Економіка/16.Макроекономіка

Шкраб'юк Н.В.

Науковий керівник – Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Україна у міжнародній торгівлі

Міжнародна торгівля – найбільш розвинута форма міжнародних економічних відносин і за своїм розміщенням, і функціями займає особливе місце в досить складній системі світових господарських зв’язків. Вона опосередковує практично усі види міжнародного співробітництва. Зовнішня торгівля має важливе значення у формуванні тенденцій економічної динаміки України, тому зусилля щодо її регулювання і надалі посідатимуть вагоме місце у системі заходів щодо подолання кризових явищ і посткризового відновлення економіки.

Інтенсифікація процесу входження України у світове господарство зумовлює потребу впровадження узгодженої експортної стратегії, як цілеспрямованої довготривалої системи дій держави на внутрішніх і зовнішніх ринках, орієнтованої на забезпечення сталого розвитку і вдосконалення стратегій вітчизняного експорту. Значення експорту у формуванні економічної динаміки є досить високим, а отже він має перетворитися на чинник структурної перебудови вже у короткостроковій і середньостроковій перспективах[1].

До основних структурних проблем вітчизняної зовнішньої торгівлі належать наступні:

¾ низька диверсифікація товарного експорту, що визначається домінуванням в експорті товарів з низьким вмістом доданої вартості, високою чутливістю українського експорту до різних змін кон’юктури світового ринку;

¾ невигідна спеціалізація України на світовому ринку, зокрема на ринках ЄС, та втрата традиційних ринків у СНД, хоча урядова програма «Український прорив» наголошує на відданості інноваційній моделі розвитку, насправді, економіка і її зовнішньоекономічна складова мають характерні ознаки господарства сировинного типу – держава підтримує концентрацію на базових галузях[1];

¾ зростання залежності загальної торговельної динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів – оскільки металургія протягом останніх сімнадцяти років перебуває на проведенні позитивної економіки, а експорт металопродуктів становить 40-45% загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів позначається на всій економіці;

¾ висока енергоємність експортної продукції України, що визначає її відносну не конкурентоспроможність на зовнішніх ринках;

¾ невідповідність значної кількості вітчизняної продукції міжнародним стандартам – понад 8000 технічних стандартів України не гармонізують з міжнародними стандартами, внаслідок чого 90% вітчизняної продукції не може бути експортовано до країн ЄС[2].

У структурі експортно-імпортних операцій Україна про водить експортування товарів 3-го та 4-го технологічних укладів, сировину та напівготову продукцію чорної та кольорової металургії та інше. А імпортує готову продукцію, високотехнологічне обладнання, високоякісну продукцію хімічної, текстильної, будівельної, навіть харчової промисловості. Якщо Україна не змінить найближчим часом свою торговельну політику, то від’ємне сальдо торговельного балансу з промислово-розвиненими країнами буде погіршувати показники всього платіжного балансу держави й далі[4].

Ініціативи, щодо покращення стану України у міжнародній торгівлі:

¾ посилити економічну складову міждержавних регіональних об’єднань, в яких бере участь Україна;

¾ укласти двосторонні міждержавні угоди з основними торговельними партнерами України, щодо спрощення митних процедур і активізації боротьби з контрабандою[4];

¾ активізувати співпрацю зі структурами СОТ, щодо активізації посилення потенційного членства України;

¾ посилити активність торговельно-економічних місій України за кордоном, зокрема роботи щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України[3];

¾ забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції вітчизняної промисловості;

¾ сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції .

На сьогодні Україна повинна активніше виявляти свої можливості економічному відношенні. Як показує світовий досвід, зайняти гідне місце на світовому ринку можливо, за таких умов:необхідно виробляти таку продукцію, яка користується попитом на ринку, але дешевшу, ніж у інших; слід створювати нові, високотехнічні і високоякісні товари, що випереджають попит. В сучасних умовах Україна повинна розвивати нову модель торговельно-економічних відносин, в основі яких лежить єдність виробництва, експорту та імпорту в процесі кругообігу і обігу капіталу, розширеного самовиробництва. Значну роль повинна відіграти гнучка система протекціоністських заходів, які б дозволили вітчизняним підприємствам-експортерам відчувати себе ще більш впевнено і захищено.

Список використаної літератури:

1. Бірюк О. Ефективність інструментальної реалізіції стратегії експортоорієнтовних підприємств: головні суперечності та загрози/ О.Бірюк// Ринок цінних паперів України. – 2009

2. Дослідження зовнішньої торгівлі послугами України на сучасному етапі// Науковий вісник БДФА. Економічні науки 2009. С.300-306.

3. Зовнішня торгівля: виклики і перспективи// Україна в 2008р.: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики/ за заг.ред. Ю.Г.Рубана, 2008. – с.55-57.

4. Мерзляк Д.С. Механізм запобігання корупції у сфері зовнішньо-економічної діяльності України/Д.С.Мерзляк// Держава та регіони—2010. – с.143-146.