Равлюк Н.П., Репужинська Т.І.

Буковинська державна фінансова академія

Адміністративно-територіальна реформа як передумова європейської інтеграції України

Адміністративно-територіальна реформа в Україні на даний момент є невід’ємною складовою процесу інтеграції в європейський простір. Найважливішим і найбільш обговорюваним елементом адміністративно-територіальної реформи є укрупнення адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня і утворення нових громад. Кількість урядів базових одиниць місцевого самоврядування буде зменшено більше ніж на 50%. Чи є необхідним таке радикальне укрупнення? Відповідь на це питання у першу чергу залежить від бачення ролі, яку має відгравати в Україні місцеве самоврядування.

Розробкою експертних оцінок з питань впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні займалися Баймуратов М., Соскін О., Масляк П., Мних М., Острійчук О.

Європейський досвід щодо цього питання є дуже різноманітним. Якщо основна роль місцевого самоврядування вбачається передусім у наданні бюджетних послуг, то, напевно, деяке укрупнення буде обов’язково необхідним. Але, якщо його основною функцією буде представництво місцевої громади, і якщо додаткові функції не будуть децентралізовані до найнижчого рівня, то укрупнення може бути зайвою (і політично невигідною) реформою [2].

Однак, згідно із основними засадами Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму [3].

Через укрупнення адміністративно-територіальних одиниць найнижчого рівня можна досягти декількох позитивних результатів:

1) територіальне укрупнення робить можливою децентралізацію додаткової кількості видаткових функцій;

2) територіальне укрупнення дає можливість скористатися економією за рахунок масштабів надання послуг; реформа дозволить внаслідок зменшення витрат на адміністрацію заощадити близько 10% загальних видатків, які здійснюються на сьогодні сільськими радами;

3) укрупнення територіальних одиниць у більші формування дозволяє здійснювати більш узгоджене планування;

4) більші територіальні одиниці можуть також послугувати кращому підбору більш кваліфікованого персоналу та надати вищих стандартів в оснащенні місцевої адміністрації;

5) територіальне укрупнення може допомогти зменшити диспропорції в податковій спроможності між місцевими бюджетами [1].

Окрім потенційних переваг, потрібно також врахувати застереження, пов’язані із укрупненням, або реальні негативні наслідки, до яких воно може призвести:

1) об’єднані місцеві уряди збільшують відстань між середньостатистичним мешканцем та місцевою владою;

2) об’єднання кількох поселень в один місцевий уряд призведе до домінування великих населених пунктів та політичної дискримінації решти сіл;

3) реформа може вплинути на індивідуальні риси, самобутність об’єднаних сіл [1].

Для того, щоб процес укрупнення відбувся успішно, необхідні певні умови:

- відповідна інформація щодо територіальних одиниць.

- процес консультації;

Європейська Хартія щодо питань місцевого самоврядування, ратифікована Україною, вимагає, щоб будь-які зміни територіальних меж були здійснені за допомогою консультацій з місцевою громадою [3].

- відповідна реалізація інформаційної стратегії [2].

Адміністративно-територіальна реформа потребує тривалої підготовки, залучення до розробки моделі її впровадження активного, кваліфікованого політичного й громадського середовища, провідних науковців. Ці процеси повинні відбуватися в режимі широкого громадського обговорення, вироблення системи збалансування інтересів і досягнення рівня її цілковитого сприйняття суспільством. Задля досягнення справді глибинних змін, треба впроваджувати відкриті й демократичні процедури розробки й прийняття рішень. В демократичних ринкових державах, наприклад, у Великобританії проекти регуляторних змін та проекти державних програм ще за рік до їх введення друкуються і протягом року обговорюються в режимі широких консультацій та дискусій [2].

Існуюча система адміністративно-територіального поділу України має ще одну ваду. Вона передбачає входження одних населених пунктів до меж інших. При цьому значна частина населених пунктів, що входять до інших населених пунктів, має власні органи місцевого самоврядування, що значно ускладнює управління відповідними територіями.

Наступне питання полягає в тому, що не всі територіальні громади мають достатньо матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення надання соціальних послуг населенню. Очевидно, що такі громади мають об'єднуватись, але робити це потрібно виключно на добровільній основі [2].

Отже, реформа адміністративно-територіального устрою потрібна, але ця реформа має бути продуманою і виваженою. Тим більше, що ефективно буде лише перейняти позитивний досвід вирішення аналогічних питань у країн, що входять до Європейського співтовариства, а також втілити в життя принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Список використаної літератури:

1. Про аналіз бюджетних та фінансових наслідків адміністративно-територіальної реформи в Україні: зі змінами від липня 2006 року, Міністерство фінансів України.

2. Кеннет Дейві. Системне управління фінансуванням адміністративно-територіальної реформи / Кенет Дейві, К.: Інфодиск, 2009 [http://www.fisco-id.com].

3. Європейська хартія місцевого самоврядування [www.infodisk.com.ua].