Варавко Н. П.
Науковий керівник: Дранович
М.П.
Буковинська державна
фінансова академія м. Чернівці
Вплив держави на регулювання економіки в різних країнах .
Стаття присвячена дослідженню основних напрямків, методів державного регулювання
економіки в різних країнах в умовах становлення глобальної регулятивної
системи.
Постановка проблеми. На даний момент на
світовій арені питання щодо регулювання економіки в різних країнах, у період
політичних дискусій, є центральною проблемою сучасної регулятивної системи це
проблема місця і ролі в ній держави, що традиційно асоціюється зі здатністю чи
нездатністю уряду країни розробляти і реалізовувати незалежну національну
економічну політику.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над даною
проблематикою працювали ряд науковців та авторів, серед яких В.
Базилевич, О. Василик, Г. Волинський, А. Гальчинський, І. Гуревичев, А. Мельник , Т. Кельдер , В. Самойленко та інші.
Метою статті є виявлення основних проблем і
недоліків неефективного втручання держави в розвиток соціально-економічних
процесів в країні, а також на основі досліджень вироблення рекомендацій щодо
підвищення ефективності та результативності державних методів та напрямків
регулювання економіки.
Виклад основного матеріалу. Державне
регулювання економіки – система заходів
законодавчого, виконавчого і контрольного характеру в умовах ринкової економіки, які здійснюються відповідними
державними установами задля стабілізації та пристосування економічної системи
до змінних умов. Головними об'єктами
державного регулювання є державний бюджет, система державних банків і державний
сектор економіки. Володіння ними забезпечує державі виконання економічних
функцій централізованого управління.
Світовий досвід виділяє наступні головні форми державного регулювання
економіки: структурна політика, індикативне планування, бюджетно - податкова
політика, грошово-кредитна політика, цінове регулювання економіки,
антимонопольна політика .
Держава також здійснює ряд методів – це способи впливу держави через
законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку,
некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої
діяльності відповідно до національної економічної політики. Схема класифікації
цих методів показана на рис. 1 [2,с.24].
Рис.
1. Класифікація методів регулювання економіки за характером впливу на
господарську діяльність її суб'єктів.
У зарубіжних країнах роль держави в розвитку проявляється по різному. Історично склалося, що
економіка США
початково
орієнтувалася на переважання саме приватного сектору. У зв'язку з цим державний
сектор економіки в США є традиційно одним із найменших серед розвинутих
держав. Державна власність представлена головним чином у таких сферах, як
наука, освіта, охорона здоров'я, енергетика, транспорт, пошта, більшою мірою у
сфері послуг і меншою у промисловоті.
Японська економіка відрізняється від
західно-європейської і економіки США значно вагомішою роллю державної участі.
Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як
головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять
асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються
близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє
будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи
зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових
витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить
низький: вони не перевищують 1 % ВВП.
Загалом
перерозподіл фінансових ресурсів через державні фінанси відносно ВВП у Великій
Британії становили приблизно 40 %, у 2008 р.
загальні видатки держави сягали 41,9 % ВВП. Державні витрати у 2008/2009 фінансовому році
становили 519 млрд фунтів стерлінгів. При цьому майже три чверті витрат
припадає на соціальні потреби — 169 млрд фунтів на проекти у сфері соціального
захисту населення. 90 млрд фунтів на охорону здоров'я, 68 млрд фунтів на
освіту; витрати на національну оборону в бюджеті становили всього 28 млрд
фунтів (6,4 % всіх державних видатків).
В Німеччині
істотно збільшилося фінансування міністерств освіти, у справах сім'ї, літніх
людей, жінок і молоді, закордонних справ, економічного розвитку і співпраці та
інше. Не залишилося поза увагою питання
містобудування — вирішення енергетичних і структурних проблем міст, сприяння їх
економічному розвитку і, разом з тим, захисту навколишнього середовища. Ця
сфера отримає близько 1,5 млрд євро. Сьогодні неприватизованими у Німеччині залишилися практично тільки
об'єкти транспортної інфраструктури, а також швидкісні автодороги.
За
обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в
світі. У державному регулюванні економіки Швеції спостерігається
поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання
рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції [2,
с.28].
Однак невирішеним у вітчизняній літературі залишається питання щодо
прийнятності тієї чи іншої моделі, проектованої на український ґрунт. У будь-якому випадку
власна модель повинна бути адаптованою до національних особливостей та
менталітету, потребує визначення значимих для держави пріоритетів і важелів
регуляції.
Головною метою державного регулювання економіки в Україні є реалізація
конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну
спрямованість . Вона залишається найбільшим суб'єктом ринку і регулює
діяльність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій,
активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний
фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова [6,с.39].
На даний період, рівень розвитку економіки України досить низький, що
спричинило погіршення рівеня життя населення , це в першу чергу пов’язано з
недосконалим законодавством , неспроможністю держави регулювати економіку на
національному рівні через відрив від світових господарських процесів і стану
міжнародної кон'юнктури.
Отже, для того щоб підвищити рівень розвитку економік нашої країни,
необхідно вдосконалити діяльність державних органів , а також вжити наступних
заходів :
— сформувати ефективну систему
управління, а саме вдосконалення бюджетно - податкової політики держави;
— процес підготовки державного бюджету
зробити науково обґрунтованим, прозорим та
зрозумілим для населення;
— вдосконалити законодавчу, виконавчу,
судову діяльність відповідних органів
влади ;
—
забезпечити оперативну підготовку та
подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної
регуляторної політики, реформування дозвільної системи та ліцензування певних
видів господарської діяльності;
— підвищення статусу уповноваженого органу у сфері державної регуляторної
політики ;
— підвищити роль держави в регулюванні
економічної,політичної, культурної, соціальної сферах,тощо;
— вдосконалити міжнародне
співробітництво, тобто забезпечити приплив іноземних інвестицій ;
— впровадження інноваційних
технологій, для розвитку найбільш
пріоритетних галузей економіки, що призведе до поліпшення економічних ситуації
в країні, тощо.
Висновок.
Отже, роль держави в розвитку економіки
є досить значною і тому необхідно вдосконалювати напрямки і методи її
діяльності, особливо в тих сферах економіки, які є недостатньо розвинутими.
Література :
1.
Держава в регулятивній системі глобального світу - Кельдер Т. Л., Грубась
В. В.
2.
А.Ф.Мельник “Державне
регулювання економіки”К: 2007р. с. 20-34.
3.
Нижик Н.Р. Проблеми сьогодення державного управління в Україні. // Університетські наукові записки – 2007р. №3 – с. 14-19.
4.
Прохоров А.П. Русская модель управления . М. : Эксмо, 2008 – 384с.
5.
Рубін Л.В. Інституційні засади формування
та розвитку національної економічної системи // Науковий вісник НЛТУ : Зб. наук-технічн. праць. –
Львів: НЛТУ України, 2008. – Вип. 18.1-с. 80-83.
6.
Самойленко Віктор Олександрович. Фінансові механізми державного регулювання
економіки регіону : Дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Донецька
держ. академія управління. — Донецьк, 2004. — 224арк .