Виконали: Панасюк Б. А., Мочернюк В.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ НА РИНКУ ПРАЦІ

Вступ

Молоді, яка отримала освіту, важко вперше влаштуватися на роботу, яка б відповідала отриманій професії або спеціальності. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є активна політика держави спрямована на забезпечення робочими місцями молодих людей.

Протягом останніх років Україна зробила багато для формування і реалізації нової державної молодіжної політики, спрямованої на створення державою умов для надання кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, професійної підготовки та працевлаштування. Статтею 43 Конституції України зазначено, що "кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він сам вільно обирає або на яку вільно погоджується, а ст. 46 закріплює, що "громадяни мають право на соціальний захист у разі... безробіття з не залежних від них обставин", тобто захист також гарантується з боку держави [1].

Актульність теми

Тема працевлаштування молоді є дуже актуальною. З кожним роком на ринку праці вимоги до робітників зростають і молоді все важче влаштуватись на роботу. В умовах кризи пропозиція робочих місць значно скоротилися, а отже і шанси людини без стажу влаштуватись на роботу мізерні.

Зростає частка працівників з вищою освітою, попитом користуються професії лікаря, юриста, економіста. За твердженням групи експертів Світового банку, вища освіта є визначальною для економічного і соціального розвитку, але в нашій країні вища освіта перетворилась на бренд, через який в країні не вистачає людей з виробничими спеціальностями. А отже знайти роботу випускникам вузів з «популярними» спеціальностями вдвічі важче.

Висвітлення проблеми.

Праця молоді має розглядатися перш за все в розрізі регіонів та підсистем ринку праці. В селах та містах проблеми працевлаштування дуже різняться. Подекуди у сільській місцевості знайти роботу в принципі не можливо.

Важливою підсистемою ринку праці є регіональний ринок праці молоді. Цей ринок вивчений значно менше регіонального ринку праці, однак заслуговує на самостійне існування, тому що охоплює значні та специфічні верстви працездатного населення та вагомо впливає на розвиток регіону та реалізацію Концепції державної регіональної політики. О.О. Юшкевич зазначає, що ринок праці молоді, як складова ринку праці, є продуктом історичного розвитку ринкових відносин і характеризується специфікою формування в конкретних умовах функціонування економічної системи.

На стан ринку праці впливає рівень життя та стандарти життя молоді. Високий рівень та стандарти життя молодих людей проявляються у вимогах до умов праці. Це перш за все стосується оплати праці, шкідливих умов, травматизму,та звісно престижності роботи.

Освіта розглядається як інвестиції в людський капітал, який в постіндустріальному суспільстві є найбільш вагомим елементом національного багатства. Під людським капіталом дослідники розуміють накопичені продуктивні здібності, знання, обдарування [4].

Недосконалість законодавчих актів стосовно регулювання ринку праці молоді не дозволяє ефективно організувати відносини між учасниками даного процесу. Погана робота механізму працевлаштування молоді зменшує ефективність її використання в економічній сфері, в свою чергу недосконалість системи соціального захисту призводить до психологічних та фізичних проблем працюючих.

Молодь більше за інших потерпає на ринку праці. Співробітниками Українського інституту соціальних досліджень встановили, що головною ознакою становища молоді на ринку праці залишається диспропорція між пропозицією та попитом на робочу силу. На сьогодні більшість молоді прагне працювати і мати власні кошти. Це доведено високим рівнем економічної активності громадян віком 15—24 років, що становив у 2009 p. 41,8%. 25-29-річних - 90,3%. Показник ж реальної зайнятості молоді був нижчим, ніж всього населення. Отже, серед молоді найбільш економічно активними в основному є особи у віці 25—29 років. Водночас найменш конкурентоспроможною на ринку праці є молодь віком 15 —19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. Рівень безробіття молоді з вищою освітою, професійно-технічною та повною загальною суттєво вищий, ніж у відповідних груп всього працездатного населення.

Значну роль на ринку праці останні два роки відігравала криза. Вона призвела до ліквідації деяких підприємств та значного скорочення робочих. Навчальні заклади, які готували робочу силу молоді, внаслідок обмеженого фінансування здійснювали цю роботу, орієнтуючись в основному на стратегію виживання, в якій пріоритетне місце мав попит населення на освітні послуги. Тобто в регіонах практично стихійно формується система підготовки кадрів. Таким чином, утворився і підтримується дисбаланс у структурі попиту та пропозиції робочої сили молоді на регіональному ринку праці. Нині не існує визначеної відповідності рівня підготовки робочої сили молоді робочим місцям у сфері зайнятості. Зокрема, не визначені робочі місця молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра.

Пропозиції та висновки

В конкурентній боротьбі за робочі місця молодь має гірші шанси на працевлаштування. Велика частка молоді, яка не витримала конкурентної боротьби з представниками старших вікових поколінь, виштовхується на нерегульований ринок праці. Серед молоді досить поширеною є тіньова зайнятість, що не сприяє нормальному розвитку робочої сили молоді.

Оплата праці молоді низька і не відповідає вимогам повного відтворення робочої сили, зміцнення здоров'я і відновлення рівня працездатності молоді. Серед молоді формується високий рівень безробіття і його реальні обсяги перевищують офіційні дані.

Державна політика зайнятості не дуже ефективна, бо по суті вона на сьогодні являє собою пасивні заходи по виплаті допомоги по безробіттю. Розвинені країни застосовують активні заходи, але в Україні це неможливо, і тому ці заходи застосовуються лише у регіонах із середнім рівнем безробіття. Привабливим, але дорогим засобом є прямі державні вкладення в створення нових робочих місць. Значно кращу перспективу в українських умовах можуть мати заходи, спрямовані на комплексне регулювання попиту й пропозиції праці. Уряду слід звернути особливу увагу на категорії працівників, що працюють у певній фірмі, але зайняті неповний робочий час, або, що працюють тимчасово на різних роботодавців та прийняти ефективну економічну програму для подолання безробіття в країні.

Як показує практика, питання зайнятості населення повинні вирішуватись в районах та містах області, де щорічно розробляються та запроваджуються заходи програми зайнятості. Необхідно здійснювати заходи, щодо регулювання зайнятості населення, аналізу, прогнозування, формування та регулювання ринку праці.

Якісно розробка та здійснення нормативних актів щодо умов, прав та гарантій зайнятості, механізму працевлаштування та соціального захисту забезпечать легке входження молоді в економічну сферу та задоволення попиту на робочу силу молоді на регіональному ринку праці.

Список використаної літератури

1. Василишина С.О. Особливості державного регулювання ринку праці молоді // Економіка та держава – 2009- №3.-с.91-94.

2. Торгівля людьми і трударі з України // Безпека життєдіяльності. – 2009-№3.-с.28-34.

3. Сучасні проблеми зайнятості в Україні // Наукові доробки молоді вирішенню проблем Європейської інтеграції: збір наукових статей у 2 томах: Континент, Т2.-2008 - с.153-157.

4. Котова О.В. Державна молодіжна політика: проблеми працевлаштування молоді // Наукові доробки молоді – вирішенню проблем Європейської інтеграції: збір наукових статей у 2 томах: Континент,2008 Т1.-2008 - с. 38-40 –Бібліографія. с.40.

5. Дотації на створення перошого робочого місця для молоді. // Податки та бухгалтерський облік.—2008.-№42-с.37-44.

6. Бріт О.В. Сучасний зареєстрований ринок праці як інструмент державного регулювання забезпечення роботою фахівців з вищою освітою // Економіка та держава – 2009-№1-с.106-108.

7. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку. // Формування ринкових відносин в України.—2008 -№10.-с.152-159. Бібліографія: с.159.