Экономические науки/10.Экономика предприятия

 

Івасюк О.З.

Науковий керівник:

Рилєєв С.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Стратегічне планування на сучасних підприємствах

 

Перехід національної економіки України на ринкові принципи   функціонування   та   розвитку   обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. В умовах колишньої командно-адміністративної системи одним із її наріжних каменів було жорстке директивне планування. Підприємство   одержувало   від   органів   державного планування і управління завдання щодо майже всієї сукупності показників діяльності, господарських зв’язків (від кого отримувати матеріально-технічні ресурси, що і в яких обсягах виробляти, кому і за якими цінами реалізовувати продукцію тощо). Це не давало йому змоги розробляти оптимальні плани, приймати найкращі рішення виходячи із реальних локальних умов.

В нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої  програми,  шляхів  розвитку  виробництва, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання,  але   й усвідомлення   важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань. Все це повинно знайти відображення в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість в ринкових умовах та пряма залежність від взаємодії попиту та пропозиції обумовлюють необхідність створення системи планування і управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби.

На даний час середовище діяльності багатьох підприємств характеризується підвищенням складності і невизначеності, що підтверджує необхідність втілення в практику ідей  і технологій стратегічного планування. Для того, щоб стратегічне планування на підприємстві здійснювалось ефективно, необхідно знати та розуміти його сутність, етапи та методи розробки стратегії.

Проблеми використання стратегічного планування досліджували вітчизняні вчені та практики. Зокрема, цим проблемам присвячено наукові праці Алексєєвої М.М., Богомолова О.А., Владимирова Л.П., Осборської С.М., Пономаренко В.С., Ястремської О.М. та інші.

Метою статті є обґрунтування необхідності розробки стратегічного планування на підприємстві та систематизації дій, щодо підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства.

В. Іванова зазначає, що планування – цілеспрямована діяльність господарюючих суб’єктів, що передбачає визначення цілей підприємства на певну перспективу, оптимальних засобів їх реалізації та ресурсного забезпечення на основі інформації про організаційне середовище підприємства.[4, с.5].

Вдосконалення системи управління потребує нових підходів до процесу планування. Вони визначаються такими чинниками:

- підприємство повинне розглядатись як відкрита система, тобто пристосувати всю діяльність до змін у політиці, економіці, суспільстві, технології, екології та ін.;

- плануванню повинен бути властивий дух підприємництва, тобто здатність ризикувати, без чого не можливо виробити стратегію розвитку і зростання;

- планування слід розглядати як процес.

Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

    Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування  забезпечує основу для управління членами організації.

    Стратегічне планування – це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.                                                                На даний час середовище діяльності багатьох підприємств характеризується підвищенням складності і невизначеності, що підтверджує необхідність втілення в практику ідей  і технологій стратегічного планування. Огляд літературних джерел засвідчує, що дослідження концепцій стратегічного управління та процесу побудови стратегії розглядаються в багатьох роботах західних та вітчизняних авторів. В зарубіжній та вітчизняній літературі існує досить багато різних думок. Наприклад, А. Томсон і Д. Стрікленд розглядали п’ять завдань, які становлять основу створення і реалізації стратегії будь-якої фірми: визначення сфери діяльності; постановка структури цілей; формулювання стратегії для досягнення поставлених цілей; реалізація стратегічного плану; оцінка результатів діяльності. М. Мескон та інші вважають, що процес стратегічного планування має складатися з дев’яти етапів. Вітчизняні ж автори З. Шершньова і С. Оборська зробили свій значний внесок у побудову обгрунтованої послідовності дій при формуванні системи стратегічного менеджменту. Вони  доповнили раніше запропоновані моделі  коректним описом складових кожного з етапом. [1, с.467].

Більшість західних і східних фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства. Основні передумови переходу до стратегічного планування такі:

- необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;                - потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації;

- наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їхньої підтримки або створення;

- посилення конкуренції;

- інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв’язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування;

- наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління;                        - розвиток теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення й підготовки до майбутнього;

- наявність доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовнішнього середовища та умов конкуренції;

- посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей;

- необхідність впровадження високої культури управління, орієнтованої на запобігання опору змінам та стимулювання розвитку підприємства. [3, с.211]

На сучасному етапі входження України в загальноєвропейські та регіональні структури актуальним є питання розробки методики впровадження стратегічного планування функціонування підприємств. Сучасні темпи зміни і накопичення знань є настільки великими, що стратегічне планування являється  єдиним способом прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Проведені дослідження показали, що фірми, які застосовують стратегічне планування, мають самі високі темпи зростання. Натомість, підприємства, які ігнорували врахування стратегічних питань, як правило, не завжди справляються з проблемами. Намагаючись вирішити лише сьогоднішні задачі, вони, фактично, готують основу  для появи нових, ще більш складних проблем.

Досвід роботи нинішніх підприємств показує, що сформований порядок прийняття й реалізація стратегічних рішень не систематизований належним чином, а фахівці й керівники слабко озброєні методологією й технологією керування. Для вирішення таких питань повинна бути сформована система стратегічного управління. Її основне призначення − вчасно формувати мету розвитку, ставити проблеми й завдання, знаходити способи й організовувати досягнення цілей.

Основні переваги стратегічного планування − зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків; орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень; визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні; свідома підготовка майбутнього і до майбутнього; розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю. [2, с.178].

Слід  виділити основні етапи стратегічного планування:

Перший етап − це аналіз місії та цілей. Місія і цілі служать орієнтиром для всіх наступних етапів розробки стратегії, вибір їх є першим і найвідповідальнішим рішенням при стратегічному плануванні, результатом якого є визначені обмеження відповідно до напрямків діяльності організації, пов’язані з аналізом альтернатив її розвитку. Місія − це інструмент стратегічного керування, спосіб виділення даної фірми серед конкурентів, спосіб розпізнання споживачами фірми та її продукції. Що ж стосується цілей, то їх визначення покликане надати основу та стимул для подальшої діяльності. Інструментом для систематизації цілей на практиці є побудова „Дерева цілей”.

Другим етапом є − аналіз внутрішнього середовища, тобто оцінка стратегічного потенціалу. SWOT-аналіз − це процес встановлення зв’язків між найхарактернішими для підприємства можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами), слабкостями, результати якого в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій підприємства. Вплив кожного з факторів викликає необхідність підприємств, по-перше, постійно стежити за зміною факторів зовнішнього середовища, по-друге, приймати такі управлінські рішення, реалізація яких сприяла б постійній підтримці їхньої конкурентоспроможності.

 Наступним третім етапом є  аналіз зовнішнього середовища або оцінка стратегічного клімату. Практичним застосуванням є проведення PEST-аналізу, який спрямований на мінімізацію негативного впливу макроекономічних чинників та використання сприятливої кон’юктури ринку. У ході PEST- аналізу підприємство намагається виявити сприятливі й несприятливі тенденції по кожному з основних факторів макросередовища, на цій основі вирішити питання про продовження своєї роботи або про відхід даного ринку.

Останнім четвертим етапом стратегічного аналізу − є формування стратегічного бачення і планів. [2, с.182].

Стратегічне планування на сьогодні являється досить гнучким інструментом діяльності підприємства. Тому на кожному етапі буде проводитись аналіз по найбільш пріоритетному напрямку або від вищого до нижчого. І враховуючи постійні зміни, що відбуваються у середовищі, необхідно змінювати стратегію підприємства і переосмислювати місію та цілі.

Сучасним підприємствам можна запропонувати варіант проведення стратегічного планування за допомогою однієї із найбільш вдалих методик планування, організації, контролю та оцінки ефективності бізнесу − cистему збалансованих показників, яка може бути реалізована за допомогою програмного забезпечення  „Інталєв-Навігатор”.

Отже,  стратегічне планування - це така ланка, яку взявши за основу, можна витягнути цілий ланцюг підприємств України. Адже, успішна реалізація стратегії  забезпечує ефективне функціонування діяльності підприємств, визначення його цілей і задач та освоєння нових можливостей.

 

Література:

1.     Аксель Зелль Дослідження зв’язку стратегічного і тактичного планування // Журнал європейської економіки. –   2006. - №4. - с.464-480.

2.     Маскон М. Основи менеджменту /  Маскон М., Альберт М., Хедоурі Ф. –М.: Справка, 1994. – 236 с.

3.     Міщенко А.П. Стратегічне управління / Навчальний посібник. – К: „Центр навчальної літератури”,2004. – 285 с.

4. Кузьмін О.Є. Теоретичні та прикладні засади / Навч. посібн. – 2-е вид., [доп. і перероб.] Кузьмін О.Є., О.Г. Мельник : – Львів: НУ „Львівська політехніка”, „Інтелект – захід”, 2003. – 352 с.