Экономические наки/ 7. Учет и аудит

Бровко О.Т., Вербська М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Особливості організації обліку розрахунків з персоналом з оплати праці

Здійснення економічної реформи за умов переходу до ринкової економіки, реформування бухгалтерського обліку в Україні вимагають удосконалення організації обліку оплати праці на підприємствах. Проблема організації оплати праці на підприємстві є однією з найбільш гострих, оскільки в умовах спаду продажів, скорочення чисельності працівників відбуваються зміни в організації праці та її оплати. На сьогоднішній день заробітна плата перестала виконувати свою відтворювальну та стимулювальну функції і набрала форми соціальних виплат, не пов’язаних з кількістю, якістю та кінцевими трудовими результатами. ЇЇ рівень у нашій країні значно нижчий порівняно з розвиненими державами світу та країнами СНД. Актуальність цього питання зумовлена певною зміною нормативної й документальної бази оплати праці на підприємствах і підприємницьких структурах. Праця та її оплата втратили своє соціально-економічне призначення, що стало перепоною для економічного й соціального розвитку суспільства.

Дослідженням питань з оплати праці, її організації та шляхів вдосконалення в Україні займалися такі вчені як: Костюк В.[2], Крищенко К.[3], Соломченко Д.[4], Семенов Г.А.[6], Андрущенко Л.О.[6], Покотаєва О.В.[5], Кошулинська Г.О.[5], та інші.

Метою статті є розкриття сутності та організації обліку оплати праці на підприємстві, а також визначення шляхів його удосконалення.

Головними завданнями статті є розгляд основних етапів організації обліку оплати праці на підприємстві, а також запропонувати основні шляхи удосконалення його організації, яке потребує всебічного моніторингу, аналізу і контролю в Україні.

Відповідно до установчих документів, підприємство розробляє штатний розпис – внутрішній нормативний документ, в якому зазначено перелік посад (професій), передбачених на підприємстві, із встановленими посадовими окладами.

Весь процес обліку оплати праці працівників можна поділити на такі етапи [2, с.19]: облік особового складу та використання робочого часу; облік виробітку продукції і заробітної плати. За облік особового складу, якому підлягають усі працівники підрозділів, незалежно від робіт, які вони виконують, та посад, що обіймають відповідає відділ кадрів. Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється табельним обліком.

Порядок нарахування заробітної плати працівника підприємства залежить від форм оплати праці, яка застосовується підприємством й організації виконання самих робіт. При погодинній оплаті праці основним документом, який використовується для нарахування заробітної плати, є табель обліку використання робочого часу. Облік виробітку працівниками – відрядниками проводиться відповідно до таких типових форм як рапорт про виробіток, маршрутні листи, відомість обліку виробітку, наряди та інших документах.

Розрахунки з оплати праці з робітниками відбувається відповідно до типових розрахунково – платіжних відомостях.

На користь держави власник зобов’язаний утримати із заробітної плати суму на соціальні заходи, які передбачені чинним законодавством. При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомити працівникові загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри й підстави відрахувань із заробітної плати, суму заробітку, що належить до виплат[4, с.48].

Згідно зі ст.2 Закону «Про оплату праці», визначена структура заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати[1].

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно – кваліфікаційні характеристики. Тарифна ставка є важливим елементом тарифної системи як норма оплати праці робітника відповідної спеціальності й кваліфікації за одиницю часу[6].

На сьогодні є багато невирішених проблем, які стосуються організації оплати праці і потребують удосконалення, яке повинно базуватися на оптимізації тарифного регулювання заробітної плати.

По - перше, запропонувати використання так званого „гнучкого тарифу”, який полягає в тому, що в межах кожного кваліфікаційного розряду робітників або посад службовців встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів[3, с.14]. Це сприяє підвищенню ефективності стимулювання працівників в межах одного й того самого розряду або посади без переведення до іншого розряду або на іншу посаду вищої кваліфікації. Класифікуючи всіх працівників підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці, спеціалісти, керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і фізіології людини, відносяться як 1:3. Це означає, що найбільш обдаровані, кваліфіковані, відповідальні працівники однієї категорії в процесі своєї трудової діяльності можуть добитися в три рази більш високих результатів в порівнянні з самими низько кваліфікованими.
Визначаючим фактором співвідношення заробітної плати найвищого і найнижчого окладів на підприємстві є специфіка конкретного підприємства і організації, кількісний і якісний склад працівників, який входить у відповідні кваліфікаційні групи, і інші якісні характеристики працівників, але не фінансовий стан підприємства, в залежності від якого лише коректується встановлена диференціація заробітної плати.

Також велику роль в удосконаленні оплати праці відіграє використання в тарифній системі «гнучкого графіка». Результати роботи кожного працівника оцінюються по трьохбальній шкалі і відповідно з одержаною кількістю балів він може просуватися по вертикалі тарифної сітки на один, два, три ряди. Тому навіть в межах однієї кваліфікації у кожного є можливість самостійно добиватися збільшення розміру своєї заробітної плати. Використання такої системи виключає автоматичний ріст заробітної плати не підвищуючи реальної кваліфікації і результативності працівників[5].
Отже, здійснюючи удосконалення організації обліку оплати праці, підприємство повинно підходити до цього обґрунтовано, враховуючи доцільність, використовуючи результати наукових досліджень, передового досвіду.

Облік праці та заробітної плати має бути організована таким чином, щоб забезпечити підвищення продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткування. Адже саме від правильно скоординованої організації обліку оплати праці залежить якість, правдивість, повнота та своєчасність розрахунків з персоналом .

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/

2. Костюк В. Порядок виплати заробітної плати/ В.Костюк// Довідник кадровика.-2003.-№4.-с.18-20

3. Крищенко К. Удосконалення організаційно – економічного механізму управління оплатою праці/ К.Крищенко// Україна: аспекти праці. – 2007.- №6. с.9-16

4. Соломченко Д. Організація обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві/ Д.Соломченко// Вісник Київського інституту бізнесу та технологій.- 2004.-№1.-с.46-50

5. Покотаєва О.В., Кошульницька Г.О. Шляхи вдосконалення системи оплати

праці на підприємстві // nbuv.gov.ua

6. Семенов Г.А., Андрущенко Л.О. Організація обліку розрахунків з персоналом з оплати праці // nbuv.gov.ua