Экономические науки\ 7.Учет и аудит

К.е.н. Яковишина Н.А.,Онуфрійчук О.П.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

уніфікація обліку в бюджетній сфері: необхідність та проблеми реалізації

Сучасний суспільний розвиток тісно пов'язаний з процесами глобалізації економіки та розширенням міждержавних економічних відносин в усіх сферах діяльності. Реформування бухгалтерського обліку виконання державного бюджету та наближення його до міжнародних стандартів мають економічне та політичне значення. У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба в формуванні єдиних підходів до однієї з основних функцій управління - обліку. Враховуючи той факт, що стандартизація й уніфікація у цьому процесі відіграють ключову роль, слід дослідити можливості наближення й адаптації вітчизняної системи обліку до єдиного базису.

Протягом останніх років вітчизняними вченими досить активно проводять фундаментальні дослідження можливостей удосконалення обліку в бюджетній сфері. Зокрема, питання організації та методики обліку розглядалися в роботах П.Й. Атамаса, Ф.Ф. Бутинця, Р.Т. Джоги, Є.В. Калюги, Л.М. Кіндрацької, О.М.  Клименко, С.О. Левицької, Н.О Марценяк та інших. Але, при цьому залишається не вирішеним ряд проблем, які стосуються безпосередньо методології та практики. Особливо проявляється різносторонність проблем у випадку облікової діяльності казначейств.

На органи Державного казначейства покладено виконання таких основних функцій: управління наявними коштами Державного бюджету України та ведення обліку касового виконання Державного бюджету України; управління коштами державних позабюджетних фондів; організація касового виконання Державного бюджету України та здійснення контролю за цим процесом; управління державним боргом; здійснення видатків Державного бюджету України; розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та ін.

Проте органи Державного казначейства характеризуються тим, що їх слід розглядати ще й з точки зору бюджетних установ, тобто саме Казначейство - це бюджетна установа, яка крім обліку виконання бюджетів веде облік як бюджетна установа, керуючись Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства України від 14.02.05 р. № 28 [1] та Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядку їх складання, затвердженою наказом Державного казначейства України від 27 липня 2000 року № 68 [2]. Ця особливість має відповідний вплив і на організацію обліку, адже йдеться про різні Плани рахунків, і, відповідно, різну методику обліку.

Головне призначення казначейської системи - сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету, а призначення казначейства як бюджетної установи - забезпечити цільове використання коштів, виділених згідно кошторису на його функціонування. Казначейська система виконання бюджету має в своїй основі такі базові принципи, як принцип єдності, збалансованості, повноти, цільового спрямування, відповідальності, при цьому держказначейство керується принципами визначеними Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" [3].

Реалізація функцій і завдань бухгалтерського обліку в бюджетних установах, вимагає формування нових підходів, які виникають в сучасних умовах.

Необхідність змін у бюджетному обліку зумовило затвердження Кабінетом Міністрів України Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 – 2015 роки. За підсумками реалізації Стратегії очікується досягнення таких результатів:

1) адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності

2) діяльності органів державного сектора до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору;

3) розроблення та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського 

4) обліку;

5) установлення уніфікованих вимог до вибору програмного забезпечення для обміну інформації між Міністерством фінансів, органами Державного казначейства і суб’єктами державного сектора;

6) підвищення відповідальності й статусу керівників фінансово-бухгалтерських;

7) підвищення рівня прозорості та відкритості ведення бухгалтерського обліку. [4].

Реформуванню підлягають облік фінансових результатів бюджетних установ. Зокрема, розбіжність з міжнародною обліковою практикою має система обліку основних засобів.

Удосконалення бухгалтерського обліку у державному секторі повинно гармонізувати зі статистикою державних фінансів та створенням системи національних рахунків України. Це дасть змогу: ефективно керувати наявними ресурсами та оперативно задовольняти першочергові та інші потреби розпорядників бюджетних коштів; забезпечити прозорість і контроль за цільовим спрямуванням  бюджетних коштів; своєчасно здійснювати перерахування коштів усім рівням бюджетів .

Питанню побудови Плану рахунків відводиться особливе місце в процесі реформування бухгалтерського обліку. На сьогодні в державному секторі України використовують План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів (використовує Державне Казначейство) та План рахунків бухгалтерського обліку виконання кошторисів розпорядників бюджетних коштів (використовують усі розпорядники бюджетних коштів). Це вплинуло на прийняття рішення про необхідність розробки і впровадження Єдиного плану рахунків в державному секторі [5].

Єдиний план рахунків має базуватись на таких концептуальних вимогах:

- має бути сформований на основі класифікації рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом;

- всі об’єкти бухгалтерського обліку мають бути охоплені можливими бухгалтерськими проведеннями через кореспонденцію рахунків окремо з обліку виконання кошторисів і бюджетів;

- план рахунків має бути достатньо загальним, щоб відповідати обліковим потребам суб’єкта господарювання державного сектору;

- рахунки мають забезпечити аналітичне відокремлення і синтетичне узагальнення здійснених господарських операцій [6].

Формування номенклатури плану рахунків можуть здійснювати лише практики високої кваліфікації. Саме тому Державне казначейство України має залишити за собою монопольне право на розроблення такого плану рахунків і внесення до нього змін з урахуванням потреб щодо розширення його інформаційних можливостей із ведення обліку виконання бюджетів і кошторисів.

Отже, сучасні умови функціонування бюджетної системи України характеризуються наявністю ряду проблемних питань в організації обліку виконання бюджетів та бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Слід зазначити, що досягнення мети в галузі уніфікації обліку в бюджетній сфері стикається з проблемою неузгодженості категорій, що подаються в різних законодавчих актах. Це, в свою чергу має негативний вплив не лише на організацію обліку, а й на таку його характеристику як прозорість та зрозумілість. Виходом зі становища може стати взяття за основу рекомендацій міжнародних стандартів для державного сектора та ґрунтуючись на українському досвіді більш детально та зважено підійти до вдосконалення сучасної системи обліку.

Література

1. Інструкція Державного казначейства України "Про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ" від 14.02.2005 р. № 28. - 126 с.

2. Інструкція Державного казначейства України "Про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання" від 27.07.2000 р. № 68 зі змінами та доповненнями. - 45 с.

3. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996- XIV зі змінами і доповненнями від 09.02.2006 р. № 3422. - 45 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки" № 34. - 5 с.

5. Марценяк Н.О. Реформування бухгалтерського обліку бюджетних установ: проблеми т перспективи // Науковий вісник БДФА – 2008. – вип. 4. –С. 346-351.

6. Клименко О.М. Удосконалення плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008.-№12.-С.19-22.