Павленко М.А.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ПРАЦІ

В умовах ринкових перетворень в економіці України, які характеризуються посиленням процесів глобалізації, загостренням конкуренції, прискореним зростанням людських потреб, виникає необхідність пошуку нових шляхів підвищення економічної та соціальної ефективності на всіх рівнях. При цьому і ефективність, і конкурентоспроможність залежить, у першу чергу, від здатності задовольняти дедалі зростаючі запити споживачів щодо якості продукції, швидко пристосовуватися до змін умов ринку, створювати та впроваджувати нововведення. Найважливішою ж умовою досягнення вище названих переваг є висока якість праці [1].

Ринкові перетворення в Україні не будуть успішними, якщо докорінних змін не станеться у соціально-трудовій сфері. Здійснення таких радикальних заходів, як трансформація форм власності, демонополізація економіки, створення ринкової інфраструктури ще не означає автоматичного вирішення кола проблем, пов’язаних із поліпшенням життя в суспільстві. Потрібні рішучі дії, значні зусилля, складна організаційна робота для приведення соціально-трудових відносин у відповідність з макроекономічними перетвореннями. Важливою складовою системи оптимізації удосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях має бути організаційно-економічний механізм забезпечення високої якості праці. Важливість та необхідність дослідження якості праці, адекватного оцінювання та постійного її поліпшення зумовлені тим, що без цього неможливо вирішити весь комплекс завдань забезпечення соціальної та економічної ефективності на всіх рівнях економіки.

Дана проблема досліджувалася різними вченими України та зарубіжжя, зокрема: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.С. Власюк, Романюк М.Д., Стефінін В.В., Веселов А.В., Адамчук В.В та інші. 

Разом з тим, проблеми визначення чинників забезпечення та розробки напрямів поліпшення якості праці ще потребують системного наукового дослідження.

Праця є системною економічною категорією, тому її якість є системним поняттям. Чим глибшими є знання про кожну категорію праці, чим чіткіше визначені взаємозв’язки і субординації між ними, тим повніше можна пізнати її якість. Аналіз категорії якості праці передбачає як визначення її економічної сутності, структури, внутрішніх зв’язків і суперечностей, так і виділення основних суспільних ознак праці, які не тільки по-різному проявляються у діяльності кожної людини, але і найбільш повно характеризують її [2].

Якість праці – це ступінь цінності праці, яка виявляється у її здатності забезпечувати економічну, соціальну, екологічну та інші форми ефективності. Характерними рисами якості праці є її складність, важкість, інтенсивність. Чим складнішою та кваліфікованішою є праця, тим вища її якість. У процесі механізації та автоматизації змінюється структура важкості праці: фізичне навантаження зменшується, однак зростає розумово-нервове. Найважливіша ознака якості праці – її ефективність (результативність), оскільки і складність, і важкість, і інтенсивність праці характеризують працю щодо витрат робочої сили (фізичної та розумової енергії працівника). Проте витрати найскладнішої та найінтенсивнішої праці марні, якщо вони не забезпечують корисного ефекту, що випливає із сутності праці як доцільної та цілеспрямованої діяльності щодо створення життєвих благ [4].

Основним і визначальним фактором якості праці виступає якість трудового потенціалу, яка, в свою чергу, визначається демографічною якістю населення та освітніми характеристиками робочої сили. Якість трудового потенціалу переважним чином визначається й рівнем розвитку кваліфікаційних характеристик працівників. Рівень розвитку ринку праці відображає практично всі соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, саме через ринок праці значною мірою здійснюється формування та розвиток усіх інших чинників якості праці.

Для успішного функціонування підприємства та збереження його конкурентних переваг необхідна перебудова всієї роботи з якості, яка б передбачала постійний моніторинг, оцінку, корегування та пристосування усіх складових якості праці до динамічних вимог зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Цій меті і має слугувати ефективне управління якістю праці. Управління якістю праці на підприємстві – це сукупність дій та заходів щодо забезпечення ефективного планування, організації і контролю процесу підвищення якості праці, а також мотивації працівників до його здійснення з метою підвищення ефективності діяльності та зростання конкурентоспроможності підприємства. Удосконалення системи управління якістю праці на макроекономічному рівні передбачає здійснення державою складної роботи в рамках реалізації активної політики розвитку, що включає соціально-економічну, освітню, науково-технічну, промислову, зовнішньоекономічну складові. Вони мають спрямовуватися на розвиток чинників, які сприяють становленню нової системи управління якістю праці на різних рівнях.

Соціально-економічна складова передбачає пріоритетну орієнтацію на людський розвиток, що є основою удосконалення трудового потенціалу. Освітня складова має бути спрямована на підвищення стандартів освіти та їх адаптацію до вимог сучасної науки, техніки та технології, поширення глобальних мереж та застосування їх у навчальному процесі, використання світових досягнень у сфері науки, педагогіки та культури, поширення концепції неперервного навчання.

Науково-технічна політика держави повинна виходити з необхідності переходу до вищих технологічних укладів, посилення тих напрямів новітньої наукової діяльності, в яких Україна має значні наукові досягнення. Що стосується пріоритетної сфери промислового розвитку, то стратегічне завдання держави полягає у концентрації фінансового й інтелектуального капіталу на нових пріоритетних напрямах розвитку вітчизняної промисловості, створенні технопарків, великих конкурентоспроможних фінансово-промислових корпорацій – національних лідерів, здатних виконати функцію рушіїв інноваційного розвитку. Усі ці напрями, з одного боку, нагально потребують високої якості праці, а, з іншого боку, створюють передумови для її підвищення.

У сучасних умовах розвитку економіки зміст якості значно розширився – якість набула комплексного характеру та супроводжує продукцію упродовж усього її життєвого циклу. Особливого значення у цьому контексті набуває забезпечення високого рівня якості праці на підприємстві, що визначається такими основними показниками, як якість робочої сили, умови праці, технічний рівень виробництва, організаційні показники якості і ставлення до праці, складність та інноваційність праці, рівень мотивації та ін..

Можна зробити висновок, що вагомий вплив на якість праці здійснюють умови праці, технічний рівень виробництва та якість робочої сили. Отримані результати дають змогу визначити напрями цілеспрямованого впливу на всі показники якості праці для забезпечення високого рівня якості праці та, як наслідок, високої соціально-економічної ефективності роботи підприємства [3].

Список використаних джерел:

1. Адамчук В.В. Проблеми оцінки якості праці // Экономика и финансы – 2008. - № 11. – С. 13-18.

2. Веселов А.В. Методологічні підходи до дослідження якості праці// Сб. научн. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2009. – Т. 3. – С. 352-359.

3. Стефінін В.В. Система управління якістю праці на підприємствах // Україна: аспекти праці. – 2009. – №4. – С. 45-49.

4. Романюк М.Д., Якість праці як чинник конкурентоспроможності економіки в умовах глобалізації// Сб. научн. тр. – Донецк: ДонНу, 2008. – С. 495-501.