Кобильченко Н.А.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, Україна

Рейдерські атаки на підприємства України

та методи їх подолання

Дані Української спілки промисловців і підприємців говорять про те, що протягом останніх двох років об’єктами рейдерських атак стали понад дві тисячі вітчизняних підприємств; у 2009 році, кожного місяця від рейдерських атак в Україні потерпають понад 100 підприємств різних форм власності.

Використання рейдерами недосконалого законодавства та корумпованої судової і нормативно-правової системи з метою порушення принципів прав приватної власності має негативний вплив не тільки на окремі підприємства, а й на загальний інвестиційний клімат в Україні. А випадки рейдерських атак на підприємства, що належать іноземним інвесторам значно погіршують міжнародну репутацію держави та зводять до мінімуму появу нових інвесторів на українському ринку.

На практиці існують чотири основні способи захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

При захопленні через акціонерний капітал початком атаки є скупка акцій. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5 – 10 разів більше номінальної вартості. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій – ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з „потрібним” порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства.

Популярним й сьогодні способом відбирання власності є викуп зобов’язань компанії. Прострочені борги підприємства скуповуються в дрібних кредиторів за низькими цінами, потім консолідуються й пред’являються до одночасної виплати. Нездатність підприємства розрахуватися за своїми обов’язками дає підстави для початку процедури банкрутства або санації. В цьому разі рейдер може скупити борги захоплюваного підприємства і через судові процеси, використовуючи положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом” встановити контроль над підприємством шляхом відсторонення керівника від його посади і перевести їх на арбітражного управляючого.

Однією зі слабких ланок підприємства, яким зацікавились рейдери, може бути наймане керівництво. Рейдер призначає топ-менеджмент компанії, що діятиме в його інтересах. У генерального директора є всі повноваження підтримати захоплення. Він може розпочати процедуру банкрутства, розпродати найбільш цінні акції чи активи та сфальсифікувати довіреності акціонерів. Тому акціонери можуть зменшити повноваження президента, делегуючи їх Раді директорів. Переконати керівництво діяти на користь рейдера можна багатьма способами: від звичайного підкупу до шантажу, кримінального переслідування та погроз. Атака на менеджмент дешевше всього обходиться на держпідприємствах, на яких відсутній ефективний контроль над оперативною діяльністю з боку власника.

У випадку захоплення через приватизаційні процеси рейдери купують міноритарну долю акцій компанії підчас приватизації. Подають позов до суду, щодо неправильності здійснення процедури приватизації (достатньо купити 1 акцію, щоб розпочати судовий процес). Як правило, захоплювачі одержують рішення суду, яке заморожує акції до остаточного вироку суду. Потім відбувається зустріч більшості акціонерів. Відповідно до рішення суду, рейдери можуть змінити керівництво компанії і призвести її до банкрутства. Головною ж ціллю даних дій є отримання контролю над придбаними активами за саму меншу можливу ціну.

Які реальні дії щодо ефективного захисту від рейдерства та його подолання?

1) на боці власника повинна виступати держава і вжити дієві, реальні інструменти щодо захисту прав власності;

2) прозорість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання, які можуть зробити підприємство практично невразливим до рейдерів;

3) надати Міжвідомчій комісії з питань протидії незаконним захопленням підприємств при Кабінеті Міністрів України статус Державної комісії (комітету) у справах боротьби з рейдерством за участі представників уряду, Ради національної безпеки та оборони України, Секретаріату Президента України, правоохоронних органів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. До складу Державної комісії з метою забезпечення прозорості та дієвості роботи цього органу ввести представників Антирейдерського союзу підприємців України, УСПП, Європейської бізнес-асоціації (EBA), Торговельно-промислової палати України, Американської торговельної палати в Україні (ACC);

4) наділити Державну комісію (комітету) у справах боротьби з рейдерством відповідними повноваженнями, згідно з Конституцією та законами України, необхідними для оперативного реагування на ситуації, що мають стосунок до рейдерських дій та вжиття невідкладних заходів;

5) ініціювати прокурорські перевірки незалежними слідчими Генеральної прокуратури України всіх рішень, винесених українськими судами на користь рейдерів;

6) створити реєстр рейдерських судових рішень та внести на розгляд Вищої ради юстиції персональні справи суддів, які їх винесли;

7) необхідно ухвалити Закон України «Про акціонерні товариства» та внести відповідні зміни і доповнення до чинного законодавства.

Література:

1. Варналій З.С., Мазур І.І. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання // Соціально-економічна політика. – 2007. - № 2(3). – С. 129-136.

2. Залучення громадськості до моніторингу та планування державної політики в сфері протидії рейдерським захопленням власності в Україні. – http://fsb.net.ua

3. http://www.rbk.ua