ШнайдерІ.М. Вересюк С.М.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Проблеми Житлово-комунального господарства та шляхи їх вирішення

Одним із показників добробуту населення на сучасному етапі є достатній рівень забезпечення житлово-комунальними послугами. Проте, для багатьох українських громадян актуальною є проблема взаємин між споживачами послуг у сфері житлово-комунального господарства та їх виконавцями,тому, що рівень надання послуг органами житлово-комунального господарства (ЖКГ) досить часто не відповідає вимогам споживачів. Не зважаючи на реформи, що проводяться, підприємства житлово-комунального господарства працюють на межі галузевої кризи, в умовах економіки дефіциту.

Питання розвитку та реформування житлово-комунального господарства досліджували такі вчені як: Полуянов В.П., Качала Т.М., Буга Н.Ю, Тодосієнко О.А. та ін.

Метою даної роботи статті є дослідження стану ЖКГ, проблеми його функціонування, та шляхи вирішення даних проблем.

Щодо галузей комунального сектору,то в Україні даний сектор представлений такими галузями як: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв' язок, будівництво, торгівля та громадське харчування та ін.

З кожним роком спостерігається динаміка ускладнення системи функціонування підприємств ЖКГ. Так станом на 01.07.2010 підприємства галузі отримали збитки у сумі 968,4 млн. гривень, що на 14,5% більше порівняно з відповідним періодом 2009 року. Найбільш збитковими були підприємства Луганської, Харківської та Дніпропетровської областей, найменші збитки у підприємств Тернопільської, Рівненської, Закарпатської та Сумської областей.

Загальна сума дебіторської заборгованості підприємств галузі збільшилась з початку року на 1,2 млрд. гривень (або на 10,5%) і станом на 01.07.2010 становить 12,2 млрд. гривень. Найбільший обсяг дебіторської заборгованості у Дніпропетровській, Харківській, Донецькій областях та м. Києві, найменший - в Чернівецькій, Тернопільській областях та м. Севастополі.

Станом на 01.07.2010 року сума кредиторської заборгованості зросла на 14,2%, або на 1,6 млрд. гривень і становить 13,0 млрд. гривень. Заборгованість за енергоносії у загальній сумі кредиторської заборгованості сягнула рівня 6,6 млрд. гривень (або 50%), у тому числі за газ - 4,7 млрд. гривень, за електроенергію - 1,9 млрд. гривень. Найбільший обсяг кредиторської заборгованості у Дніпропетровській, Луганській, Харківській, Донецькій областях та м. Києві, найменший - у Тернопільській, Херсонській та Чернівецькій областях.

Головною проблемою у сфері тарифної політики залишається несвоєчасний перегляд цін/тарифів на житлово-комунальні послуги для населення та затвердження їх місцевими органами влади на рівні нижчому, ніж витрати на їх надання. Найнижчі рівні відшкодування населенням вартості послуг: водопостачання - у м. Севастополі (59,5%), водовідведення - у м. Полтаві (40,5%), теплопостачання - у м. Києві (47,7%), з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (середньозважені) - у м. Сімферополі (62,7%).

До важливих та невирішених проблем фінансово-економічного стану підприємств ЖКГ відносять брак обігових коштів, що в свою чергу відображається на стані основних фондів. Зберігається тенденція до старіння житлового фонду, який здебільшого перебуває у незадовільному технічному стані. До категорії аварійних житлових будинків віднесено 60,7 тис. житлових будинків, тобто 0,6% житлового фонду. Загрозлива ситуація склалася у ліфтовому господарстві. Кількість ліфтів, які мають термін експлуатації 25 і більше років, становить 37,7%. Не працюють більше року 3350 ліфтів (майже 4%).

Не поліпшується ситуація в міському електричному транспорті. Зменшення обсягів пасажироперевезень і транспортної роботи міським електротранспортом зумовлено, насамперед, старінням та скороченням парку трамвайних вагонів і тролейбусів, зношеність якого становить 86 %.

Із загальної протяжності водопровідних мереж перебувають в аварійному стані і потребують заміни 37%, каналізаційних мереж - 34,8%. Як наслідок, нераціональні витрати та втрати питної води у зовнішніх мережах досягли в середньому 40,5% від води, відпущеної всім споживачам. Цей показник перевищується в: Чернівецькій - 78,9%, Житомирській - 78,8%, Львівській - 67,2%, Харківській - 60,0%; Закарпатській - 59,5%, Луганській - 57,7%, Одеській - 48,4% областях та в АР Крим - 56,6%, що зумовлює надмірне та неефективне використання матеріальних і енергетичних ресурсів. Обсяги нераціональних витрат та втрат питної води постійно зростають.

До проблем житлово-комунального господарства, які потребують першочергового вирішення можна віднести:

- недосконалість порядку формування тарифів, непрозорість формування цін/тарифів за послуги та поточної діяльності підприємств ЖКГ;

- невідповідність розмірів платежів за користування житлом фактичним витратам на його утримання;

- недосконалість діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням і модернізацією житлового фонду;

- утриманське відношення користувачів до житла, що призводить до його швидкого фізичного та морального зносу;

- високий ступінь регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання житлово-комунальних послуг;

- зношеність основних фондів галузі, застарілість технологій і як наслідок значні витрати (води, теплової енергії тощо) та низьку енергоефективність (близько 70 % житлового фонду збудовано до 1970 р., зношеність основних фондів перевищує 60 %, енергоємність послуг у 2,5-3 рази перевищує показники європейських держав; якщо на початку 90-х років у середньому по Україні на 100 км комунальних мереж припадало 30-40 аварій, то останніми роками цей показник сягнув 180 аварій на 100 км водопроводу та 10-20 на 100 км мереж теплопостачання;

- невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;

- високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі;

- недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;

- неефективна система управління, злиття замовника і підрядника і водночас розрив між споживачем і замовником послуг;

- незавершеність приватизації житлового фонду у частині асоціювання власників житла у багатоквартирних будинках в об’єднання співвласників .

Проаналізувавши ситуацію, що склалася можна зробити висновок, що необхідним є розроблення науково обґрунтованого адміністративно-правового режиму управління економічними процесами у сфері житлово-комунального господарства, спрямованого на створення організаційно-правової інфра структури подолання кризових явищ і розвиткуна цій основі виробництва та реалізації послуг у сфері житлово-комунального господарства. Отже, варто виокремити такі напрямки реформування житлово-комунального сектору:

- розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;

- формування державної житлової політики;

- удосконалення системи фінансування житлово-комунального господарства, оплати житла і комунальних послуг та системи соціального захисту населення, здійснення ефективної тарифної політики;

- демонополізація житлово-комунального господарства, розвиток конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

- створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах;

- підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів, радикального зниження енергоємності виробництва, підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;

- вдосконалення організаційних структур управління в сфері ЖКГ;

- технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.

Ефективна діяльність житлово-комунального господарства потребує розроблення та виконання ефективних галузевих та місцевих програми модернизації та розвитку житлово-комунального господарства. Особливої уваги потребують інвестиційні програми та програми розвитки міжнародного співробітництва, в тому числі з міжнародними фінансовими інституціями.

Для залучення приватних інвестицій і співпраці з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями необхідно забезпечити:

- розвиток моделі залучення фінансових ресурсів на реалізацію інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства від міжнародних фінансових організацій;

- удосконалення системи місцевих запозичень коштів для реалізації проектів модернізації житлово-комунальної інфраструктури;

- розвиток механізмів публічно-приватного партнерства у сфері житлово-комунального господарства шляхом удосконалення законодавства та надання рекомендацій органам місцевого самоврядування з цих питань.

Не можливо не зазначити, що позитивні зрушення у ЖКГ все ж таки є, а саме це відтворення Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, яким розроблено стратегію та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства країни, та визначені стратегічні цілі.

Також, в житлово-експлуатаційному господарстві впроваджено енерго - зберігаючу політику, основною метою якої є доведення до раціонального і науково-обгрунтованого рівня споживання гарячої та холодної води, теплової енергії, та деякі інші програми стабілізування діяльності ЖКГ.

Отже, потрібні такі дії для розв’язання сучасних проблем житлово-комунального господарства:

1) перехід до економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальними послугами;

2) удосконалення системи надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

3) створення конкурентного середовища у галузі та зміна підходу до управління підприємствами ЖКГ (зокрема розвиток публічно-приватного партнерства як одного з інструментів);

4) формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування;

5) стимулювання інвестиційної діяльності у галузі.

Отже, проаналізувавши наведені дані варто зазначити що стан житлово-комунального господарства – питання досить болюче для населення нашої країни, адже існує багато недоробок та проблем у розвитку даної галузі. Це свідчить про необхідність втручання держави в дану галузь, так як житлово-комунальний комплекс є ключовим компонентом економіки і при обґрунтованій соціально-економічній політиці може використовуватись в якості двигуна економічного зростання. Особливість житлово-комунальних послуг як товару та інші його риси, відмінні від решти продукту, держава повинна враховувати в своїй економічній політиці.

Список використаних джерел:

1. Про підсумки роботи житлово-комунального господарства України за I півріччя 2010 року/ рішення Колегії міністерства з питань житлово-комунадьного господарства України від 19.08.2010 №25 – http://ligazakon.ua

2. Мирошніченко В.П./ Хто винен в «бідності» підприємств житлово-комунального господарства // Фінансовий контроль. – 2009. – № 2 (15). – С. 24–25.

3. ПрооценкоТ./ Сучасні проблеми управління економічними процесами у сфері житлово-комунального господарства// ПрооценкоТ., Биркович Т.// Вісник Академії управління МВС. 2009. №2, - С.-73.

4. Устінов Д.О./Трансформація механізму державного управління процесами становлення та розвитку ЖКГ України//Д.О.Устінов/ Комунальне господарство міст: Наук.-техн. зб. №96. К.: Техніка, 2009 – С. – 35