Хоцевич О.В.

Науковий керівник: Репужинська Т.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Здійснення реформування місцевих бюджетів в розрізі адміністративно-територіальної реформи

Перехід України до ринкової економіки, надання її адміністративно-територіальним одиницям значної економічної самостійності вимагають формування принципово нового механізму фінансових відносин на регіональному рівні.

Бюджети місцевого самоврядування як потужний інструмент економічного та соціального розвитку країни перебувають у центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та фінансових органів. Проблема підвищення фінансової спроможності цих бюджетів останніми роками є надзвичайно актуальною. Теоретична й практична розробка питань, пов’язаних з реформуванням місцевих бюджетів виконана багатьма відомими вченими, такими, як: Р.П.Безсмертний, В.М.Василенко, Г.Б.Маркович, Н.І.Гордієнко, Б.М.Данилишин, Г.Г.Васюков, М.І.Долішній, І.О.Луніна, І.П.Лопушинський, М.Г.Чумаченко. Проте недостатньо дослідженими є проблеми формування місцевих бюджетів, зокрема зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і розмежування видаткових повноважень органів місцевого самоврядування на регіональному рівні. Одним із шляхів реформування місцевих бюджетів є вдосконалення бюджетного законодавства та проведення адміністративно-територіальної реформи.

Необхідність проведення реформи у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин обумовлена такими проблемами:

- широкий перелік задекларованих державою соціальних зобов’язань;

- нерівномірність темпів соціально-економічного розвитку регіонів;

- недостатній обсяг дохідної частини місцевих бюджетів;

- високий рівень дотаційності місцевих бюджетів [2].

В цілому, сучасний стан місцевого та регіонального розвитку характеризується відсутністю належного матеріального, фінансового, кадрового та іншого ресурсного забезпечення, необхідного для виконання завдань і повноважень місцевого самоврядування, глибокою кризою житлово-комунального господарства, поглибленням диспропорцій у соціально-економічному стані територіальних громад та регіонів, невирішеністю нагальних питань реформування системи адміністративно-територіального устрою України.

Зокрема, з року в рік можна спостерігати нестачу коштів місцевого самоврядування, а бюджетна система України спрямована на підтримку не самодостатніх (тих, що володіють власною фінансовою базою), а дотаційних територіальних громад та регіонів, оскільки діє правило – чим більше надходжень до місцевого бюджету поступає за рахунок внутрішніх джерел, тим більше вилучень слід чекати в наступному бюджетному році. І навпаки, чим менше таких надходжень, тим більше поступає до місцевого бюджету коштів з Державного бюджету України за рахунок міжбюджетних трансфертів з метою фінансового вирівнювання [3].

Отже, проведення адміністративно-територіальної реформи повинно забезпечувати реалізацію принципів децентралізації та субсидіарності, які передбачають утворення в рамках держави самостійних одиниць, як носіїв місцевого самоврядування, а також надання таким самоврядним одиницям широких прав і повноважень. До того ж, реалізація цих принципів дасть змогу по суті втілити в життя саме місцеве самоврядування, яке досі, можливо за винятком міст обласного значення, має переважно декларативний характер.

Реформування адміністративно-територіального устрою на європейських принципах дасть можливість: підвищити ефективність використання бюджетних коштів; зумовити зростання доходної частини місцевих бюджетів; покращити якість та доступність соціальних послуг для населення; покращити передумови для пожвавлення залучення інвестицій; удосконалити систему управління територіями [4].

Реформа створить умови для вирішення соціальних проблем із максимальним наближенням влади до громадян. Адже саме безпосередня обізнаність представницьких органів влади з проблемами на місцях є запорукою реалізації орієнтованої на людину місцевої та регіональної політики. Наближення влади безпосередньо до громадян разом із запровадженням механізмів бюджетної автономії самоврядних одиниць дозволить на практиці виконати одне із основних завдань адміністративно-територіальної реформи – надавати громадянам максимально можливу кількість суспільних послуг високої якості [1].

Отже, сьогодні Україні для удосконалення системи самоврядування на місцевому рівні необхідно першочергово вирішити такі проблеми:

- реформування адміністративно-територіального устрою;

- удосконалення законодавства про місцеві вибори;

- створення системи економічно спроможних територіальних громад;

- забезпечення фінансової автономії територіальних громад, реформування місцевих фінансів та системи міжбюджетних відносин;

- налагодження контролю з боку громадськості за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- підготовка кваліфікованих кадрів для служби в органах місцевого самоврядування.

Використана література:

1. Безсмертний Р.П. Проблеми реформування адміністративно-територіального устрою // Проблеми реформування публічної влади: Збірник матеріалів та документів. – К.: Атіка, 2009. – с.141–152.

2. Маркович Г.Б. Організаційно-правові заходи реформування місцевих бюджетів у середньостроковій перспективі // Наукові праці НДФІ – 2008. №1 – с.27 – 39.

3. Лопушинський І.П. Місцеве самоврядування України в структурі адміністративно-територіальної реформи // Держава та регіони – 2010. №2 – с.158-163.

4. Васюков Г.Г. Розвиток механізму фінансування місцевого самоврядування в контексті реформування адміністративно-територіального устрою України // Економіка та держава – 2009. №4. – с.105-107.