Экономические науки/3.Финансовые отношения

студент IV курсу Пінчук А.А.

Науковий керівник: старший викладач Лактіонов Ю.Г.

Кременчуцький національний університет

ім. Михайла Остроградського, Україна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

У ринковій соціально-орієнтованій моделі економіки зростає роль соціальної функції держави. Відповідно до статті 25 Декларацій прав людини, сучасна правова демократична держава повинна гарантувати своїм громадянам право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідним для підтримки здоров'я, власного добробуту і добробуту своєї сім'ї; право на соціальне забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості і інших випадків втрати коштів для існування при незалежних від людини обставинах.

Пенсійне забезпечення в Україні є основною складовою системи соціального захисту населення. Частка пенсіонерів у складі населення дуже висока і на сьогодні у пенсійній системі України на 10 платників внесків припадає 9 пенсіонерів, а за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, до 2050 року на 100 осіб, які здійснюють пенсійні внески, припадатиме 139 пенсіонерів. Отже, структура традиційної пенсійної системи є неефективною з соціальної та економічної точок зору.

Українська модель трирівневої системи розроблялася протягом 1997 – 2003 років. До реалій вітчизняного життя приміряли досвід інших країн, його ретельно вивчали й аналізували. У наслідок були розроблені й прийняті два Закони:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. Цей закон розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом;

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (N 1057-IV, 09.07.2003). Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають невеликий страховий стаж та/або розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей державного бюджету та пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це досягається шляхом звільнення пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України. Особливістю солідарної пенсійної системи є те, що у ній задіяні всі громадяни країни незалежно від їх віку та бажання. В даному випадку слід мати на увазі, що солідарна система передбачає солідарність не лише між поколінням працюючих та пенсіонерів, а й між самими пенсіонерами. Виплата високих пенсій незначній кількості пенсіонерів на тлі загального низького їх розміру не може вважатися нормальним явищем для солідарної системи. Потрібно наголосити, що диференціація розмірів пенсій не повинна бути самоціллю, головне завдання пенсійного забезпечення – гідний рівень життя громадян, які втратили працездатність.

Накопичувальну систему загальнообов’язкового пенсійного страхування, яка являє собою другий рівень пенсійної системи України, планувалося запровадити ще у 2007 році, однак її досі немає. Суть загальнообов’язкової накопичувальної системи полягатиме у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній основі. При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з встановленими вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції, та вимог щодо диверсифікації інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа-зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Другий рівень впроваджуватись буде лише після проведення необхідних економічних реформ та створення ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також відповідної інфраструктури.

Третій рівень пенсійної системи створений для формування додаткових пенсійних накопичень майбутніх пенсіонерів за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено чинним вітчизняним законодавством, здійснюється недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, пенсійна реформа передбачає заміну пенсійного забезпечення успадкованого з Радянського періоду на сучасну страхову трирівневу пенсійну систему. Стартову законодавчу та нормативну базу для реалізації пенсійного реформування в Україні вже створено. Реформа пенсійної системи в Україні покликана змінити баланс економічних і соціальних інтересів у державі, суттєво збільшити рівень доходів осіб пенсійного віку, забезпечити максимальну залежність пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб, посилити стимули до праці та детінізації заробітної плати, заохочувати заощадження на старість застрахованих осіб, диверсифікувати джерела фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичень.

Пенсійна реформа повинна створити в Україні надійну й адекватну ринковим умовам систему соціального захисту для населення, яке втратило працездатність. На відміну від існуючої солідарної системи, де сплачені працюючим населенням внески йдуть на виплату пенсій наявному поколінню пенсіонерів, накопичувальна система передбачає капіталізацію внесків. Внески, сплачені до накопичувального фонду, вкладатимуться в різноманітні інвестиційні проекти, що має забезпечити їх від інфляції і сприятиме піднесенню економіки. Перевагою накопичувальної системи є також право приватної власності на акумульовані кошти, тобто вони будуть виплачені застрахованій особі протягом певного періоду після досягнення пенсійного віку або успадковані її родиною.

Література:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (із змінами та доповненнями) від 09.07.2003р. № 1058-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 49-51, ст.376.

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (із змінами та доповненнями) від 09.07.2003р. № 1057-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 47-48, ст.372.