого процесу. В Україні прийнято низку законів щодо захисту національних меншин, відповідальності держави перед громадянином у разі порушення його прав, влада має чіткий поділ на гілки. Створений ефективний механізм охорони прав людини в Україні, проведено низку заходів щодо підвищення авторитету суду серед громадян.

Але, проаналізувавши напрямки формування правової держави в Україні, ми можемо зазначити, що хоч у Конституції наша країна проголошена правовою державою, насправді це положення є лише декларативним. В реальному житті основні принципи правової держави не реалізовані належним чином. По-перше, Україну не можна назвати правовою державою, тому що вона не надає належного правового захисту своїм громадянам на одному рівні. Адже рівень того захисту найчастіше залежить від соціального положення людини, а діяльність представників держави в багатьох випадках не є ані прозорою, ані обґрунтованою.

Дуже часто право застосовується досить свавільно й суперечливо. Розподіл влади, а також обмеження персональної та інституційної влади функціонує в кращому випадку дуже обмежено.

Діяльність політичних еліт нашої країни в кризових 2007 та 2008 роках в цьому плані була дуже повчальною. Представники всіх політичних сторін у своїх суперечках завжди спиралися на Конституцію і застосовували її для риторичних та фізичних погроз, сипали цитатами з різних законоположень, вириваючи їх з контексту. Та, на жаль, про дотримання законів ми говорити не можемо. Дуже часто, українські політики використовують закон – головну норму в правовій державі – лише у власних цілях, знаходячи в ньому окремі цитати, перекручуючи їх на власний лад. Судова гілка влади також не виконує свої обов`язки належним чином, слід лише згадати список гучних судових справ, за якими було винесено рішення, неприпустимі в правовій державі, де суд має займати високе положення в житті громадян. Можна ще дуже довго перелічувати випадки недотримання в Україні основних норм правової держави, але більш логічним постає питання розв’язку та усунення цих проблем.

Характерною особливістю нашого суспільства є вседозволеність у певних колах, а саме політичних елітах, котра не притаманна жодній із європейських країн. Із даної проблеми випливає один із методів її вирішення, а саме контроль над політичними елітами, обмеження їх повноважень, надання необмеженої влади Конституції України, котра не підлягатиме ані змінам, ані видаленню окремих пунктів, що ми можемо простежити зараз в українській політиці. Потрібно також проаналізувати філософські основи правової держави, дослідити зарубіжні приклади її існування, переглянути взаємовідносини держави й суспільства.

Слід також чітко розмежувати компетенції влади й інших громадських формувань, адже існує ціла низка конкретних випадків втручання владного апарату в коло питань, котрі підпорядковуються громадським організаціям. Також треба вдосконалити національно-державні відносини, переглянути деякі закони для досягнення їх відповідності потребам суспільства й особи, принципам Права як синоніма Правди. Слід розробити низку процедур і механізмів щодо розв`язання конфліктів між різними суб`єктами права.

Правова держава може виникнути лише в тому випадку, коли всі громадяни дотримуються її правил, адже правова держава – це, перш за все, прив’язка до правової системи основних цінностей. Тому, найголовнішим шляхом побудови правової держави в Україні є виховання правової свідомості серед громадян, адже людина повинна завжди бути просто чесною людиною. Той, хто поводить себе за принципами правової держави, хто має свідомість правової держави, хто сповідує певні цінності і відповідно до цього діє, той матиме і правову державу, і систему цінностей.

Отже, незважаючи на певні здобутки в області законотворення, нам необхідно докласти максимум зусиль для досягнення набуття нашою країною дійсного статусу правової держави. Це надзвичайно важка задача, але зусилля виправдовують мету, адже реальне досягнення Україною статусу правової держави може покласти край правовій нерівності, свавіллю політичних еліт, беззахищеності простих громадян та іншим процесам, які вирують у нашому суспільстві. Звільнившись від ярма цих шкідливих процесів, Українська держава зможе досягнути належного рівня та здобути прогресу в правовій системі.

Література

1. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування// Право України. – 1996. - №4.

2. В.В.Копейчикова. Теорія держави і права. Київ. Юрінком. – 2000.

3. Козак В. Форми політичної участі громадян державотворчих процесах // Розбудова держави. – 1998. - №1-2. – С.62-70.

4. Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. – К. – Україна. 1997.

5. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Р