Пиндик М.В.

Науковий керівник: Підлипчак О.А.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Кредитні спілки в Україні: основні шляхи розвитку

Незважаючи на відносно молодий вік кредитно-кооперативного руху в Україні, діяльність кредитних спілок з кожним роком привертає дедалі більше уваги як з боку науковців, так і з боку населення. Особливо актуальною стала проблема розвитку цього руху на сучасному етапі, адже за останні чотири роки діяльність кредитних спілок пережила низку трансформацій економічного і законодавчого характеру. Сьогодні розвиток національних кредитних спілок відбувається в умовах фінансової нестабільності, зниження платоспроможності та довіри населення до фінансово-кредитних установ.

Вітчизняні дослідники кредитної кооперації, зокрема Г. Терещенко, А. Оленчик, Н. Славова, Г. Партин, основну увагу приділяли висвітленню питань, пов'язаних із функціонуванням споживчої та сільськогосподарської кооперації і розвитку її законодавчої бази [2; 3; 4].

Метою даної роботи є дослідження сучасних організаційно-економічних та законодавчих проблем функціонування кредитних спілок в Україні та обґрунтування рекомендацій щодо шляхів їхнього вирішення.

Вітчизняна система кредитних спілок тепер переживає наслідки фінансової кризи 2008-2009 рр. Власне криза виявила на українському ринку кредитних спілок певні проблеми, з якими нині намагаються розібратися як на найвищому державному рівні, так і безпосередньо керівники спілок.

Сьогодні в Україні зареєстровано 700 кредитних спілок, тоді як у 2008 р. їхня кількість становила 829, тобто за минулий рік кількість цих фінансових установ суттєво зменшилась. Однак, річ не тільки у кількості кредитних спілок, але й у внутрішній структурі ринку. Відомо, що стрімке зростання чисельності членів спілок не зумовило такого ж зростання відкритих у них депозитних рахунків. Тоді коли кількість членів спілок зростала, кількість вкладників невпинно знижувалась внаслідок кризи, що призвело до значного зниження кредитних портфелів цих фінансових установ, адже саме залучені кредитними спілками під час депозитних операцій кошти є основним джерелом формування ресурсів для здійснення їхньої кредитної діяльності. За період 2007-2009 рр. число вкладників на депозитні рахунки кредитних спілок зменшилось з 245 тис. осіб до 117 тис. осіб. Це свідчить про певну недовіру в суспільстві до таких фінансових організацій[1].

За перше півріччя 2010 р. загальні активи кредитних спілок склали 2983 млн. грн., а сума наданих кредитів – 2743,2 млн. грн. У 2010 р. також суттєво знизилася кількість членів, які мають внески на депозитних рахунках кредитних спілок – у порівнянні з минулим роком майже у двічі, до 70,6 тис. осіб. За підсумком першого півріччя 2010 р. у 336,7 тис. осіб є діючі кредитні договори з кредитними спілками.

Фінансовий стан кредитних спілок у 2008-2009 рр. значно погіршився. У пік кризи внески на депозитні рахунки зменшилися на 23 %, а надані кредити – на 27 %. Значно посилилась проблема з невиплаченими кредитами, які наприкінці минулого року сягнули рекордно високого значення – 30 %. Станом на 2009 р. середньозважена ставка за депозитами кредитних спілок становила 25 %, за кредитами – 44 %, тоді як у банківській системі відповідно 12,8 % та 17,8 %. Однак, на відміну від банків, кредитні спілки практично не припиняли видачі кредитів, незважаючи на важкі умови своєї діяльності, і неодноразово ставали "рятувальним колом" для населення. Результати діяльності кредитних спілок у минулому році засвідчують уповільнення рівня ділової активності та значне зниження темпів приросту показників їхньої діяльності[1].

Найважливішою проблемою вітчизняної кредитної кооперації є перешкоди з повернення депозитів. На початку кризового періоду багато вкладників зіткнулись з проблемою повернення своїх вкладів. Єдиним способом повернути вклади було звернення до суду. Однак, часто навіть рішення суду не виконували, а їхнє винесення тривало декілька місяців. Це зруйнувало довіру населення до заощаджень через фінансово-кредитні установи. Негативним також залишається той факт, що під час оформлення кредиту в кредитній спілці, її член не отримує на руки бажаної суми, оскільки для укладення договору потрібен авансовий платіж у межах від 10 % до 40 % суми кредиту. Таким чином, кредитна спілка перестраховує себе від ризику несвоєчасного повернення членами спілки позичених коштів, а сам позичальник не отримує бажаної суми. Крім цього, усі кредитні спілки стягують від 2 до 5 % від суми кредиту в резервний фонд. Тому, крім основної суми та відсотків за кредит, позичальник мусить сплатити внесок до резервного фонду. Внаслідок цього, кредит стає досить дорогим[3, 147].

Проблему неповернення вкладів і забезпечення платоспроможності та ліквідності кредитних спілок можна вирішити, створивши спеціальний фонд гарантування вкладів. Наповнити фонд гарантування вкладів кредитних спілок можна завдяки участі в ньому держави, яка для формування цього фонду може надати кошти, отримані від емісії облігацій внутрішньої державної позики. Іншу частину коштів для формування фонду можна залучити як довготерміновий кредит від Національного банку України. Користуватись коштами цього фонду зможуть спілки, які входять до Національної асоціації кредитних спілок України. Система рефінансування спілок може ґрунтуватись на положенні Закону України "Про Національний банк України", згідно з яким до кредитора останньої інстанції, Національного банку України, може звернутись банк або інша кредитна установа й отримати рефінансування в разі вичерпання інших можливостей[2, 233].

Для ефективного функціонування кредитних спілок в Україні важливим є використання досвіду розвинутих зарубіжних країн. Для підвищення фінансової стійкості кредитних спілок необхідним є страхування. Як свідчить досвід польської системи ощадно-кредитних кас SKOK, логічним і найефективнішим шляхом задоволення потреби кредитних спілок у страхових послугах є створення власної спілки взаємного страхування (СВС) кредитної кооперативної системи України. Засновниками і власниками СВС можуть стати кредитні спілки, представлені обласними асоціаціями, а також члени кредитних спілок – фізичні й (у майбутньому) юридичні особи. Страхова установа може бути заснована асоціаціями кредитних спілок у формі як комерційної структури, так і кооперативу, членами якого були б кредитні спілки.

Не менш важливим питанням у діяльності кредитних спілок є їх організаційно-правові форми. На відміну від українських кредитних спілок, кредитні спілки США мають право вибору щодо організаційно-правової форми здійснення споживчого кредитування. Це є демчуалізацією – багатосходинковий процес, який передбачає певну кількість перехідних форм. Відповідно до законодавства США існує такий ланцюг кредитних спілок: кредитна спілка – взаємний ощадний банк – акціонерний банк або фінансова компанія. Найяскравішим прикладом демчуалізації є перетворення кредитної спілки „Святе серце” з Південної Кароліни на взаємний ощадний банк, трансформація Тихоокеанської довірчої кредитної спілки у взаємний ощадний банк, який став найкрупнішим ощадним банком Америки з активами у 228 млн. доларів.

Таким чином, кредитно-кооперативних рух має багато специфічних рис, пов'язаних із особливостями сфери кредитування. Необхідно з урахуванням зарубіжного досвіду та національних традицій працювати в напрямі поліпшення основних засад функціонування кредитних спілок в Україні для їх подальшого розвитку.

Список використаних джерел

1. Підсумки діяльності кредитних спілок в Україні у 2009 році. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.

2. Партин Г.О. Проблеми діяльності кредитних спілок в умовах економічної кризи / Г.О. Партин // Збірник праць НЛТУ. – 2009. – С.232–236.

3. Славова Н.О. Кредитні спілки: поняття, класифікація, загальна характеристика / Н.О.Славова // Вісник господарського судочинства. – 2008. – №5. – С.147– 150.

4. Терещенко Г.М. Перспективи розвитку кредитних спілок в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. – 2009. – №5. – С.87– 94.