Люльчак Л.О, Кройтор А.О

Науковий керівник Ліщинська Л.Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Основні напрямки удосконалення системи державного фінансового контролю

В умовах ринкових відносин та інтеграції України у європейське співтовариство, кожна ланка бюджетної сфери потребує удосконалення, модернізації, запровадження нових методик та методів ефективного функціонування. Не є виключенням і державний фінансовий контроль, адже він має також набувати більш прогресивних форм. Система державного фінансового контрою покликана впливати, контролювати і впорядковувати державні кошти.

Формування системи державного фінансового контролю припадає і на період становлення держави. Це посприяло негативним чинником на побутову даної системи, адже існує досить багато нечіткостей, що породжує проблему вдосконалення системи державного фінансового контролю. Саме це і є актуальністю даної роботи.

Досить велика кількість вчених-економістів займалися вивченням даного питання, вносили вагому частку у його розвиток та досліджували, зокрема, М.Білуха, О.Василик, В.Опарі, І.Бєлобжецький, А. Яковлєв, О.П. Кириленко, М.П. Мельник, О.Т. Колодій, В.І. Стоян, О.О. Чечуліна та ін. Щодо вчених інших країн світу, то висвітленням даного питання займалися та присвячували свої праці також А.О. Єпіфанова, Н.І. Дорош, В.Г. Мельничук, І.М. Іванова. Проте, висвітлення даної теми ще подальшого обґрунтування.

Проблема державного фінансового контролю пов’язана, насамперед, із порушенням фінансової дисципліни самих контролюючих органів, зокрема, у міністерствах, відомствах, бюджетних установах та безпосередньо їх керівниками. Це породжує і всі наступні не вирішення, які виникають у процесі контролю та породжує досить значну кількість спірних питань.

На даний момент в Україні існує досить велика кількість контролюючих органів, які займаються питаннями державного контролю: державна контрольно-ревізійна служба, казначейство, митні органи, податкова служба, Національний банк України та ін. Кожний із вказаних органів має свої повноваження і діє певним чином самостійно у їх виконанні, працює та ґрунтується на принципах незалежності і відкритості.

Щоб розробити механізм удосконалення державного фінансового контролю, необхідно насамперед визначити та дослідити всі елементи даної системи. Це допоможе забезпечити посилення місця державного контролю у системі економічних відносин. Саме він має забезпечувати інтереси держави та кожного громадянина окремо у фінансовій сфері. І першими елементами із системи фінансового контролю, який необхідно дослідити – це суб’єкт і об’єкт контролю. Об'єктами можуть бути фінансові установи, міністерства, відомства, підприємства, установи та організації. Суб'єктами виступають ограни державної влади, а також інститути незалежного фінансового контролю. Саме від них значною мірою залежить рівень якості проведення контролю.

Головними питаннями у діяльності фінансового контролю, що потребують удосконалення і подальшого вивчення є недоліки правового характеру. Зокрема у законодавстві відсутнє чітке регламентування загальної процедури фінансового контролю, повноваження органів державної влади у сфері фінансового контролю, не встановлено систему показників, які відображають фінансову дисципліну, та методику їх розрахунку.

Для ефективної подальшої роботи та функціонування державного фінансового контролю необхідно засвоїти думку серед керівників підприємств, установ і організацій, міністерств, відомств, а також органів, що проводять контрольно-ревізійні процедури, що він є не просто методом перевірки, аудиту чи ревізії, а тією системи, що допоможе виявити недоліки роботи, неефективне функціонування основних засобів, та найголовніше розробити модель, яка буде містити заходи, щодо ліквідації і запобіганню у майбутньому подібних неточностей. На даний час ще існують стереотипи, відносно того, що контроль проводиться лише для звіту, а не для покращення ефективності роботи організації. Необхідно працювати у даному напрямку, зокрема проводити консультаційні роботи з працівниками контролюючих органів, керівниками, що призведе до покращеного функціонування організації, комплексу, галузі та економіки держави загалом.

Разом з тим присутній ряд проблем пов’язаних із несвоєчасним відшкодуванням порушень, що породжує порушення надходжень до державного бюджету. Тому перед кожним контрольно-ревізійним управлінням необхідно ставити завдання: витрати на проведення ревізійних процедур повинні покриватися за рахунок відшкодувань. Проте, недопустимою є ситуація коли будуть відшкодовуватися витрати не пов’язані із проведенням контрольно-ревізійних процедур, або незаконне, нецільове та необґрунтоване витрачання коштів контролюючими органами.

Для здійснення та проведення ефективного контролю необхідно проводити ревізію та перевірку не тільки на державному, але і регіональному рівні. Адже ефективна діяльність регіональних органів забезпечує стабільність на державному рівні. Удосконалення державного фінансового контролю на місцевому рівні забезпечить впорядкування бюджетного процесу на рівні держави, зокрема, особливо видаткову частину бюджету у розрізі планування і виконання. Однак, рівень сучасного стану контролю неспроможний ефективно проводити свою ревізійну політику спрямовану на перевірку правильності витрачання бюджетних коштів, зловживання та не цільове їх витрачання, маніпулювання державними фінансовими ресурсами. Для того, щоб удосконалити державний фінансовий контроль, необхідно, насамперед, забезпечити його комплексність, цілісність та систематичність. Це буде досягнуто тоді, коли будуть комплексно поєднані всі методи та форми проведення контролю, адже у кожного з учасників бюджетного процесу свої повноваження, функції.

Отже, контролюючі органи проводячи свої перевірки, стикаються з низкою проблем, які потребують негайного вирішення. Найпершою з них є те, що одні і ті повноваження виконують декілька контрольно-ревізійних органів, що унеможливлює ефективно провести перевірки та перешкоджає їх діяльності. Щоб уникнути зазначеної проблеми необхідно чітко регламентувати функції та повноваження фінансових органів, встановити відповідальність всіх головних розпорядників бюджетних коштів, відомств, міністерств, фінансових органів, органів Державного казначейства та керівників установ,організацій. Наступним кроком є вдосконалення нормативної бази, що регулює діяльність державних фінансових органів. Також необхідно попереджувати фінансові порушення та запобігати зловживанням шляхом проведення постійних роз’яснювальних робіт, поточних перевірок для координації діяльності підконтрольних суб’єктів, проведенням навчання працівників контрольних служб, підвищення кваліфікації, запровадження відкритості та доступності результатів контролю, посилення їх співпраці із громадянами країни, засобами масової інформації.

Завданням державної фінансової політики, насамперед, має бути створення та організація цілісної системи контролю. Це призведе до значного підвищення фінансової дисципліни у державі, призведе до реформування державного фінансового контролю.

Література

1. Дмитренко Г.В. Модернізація державного фінансового контролю // Статистика України. – 2009. - №3. – с. 118-123

2. Ярошевич Н.Б. Проблеми вдосконалення системи зовнішнього державного фінансового контролю в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.9. – с.145-150

3. Стефанюк І.Б. Державний фінансовий контроль: проблеми ідентифікації й визначення системи [Текст] / І. Б. Стефанюк. - // Фінанси України. - 2009. - № 11. - С. 12-19.