Кателла Є.Ю., ст. викладач Семерунь Л.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барновського, Україна

Проблеми управління інвестиційною привабливістю підприємств

Інвестиції є передумовою забезпечення економічного зростання підприємства, а у зв’язку з дефіцитністю у підприємств власних фінансових ресурсів, виникає необхідність залучення інвестицій. Для отримання залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно відповідати ряду характеристик, тобто бути інвестиційно привабливим. Перемогу отримує інвестиційно-привабливіший об’єкт вкладення інвестицій. Отже, першочерговим завданням, виконання якого зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є максимальне підвищення інвестиційної привабливості, що визначає актуальність питання управління інвестиційною привабливістю підприємства.

При управлінні інвестиційною привабливістю слід враховувати для кого підприємство повинно бути привабливим, так як різні групи інвесторів надають перевагу різним оціночним показникам. Так, фінансово-кредитні установи надають перевагу оцінюванню фінансового стану; дрібні інвестори, а відповідно і фонди спільного інвестування, — показникам віддачі акціонерного капіталу; стратегічні інвестори вважають за потрібне бути обізнаними не тільки з цими двома аспектами діяльності, а й із становищем внутрішнього середовища підприємства, переважно з його слабкими сторонами, бо їх подолання в подальшому потребуватиме вкладення нових коштів у відтворювальні процеси чи реструктуризацію.

Управління фінансовим станом підприємства в свою чергу передбачає управління майновим станом, фінансовою стійкістю, ліквідністю активів, діловою активністю, рентабельністю, ринковою вартістю цінних паперів. Так, здійснюючи управління ліквідністю, відбувається управління інвестиційними ризиками. Ефективне управління фінансовою стійкістю, дає можливість, з одного боку, зменшити рівень інвестиційного ризику, пов’язаного зі структурою формування інвестиційних ресурсів, а з іншого — підвищити раціональність використання джерел фінансування виробничої діяльності підприємства, що є суттєвими моментами для інвестора. Для акціонерів підприємства є дві головні цілі інвестування в цінні папери: отримання дивідендів (інакше поточного доходу), а також нагромадження засобів внаслідок зростання курсової вартості акцій. Певною мірою ці дві цілі дещо суперечать одна одній, однак як свідчить практика, стабільність отримання дивідендів (навіть і незначних) є одним із найголовніших факторів інвестиційної привабливості для інвесторів — акціонерів підприємства. Управління рентабельністю, дозволяє збільшити прибутковість акцій та підвищити інвестиційну привабливість підприємства з погляду акціонерів.

Також при управлінні інвестиційною привабливістю підприємства слід враховувати, що зараз підприємства можуть одержати необхідні ресурси тільки на фондовому ринку шляхом емісії акцій (причому необов'язково у вигляді відкритої підписки) і облігацій. При цьому з розвитком фондового вітчизняного ринку його роль у фінансуванні підприємств тільки зростатиме. Протее, більшість керівників українських підприємств не має досвіду роботи з інвесторами і не вважає за необхідне брати до уваги реакцію фондового ринку при проведенні інвестиційної політики на своєму підприємстві.

Необхідно також звернути увагу на те, що підприємства в процесі публічного розміщення акцій на світових фондових біржах можуть зустрітися з деякими проблеми. Особливу увагу українські підприємці приділяють до розміщення акцій на Лондонській біржі (AIM LSE), де діють спрощені вимоги до емітентів.

Проте легкість виходу на дану біржу є досить часто просто ілюзією, так як на AIM є так званий інститут номінованих радників, які покликані, з одного боку, обмежувати ризики інвесторів, а з іншого — робити все, що можна, щоб акції компанії-емітента мали успіх на біржі. Наявність номінованих радників є «перепусткою» на AIM LSE. Отже для залучення інвестицій підприємства, перш за все, повинні спочатку подолати деякі проблеми, пов’язані з виходом на біржу.

Отже, інвестиційна привабливість підприємства — це сукупність характеристик його внутрішнього середовища та зовнішнього середовища, що свідчать про доцільність вкладення коштів в нього. Але так як підприємство практично не може впливати на зовнішнє середовище: політичну ситуацію, досконалість законодавства, розвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, достатнє інформаційне забезпечення та ін., то для підприємства управління інвестиційною привабливістю підприємства зводиться до управління його внутрішнім середовищем. Перспективу мають подальші наукові розробки методики оцінювання інвестиційної привабливості підприємства та управління інвестиційною привабливістю на основі неї.

Література

1. Донцов С.С. Оценка инвестиционной привлекательности предприятия //Финансовый менеджмент. – 2005. – № 3. –С. 78-84.

2. Іляш О.І.Оцінювання інвестиційної привабливості підприємства у ринкових умовах// Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.5. – с. 127-131.

3. Кругляк А. М, Ліпанова О. А. Критерії управління інвестиційним процесом на промисловому підприємстві // Інвестиції: практика та досвід.— 2008.— №6.— С. 7-10.

4. Малова Т. Л., Селіверстова Л. С. Комплексний підхід до визначення інвестиційної привабливості акціонерного підприємства // Актуальні проблеми економіки.— 2006.— №4(22).— С. 14-15.

5. Носова О.В. Інвестиційна привабливість підприємства // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 1 (12). – С. 120-126.