Варавко Н. П.

Науковий керівник: Дранович М.П.

Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

Вплив держави на регулювання економіки в різних країнах .

Стаття присвячена дослідженню основних напрямків, методів державного регулювання економіки в різних країнах в умовах становлення глобальної регулятивної системи.

Постановка проблеми. На даний момент на світовій арені питання щодо регулювання економіки в різних країнах, у період політичних дискусій, є центральною проблемою сучасної регулятивної системи це проблема місця і ролі в ній держави, що традиційно асоціюється зі здатністю чи нездатністю уряду країни розробляти і реалізовувати незалежну національну економічну політику.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над даною проблематикою працювали ряд науковців та авторів, серед яких В. Базилевич, О. Василик, Г. Волинський, А. Гальчинський, І. Гуревичев, А. Мельник , Т. Кельдер , В. Самойленко та інші.

Метою статті є виявлення основних проблем і недоліків неефективного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів в країні, а також на основі досліджень вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності та результативності державних методів та напрямків регулювання економіки.

Виклад основного матеріалу. Державне регулювання економіки – система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру в умовах ринкової економіки, які здійснюються відповідними державними установами задля стабілізації та пристосування економічної системи до змінних умов. Головними об'єктами державного регулювання є державний бюджет, система державних банків і державний сектор економіки. Володіння ними забезпечує державі виконання економічних функцій централізованого управління.

Світовий досвід виділяє наступні головні форми державного регулювання економіки: структурна політика, індикативне планування, бюджетно - податкова політика, грошово-кредитна політика, цінове регулювання економіки, антимонопольна політика .

Держава також здійснює ряд методів – це способи впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики. Схема класифікації цих методів показана на рис. 1 [2,с.24].

Рис. 1. Класифікація методів регулювання економіки за характером впливу на господарську діяльність її суб'єктів.

У зарубіжних країнах роль держави в розвитку проявляється по різному. Історично склалося, що економіка США початково орієнтувалася на переважання саме приватного сектору. У зв'язку з цим державний сектор економіки в США є традиційно одним із найменших серед розвинутих держав. Державна власність представлена головним чином у таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, енергетика, транспорт, пошта, більшою мірою у сфері послуг і меншою у промисловоті.

Японська економіка відрізняється від західно-європейської і економіки США значно вагомішою роллю державної участі. Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить низький: вони не перевищують 1 % ВВП.

Загалом перерозподіл фінансових ресурсів через державні фінанси відносно ВВП у Великій Британії становили приблизно 40 %, у 2008 р. загальні видатки держави сягали 41,9 % ВВП. Державні витрати у 2008/2009 фінансовому році становили 519 млрд фунтів стерлінгів. При цьому майже три чверті витрат припадає на соціальні потреби — 169 млрд фунтів на проекти у сфері соціального захисту населення. 90 млрд фунтів на охорону здоров'я, 68 млрд фунтів на освіту; витрати на національну оборону в бюджеті становили всього 28 млрд фунтів (6,4 % всіх державних видатків).

В Німеччині істотно збільшилося фінансування міністерств освіти, у справах сім'ї, літніх людей, жінок і молоді, закордонних справ, економічного розвитку і співпраці та інше. Не залишилося поза увагою питання містобудування — вирішення енергетичних і структурних проблем міст, сприяння їх економічному розвитку і, разом з тим, захисту навколишнього середовища. Ця сфера отримає близько 1,5 млрд євро. Сьогодні неприватизованими у Німеччині залишилися практично тільки об'єкти транспортної інфраструктури, а також швидкісні автодороги.

За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. У державному регулюванні економіки Швеції спостерігається поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції [2, с.28].

Однак невирішеним у вітчизняній літературі залишається питання щодо прийнятності тієї чи іншої моделі, проектованої на український ґрунт. У будь-якому випадку власна модель повинна бути адаптованою до національних особливостей та менталітету, потребує визначення значимих для держави пріоритетів і важелів регуляції.

Головною метою державного регулювання економіки в Україні є реалізація конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну спрямованість . Вона залишається найбільшим суб'єктом ринку і регулює діяльність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій, активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова [6,с.39].

На даний період, рівень розвитку економіки України досить низький, що спричинило погіршення рівеня життя населення , це в першу чергу пов’язано з недосконалим законодавством , неспроможністю держави регулювати економіку на національному рівні через відрив від світових господарських процесів і стану міжнародної кон'юнктури.

Отже, для того щоб підвищити рівень розвитку економік нашої країни, необхідно вдосконалити діяльність державних органів , а також вжити наступних заходів :

— сформувати ефективну систему управління, а саме вдосконалення бюджетно - податкової політики держави;

— процес підготовки державного бюджету зробити науково обґрунтованим, прозорим та зрозумілим для населення;

— вдосконалити законодавчу, виконавчу, судову діяльність відповідних органів влади ;

— забезпечити оперативну підготовку та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики, реформування дозвільної системи та ліцензування певних видів господарської діяльності;

— підвищення статусу уповноваженого органу у сфері державної регуляторної політики ;

— підвищити роль держави в регулюванні економічної,політичної, культурної, соціальної сферах,тощо;

— вдосконалити міжнародне співробітництво, тобто забезпечити приплив іноземних інвестицій ;

— впровадження інноваційних технологій, для розвитку найбільш пріоритетних галузей економіки, що призведе до поліпшення економічних ситуації в країні, тощо.

Висновок. Отже, роль держави в розвитку економіки є досить значною і тому необхідно вдосконалювати напрямки і методи її діяльності, особливо в тих сферах економіки, які є недостатньо розвинутими.

Література :

1. Держава в регулятивній системі глобального світу - Кельдер Т. Л., Грубась В. В.

2. А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 2007р. с. 20-34.

3. Нижик Н.Р. Проблеми сьогодення державного управління в Україні. // Університетські наукові записки – 2007р. №3 – с. 14-19.

4. Прохоров А.П. Русская модель управления . М. : Эксмо, 2008 – 384с.

5. Рубін Л.В. Інституційні засади формування та розвитку національної економічної системи // Науковий вісник НЛТУ : Зб. наук-технічн. праць. – Львів: НЛТУ України, 2008. – Вип. 18.1-с. 80-83.

6. Самойленко Віктор Олександрович. Фінансові механізми державного регулювання економіки регіону : Дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Донецька держ. академія управління. — Донецьк, 2004. — 224арк .