Кучер О.Б. Галичанська М.Ю.

Буковинська державна фінансова академія

Деструктивний характер безробіття на мікро та макрорівні

Перехід до ринкових відносин на пострадянському просторі, в тому числі в Україні, радикально змінив природу зайнятості населення, працевлаштування та найму на роботу. В ринкових умовах зайнятість є функцією ринку праці (ринку робочої сили як підсистеми ринкової економіки), похідною від співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили. Остання на ринку праці є товаром, предметом купівлі-продажу. Сама ж природа ринкових відносин, навіть в умовах їх державного регулювання, припускає вибірковість залучення робочої сили до використання у виробництві, внаслідок чого її певна частина залишається «відторгнутою» ринком праці, а люди найманої праці – не працевлаштованими безробітними.

Метою даного дослідження є комплексний аналіз наслідків безробіття як негативного соціального та економічного явища у різних сферах та на різних рівнях життєдіяльності суспільства.

Дане питання широко розглядали як вітчизняні так і зарубіжні науковці.

Пропоную ширше розглянути думки вітчизняних науковців на рахунок даного питання так, як вони безпосередньо відштовхувались від стану рівня безробіття в Україні. Такими представниками є: Чечель О.М., Купець О.В., С.І. Бандура, В.В.Близнюк,Д.П.Богині, І.К. Бондар та багато інших[1].

Чечель О.М. український науковець який у праці “Економічна безпека в контексті державної економічної політики України” безпосередньо торкається проблеми безробіття і впливу безробіття на безпеку держави, як економічну так і в перспективному майбутньому політичну.

Купець Ольга Василівна кандидат економічних наук в своїй праці ”Довготривале безробіття в Україні” дала комплексну оцінку безробіття в Україні за останнє десятиліття, визначала зміни основних показників ВВП в країні в залежності від безробіття[1].

Найбільш імпонує робота Фесенко Артура Михайловича “Безробіття як комплексна соціальна проблема” який зазначав необхідність боротьби з безробіттям, так як воно несе одні негативні наслідки. Вчений критикує науковців які й досі намагаються знайти в безробітті щось позитивне.

У цілому ж безробіття варто розглядати як комплексну соціальну проблему, деструктивні наслідки якої вимагають системного аналізу. Основними параметрами аналізу безробіття мають виступати:

1. Рівні соціальної структури, на яких проявляється безробіття та мають місце його наслідки.

2. Сфери та аспекти прояву наслідків безробіття.

3. Диференціація наслідків безробіття у залежності від його типу.

Так, безробіття проявляється у двох вимірах – як суспільне явище і як соціальний стан, в якому перебуває непрацевлаштована людина. Таке уявлення

дозволяє розглядати наслідки безробіття як на макро-, так і на мікрорівні[5].

Отже, розглянемо основні деструктивні наслідки безробіття.

На макрорівні в економічному плані безробіття варто розглядати як симптом і водночас як фактор кризових явищ у системі суспільного виробництва. Так, наявність безробіття у більш-менш значних масштабах вказує на такі економічні суперечності:

− прогалини у системі підготовки кадрів, зокрема, перевантаження ринку праці фахівцями певного профілю або ж недостатній рівень підготовки молодих спеціалістів;

− структурні невідповідності в економіці, звідси – структурне безробіття;

− зростання кризових явищ, зумовлене падінням виробництва та сукупного попиту на ринку, звідси – циклічне безробіття.

Безробіття не лише симптомізує, але й підсилює кризовий стан економічної сфери. Серед основних макроекономічних проблем, що тягне за собою зростання безробіття, виділяються: − падіння валового внутрішнього продукту в зв’язку з недовиробництвом через невикористання робочої сили (математична закономірність, відкрита американським економістом А. Оукеном);

− руйнування робочої сили (трудових ресурсів), як у плані декваліфікації, демотивації праці («омертвіння робочих рук», як це називав Дж. М. Кейнс), так і у плані демографічного відтворення; у перспективі це загрожує шаленим дефіцитом кадрів на стадії відновлення економічного зростання;

− трудові міграції небажаного характеру, внаслідок яких маси працівників залишають охоплені безробіттям регіони і цілі країни, мігруючи у пошуках роботи й заробітку, що торкається як елітної, так і масової робочої сили;

− збіднення населення через втрату трудового заробітку та заморожування заробітної плати працівників, які залишаються на виробництві, що тягне за собою падіння купівельної спроможності населення і, відтак, падіння сукупного попиту на товари, що з часів Кейнса розглядається як головний фактор падіння виробництва й економіки в цілому[5].

На увагу заслуговують і наслідки, які являють собою безробіття на мікроекономічному рівні, під яким розуміється економічний стан безробітного

працівника, його родини, домогосподарства. Це, зокрема:

− відсутність заробітку, внаслідок чого стає неможливим задоволення потреб людини, сім’ї;

− руйнування трудового потенціалу, насамперед, кваліфікації, навичок, нерідко й мотивації до суспільно-корисної праці як такої.

У цьому плані доречним буде наведення ілюстративних статистичних даних по США, якими оперує професор М.Х. Бреннер. Вони широко відомі серед закордонної наукової громадськості, проте майже невідомі в Україні. Так збільшення безробіття лише на 1 % тягне за собою зростання смертності на 2%, кількості крадіжок – на 2,8 %, звернень до психіатричних лікарень – на 3,4 %, вбивств – на 3,8 %, самогубств і тюремних ув’язнень – на 4 %, пограбувань – на 5,7 %, заарештованих наркоманів – на 8,7 % [2, с. 5].

Вищенаведене вказує на безробіття як комплексну соціальну проблему, загострення якої руйнує економічні, соціальні, культурні, демографічні основи соціуму. З цього випливають наступні висновки:

− необхідність визнання боротьби з безробіттям пріоритетом як економічної, так і соціальної політики, одним з аспектів якої є наголос на навчання безробітних, направлення їх до оплачуваних громадських робіт у плані відновлення трудового способу життя і відповідної мотивації, адже допомога у грошовому вигляді не може вважатися дієвим соціальним захистом безробітної людини та її близьких;

− у проведенні активної політики зайнятості необхідно виходити з логіки: стимулювання сукупного попиту на працю – з одного боку, якісна і структурно обґрунтована підготовка працівників з гарантіями їх працевлаштування і зайнятості – з іншого;

− дієвість регулювання на державному рівні системи соціально-трудових відносин у плані додержання роботодавцями норм трудового законодавства та колективних договорів і угод різного рівня під кутом зору гарантій зайнятості, рівня оплати праці, прав профспілок;

Механізм державного регулювання безробіття має складатися з комплексу заходів щодо його запобігання (превентивних заходів), які з огляду на необоротний характер безробіття мають бути пріоритетними, поряд зі специфічними реінтеграційними активними заходами ринку праці, спрямованими на його подолання.

Література

1. Калина А.В. Економіка праці. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.

2. Колєшня Л. Безробіття в умовах формування ринкових відносин // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 6. – С. 9-11.

3. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 3-10.

4. Трофанова Т.Г. Безробіття як фактор нівелювання економічних та суспільно-виробничих відносин (підводні течії епохи безробіття) // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – № 5. – С. 31-34.

5. Фесенко А. М., Кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології

МДГУ ім. Петра Могили.- “Безробіття як комплексна соціальна проблема”-, 2007.