Сулевський Володимир Валерійович

Одеська Національна Академія Харчових Технологій

Вибір моделі оцінки підприємства для використання в процесі управління

Вдосконалення системи управління підприємством на основі підвищення його вартості потребує відповіді на низку питань пов'язаних з сучасним трактуванням поняття "вартість" і виявленням взаємозв'язку з іншими економічними показниками, визначенням моделі оцінки, яка найкращим чином задовольнить потреби менеджменту в необхідній інформації.

Використання поняття "вартість" має давню історію в економічній науці. Не буде перебільшенням стверджувати, що дане поняття пройшло в своєму розвитку шлях від абстрактного, що застосовується в теоретичному аналізі формування цін і доходів, до суто практичного, яке використовується в сучасному менеджменті і характеризує збільшення добробуту акціонерів у результаті розвитку підприємства.

Поняття "вартість підприємства" використовується в сучасній англомовній економічній літературі в суто прикладному значенні - як оцінка грошових потоків. При цьому автори зазвичай підкреслюють, що не мають наміру надавати цьому терміну теоретичного змісту. Зокрема, відомий фахівець з теорії оцінки А. Дамодаран зазначає: «Оцінюючи дисконтовані грошові потоки, ми намагаємось визначити внутрішню вартість (intrinsic value), яка базується на фундаментальних чинниках. Що таке внутрішня вартість? За браком кращого визначення будемо вважати, що це - "вартість, приписана фірмі добре відомим аналітиком, який не тільки коректно оцінив очікувані грошові потоки, але й правильно визначив ставку дисконтування для даних потоків". Хоча ринкові ціни можуть відхилятися від внутрішньої вартості, очікується, що ці дві величини рано чи пізно зрівняються". [1]

Ще більш утилітарний, в порівнянні з монографією А. Дамодарана, підхід до використання поняття вартість продемонстрований в класичній роботі Т. Коупленда, Т. Коллера і Дж. Мурріна "Вартість компаній: оцінка і управління". Зазначені автори виділяють внутрішню вартість і вартість для акціонерів. Зокрема, вони дають наступне трактування: "Внутрішня вартість визначається насамперед довгостроковою здатністю компанії генерувати грошовий потік. Отже, внутрішню вартість можна вимірювати величиною дисконтованого грошового потоку. Внутрішню вартість можна виразити через набір коротко- і середньострокових фінансових нормативів, а також через нормативи оперативних і стратегічних факторів вартості." [2] На думку зазначених авторів вартість для акціонерів виражається в ринковій вартості підприємства, яка сформувалась на фондовому ринку, але тим не менше вона пов'язана з внутрішньою вартістю.

У ряді досліджень внутрішня вартість називається фундаментальною вартістю на тій підставі, що вона формується під впливом відносно стабільних чинників, визначених довгостроковими умовами розвитку підприємства. Очікується, що фундаментальна вартість слабо залежить від коротко- і середньострокових змін ринкової кон'юнктури.

Розвиток оціночної діяльності в Україні, спроби впровадження в практику різних методик оцінки, розроблених на заході, показує, що застосування зарубіжного досвіду в українських умовах не завжди приводить до очікуваного результату.

Відповідно до закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [3] та іншими законодавчими актами у багатьох ситуаціях проведення оцінки вартості бізнесу є обов'язковим. Згідно з українським законодавством оцінювач зобов'язаний використовувати всі три стандартних підходи до оцінки, або обґрунтувати відмову від використання будь-якого з підходів. При наявності повної і достовірної інформації, отриманої оцінювачами в процесі оцінки, всі три підходи повинні дати результати досить близькі за своїм значенням.

У таблиці 1 наводиться порівняльний аналіз традиційних підходів до оцінки вартості підприємств. Для визначення підсумкової величини ринкової вартості компанії аналізуються переваги та недоліки використаних підходів і якість отриманої інформації з присвоєнням кожному підходу вагового коефіцієнта. Проте слід відзначити, що присвоєння коефіцієнтів є прерогативою оцінювача, тобто є суттєву залежність від його кваліфікованості і неупередженості.

Табл. 1 Порівняльний аналіз підходів до оцінки вартості підприємств

Підхід	Переваги	Недоліки
Витратний (майновий)	Враховує вплив виробничо-господарських факторів на зміну вартості активів. Дає оцінку рівня розвитку технології з урахуванням ступеня зносу активів. Розрахунки спираються на фінансові та облікові документи, тобто результати оцінки більш обґрунтовані.	Відображає минулу вартість. Не враховує ринкову ситуацію на дату оцінки. Не враховує перспектив розвитку підприємства. Не враховує ризики. Статичний. Відсутні зв'язки з теперішніми та майбутніми результатами діяльності підприємства.
Доходний	Враховує майбутні зміни доходів і витрат. Враховує рівень ризику (через ставку дисконту). Враховує інтереси інвестора.	Складність прогнозування майбутніх результатів і витрат. Можливе використання кількох норм прибутковості, що ускладнює прийняття рішень. Не враховує кон'юнктуру ринку. Трудомісткість розрахунків.
Ринковий (порівняльний)	Базується на реальних ринкових даних. Відображає існуючу практику продажів і покупок Враховує вплив галузевих (регіональних) чинників на ціну акцій підприємства.	Недостатньо чітко характеризує особливості організаційної, технічної, фінансової підготовки підприємства. У розрахунок приймається тільки ретроспективна інформація. Потребує внесення великої кількості поправок в аналізовану інформацію. Не приймає до уваги майбутні очікування інвесторів.

Джерело: Есипов В. Е., Маховикова Г. А., Терехова В. В. Оценка бизнеса. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006, с. 76.

Вибір моделі оцінки вартості підприємства потрібно проводити виходячи з цілей оцінки. Для цілей управління підприємством в першу чергу слід визначити, що буде джерелом доходів власників:

· Кошти, виручені від продажу підприємства по частинах, тобто від ліквідації підприємства. У цьому випадку раціональне застосування майнового підходу, тому що очікувані доходи будуть близькі до вартості майна, що належить підприємству.

· Кошти, виручені від продажу підприємства або його частки на ринку. Можливе застосування як ринкового, так і доходного підходу. Застосування ринкового підходу обумовлене тим, що головною метою стає підвищення ринкової вартості підприємства, тобто найбільш вірогідної ціни продажу на відкритому ринку. Застосування доходного підходу базується на одному з принципів фінансової теорії, згідно з яким ринкова вартість є відображенням фундаментальної (внутрішньої) вартості бізнесу, яка визначається майбутніми вигодами від володіння об'єктом оцінки.

· Грошових вигод, які приносить працююче підприємство. Тобто в даному випадку підприємство розглядається як цілісна система. Корисність системи виражається майбутніми вигодами, для оцінки майбутніх вигод використовується дохідний підхід.

Рис. 1 Вибір моделі оцінки в залежності від джерел отримання доходу

Для цілей стратегічного і оперативного управління підприємство необхідно розглядати з точки зору системного підходу, тобто не просто як сукупність елементів, а як цілісний майновий комплекс, вартість якого відрізняється від вартості складових елементів, це досягається за рахунок появи синергетичного ефекту.

Застосування витратного підходу розумно тільки в разі продажу компанії по частинам або її ліквідації, але його використання нераціональне в цілях управління підприємствами, що розвиваються.

Застосування порівняльного підходу обмежене інформаційними можливостями фірм, справа в тому, що для визначення вартості підприємств порівняльним підходом необхідна достовірна інформація про операції по аналогічним компаніям, що в умовах нерозвиненого фондового ринку України пов'язане з певними труднощами. Крім того, значну частку українських підприємств складають закриті компанії для яких визначення ринкової вартості ускладнено.

Таким чином, для застосування концепції управління на основі вартості найкращим чином підходять методи доходного підходу, тому що вони дозволяють визначити вартість функціонуючого бізнесу, а не просто сукупність активів, що точніше відображає механізм функціонування підприємства.

Література:

1. Дамодаран Асват. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов./ Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 1342 с.

2. Коупленд Т. Стоимость компаний: оценка и управление / Т. Коупленд, Т. Колер, Дж. Мурин. – 3-е изд., перераб. и доп. / пер. с англ. – М. : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 576 c.

3. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 року № 2658-14 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. -№47.

4. Есипов В. Е. Оценка бизнеса. / Есипов В. Е., Маховикова Г. А., Терехова В. В. - 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006.