Якубець М.І.

Науковий керівник:

Калинич Я.Д.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Організація системи загальнообов’язкового соціального страхування громадян в Україні

Розвиток ринкових відносин в Україні безпосередньо викликав виникнення елементів, а згодом і системи соціального страхування. Саме тоді, коли основний фактор виробництва – робоча сила – перетворився на товар з певною визначеною ціною (заробітною платою) та став основним джерелом існування багатьох членів суспільства виникає особливий вид соціальної незахищеності - ймовірність (ризик) матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку.

Соціальне страхування являє собою систему заходів щодо матеріального забезпечення населення в старості, на випадок захворювання чи втрати працездатності в працездатному віці, на випадок безробіття, підтримки материнства й дитинства, охорони здоров'я громадян, при виході на пенсію тощо. Зокрема, в Україні існує два види соціального страхування: обов’язкове та добровільне соціальне страхування [3, 130].

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЗДСС)- це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом [1, 219].

Проблемі побудови системи соціального страхування приділили увагу багато відомих науковців. Дослідженням даного питання займалися: Сахацька З.П., Губар О.Є., Плоницька Т.Г., Таранова С.В.. Зокрема, Губар О.Є. обґрунтовував важливість соціального страхування у забезпеченні суспільного добробуту населення країни, Полоницька Т.Г. займалася вивченням системи загальнообов’язкового страхування в Україні та перспектив її подальшого розвитку.

Актуальність теми полягає в висвітленні основних характеристик та принципів соціального страхування громадян в Україні, а також проблем системи загальнообов’язкового соціального страхування на теперішній час.

Організація чинної системи соціального страхування в Україні регламентується "Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також Законом України “Про єдиний соціальний внесок”. Згідно з Законом України “Про єдиний соціальний внесок” розмір єдиного соціального внеску (ЄВ) диференціюється в залежності від характеристики суб’єкта, що його сплачує (платника) та визначеної бази нарахування. Зокрема, на 2011 рік для бюджетних установ ЄВ встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування, для підприємств, організацій та інших юридичних осіб встановлюється ЄВ у розмірі 34,7 % , для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, ЄВ встановлюється у розмірі 2,85 % . У разі бажання осіб брати участь на добровільних засадах: у ЗДСС у зв'язку з ТВП , ЄВ встановлюється у розмірі 36,6 % визначеної для цієї категорії осіб Бази ЄВ ; у ЗДСС від НВ , ЄВ встановлюється у розмірі 36,21 % визначеної для цієї категорії осіб Бази ЄВ . У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами ЗДСС (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з ТВП , від НВ ) ЄВ встановлюється у розмірі 38,11 % визначеної для цієї категорії осіб Бази ЄВ [2].

В узагальненому розумінні система загальнообов’язкового соціального страхування розв'язує два важливих соціально-економічних завдання: 1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни; 2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин [4, 24]. Отже, державне та добровільне соціальне страхування за своїм функціональним призначенням передбачає розв'язання окремих аспектів соціального захисту громадян країни. Воно спрямоване на відшкодування доходів громадян, зумовлених втратою працездатності.

Основні джерела коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це внески роботодавців та застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів для соціального страхування передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначається, виходячи з того, які види соціального захисту вони повинні забезпечувати [5, 46]. У системі соціального захисту населення найважливішим елементом виступає соціальне страхування, до складу якого належать пенсійне, медичне, страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві
 Системою соціального захисту охоплено: близько 14,5 млн. громадян похилого віку (із них 2 млн. інвалідів); 115 тис. дітей-інвалідів;З млн. тих, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС; З млн. службовців різних категорій (значною мірою і члени їхніх сімей) поповнюють армію тих, хто користується пільгами. Це працівники правоохоронних, митних, податкових органів, санепідеміологічних служб, депутати різних рівнів, військовослужбовці тощо. У нашій державі діють близько 200 законів та нормативних актів, що визначають пільги громадянам. Самих пільг нараховується 40 видів (безплатний проїзд у громадському транспорті, безплатне санаторне лікування, безплатні ліки, 50- і 100%-ві пільги на оплату житлово-комунальних послуг і т. ін.) [3, 135].

Організація соціального страхування громадян України здійснюється на принципах: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування, особистої відповідальності, солідарності, організаційного самоврядування, загальності, обов'язковості (примусовості), державного регулювання [4, 24]. На жаль, в Україні не реалізується у повному обсязі такі принципи функціонування соціального страхування, як автономність і відносна самоурегульованість.

Отже, система соціального захисту в Україні потребує докорінної реформи. Необхідність захисту соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна політика держави стала органічною складовою економічних реформ і здійснювалась з урахуванням світового досвіду. Оцінюючи систему загальнообов’язкового соціального захисту, яка нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше, запровадження додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-то оподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота, платини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не може вплинути на рівень пенсійного забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 14 січня 1998 р.// Офіційний вісник України. – 1998. – № 6. – Ст. 219

2. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України № 2464-VI вiд 08.07.2010 р.

3. Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту // Фінанси України. – 2010. – №2. – с. 130–136.

4. Плоницька Т.Г. Загальнообв’язкове соціальне страхування в Україні.// Ринок страхових послуг. – 2009.- №12(427). – с. 24.

5. Сахацька З.П. Соціальне страхування: проблема трьох дат. // Бухгалтерія. - 2009. - №17/1(432). – с. 45-46.

6. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. –2010. –№27. –с.50-57