Дзюбенко О.В.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Постановка проблеми. Грошово-кредитне регулювання є невід’ємною складовою теорії та практики економічної системи в Україні, макроекономічної політики загалом. Ускладнення економічних процесів, зміцнення взаємозв’язку товарних і грошових ринків активізує увагу до формування теоретичних засад і розробки конкретних важелів впливу на грошово-кредитні відносини, що враховують як досвід, накопичений практикою грошово-кредитного регулювання розвинених країн, так і унікальність і складність трансформаційних процесів у сучасній економіці.

В умовах світової фінансової кризи особливо гостро виявились проблеми в грошовій системі України, пов’язані з нестабільністю монетарної сфери. Значний вплив мала дестабілізація грошової системи на поглиблення кризових явищ в реальній економіці, що супроводжується скороченням кредитних ресурсів комерційних банків та їх значним подорожчанням. Різке падіння курсу української гривні, неповернення депозитів та загроза банкрутства багатьох комерційних банків примусили підвищити обсяги державного регулювання грошових систем, що обумовлює актуальність проблеми. Пошук нових методів та інструментів державного регулювання грошового обороту, спроможних його стабілізувати, набуває першочергового значення в структурі державного грошово-кредитного регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти грошово-кредитного регулювання вивчалися в працях відомих сучасних економістів, зокрема А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гри­ценка, А. Данилснка, В.Лагутіна. В.Литвицького, А. Мороза, М.Пуховкіної, О. Шарова та ін.

Метою статті є визначення проблем та перспектив  грошово-кредитного регулювання в Україні.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку багато які держави, також і Україна формують свої власні моделі державного регулювання. Важливим є вибір інструментів державного регулювання, тому що саме він значно впливає на демократичний устрій в суспільстві. Одним з інструментів державного регулювання є грошово-кредитна (монетарна) політика.

Основною метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю й стабільністю цін. [4, 12].

Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ залежна економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон’юнктуру ринку. Розширити обсяги Виробництва, збільшити зайнятість тощо. Кредитна експансія — інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Вона включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові та ломбардні операції, зміну норм обов'язкових резервів (або їх скасування) кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, розширення купівлі комерційних банків іноземної валюти і зниження процентної ставки за операціями, скасування кількісних обмежень на кредити.

Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної діяльності подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати тільки в найбільш ефективні прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню на депозити фінансово-кредитних установ.

НБУ проводить і операції на фондовому ринку, тобто здійснює продаж державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань).

Загальні методи регулювання забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків [10, 64].

До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:

-       політика облікової ставки;

-       операції на відкритому ринку;

-       зміна норм обов'язкових резервів.

Економічна та фінансова криза значно вплинула на функціонування грошово-кредитного ринку у 2009 році. Велике боргове навантаження приватного сектору в умовах обмеження доступу до зовнішніх джерел запозичень створювало підґрунтя для девальваційного тиску на гривню навіть в умовах поступового покращення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів. Одночасно погіршення фінансового стану позичальників негативно вплинуло на фінансову стійкість банків. Усе зазначене поряд із повільним здійсненням економічних реформ і незбалансованістю державних фінансів створювали значні ризики для грошово-кредитного ринку.

У 2009 монетарна політика Національного банку України залишалася жорсткою. Так, у відповідності з даними НБУ, грошова база (ГБ), один з основних індикаторів монетарної політики в Україні, зменшилася на 1,6% за перші дев'ять місяців поточного року в порівнянні із зростанням на 20,4% за аналогічний період попереднього року. Скорочення грошової бази викликане інтервенціями НБУ по задоволенню високого попиту на іноземну валюту в об'ємі $ 9,5 млрд. з початку року. Таке вилучення гривни з системи компенсується кредитуванням комерційних банків і уряду з боку НБУ [14].

Кредитування банків відбувається, в основному, через підтримку проблемних фінансових інститутів – з початку року видано 44,2 млрд. грн. кредитів. При цьому доступ банків до «вікна овернайт» істотно обмежений в поточному році: 12,7 млрд. грн. з початку року проти 48,8 млрд. грн. за аналогічний період 2008 року. Посилювання політики регулятора також виявилося в тому, що середньоденні залишки на кореспондентських рахівницях банків склали    16,8 млрд. грн.. в порівнянні з 21 млрд. грн.. в літні місяці. Об'єм ОВДП в портфелі НБУ виріс з початку року на 27,5 млрд. грн. [5].

Можливість НБУ сприяти відновленню економіки також обмежена зараз низькою схильністю банків до ризиків в умовах якості їх активів, що погіршується. Так, валовий об'єм виданих кредитів скоротився за 2009 на 1,3% (+32% за аналогічний період попереднього року). Низькі процентні ставки на міжбанківському ринку свідчать не стільки про надлишок ліквідності, скільки про закриття більшості лімітів на міжбанківські операції – банки або кредитують надійних контрагентів.

Ситуація на грошово-кредитному ринку в листопаді 2010 року характеризувалася збереженням позитивних тенденцій до збільшення коштів населення в банках, зниження вартості ресурсів та поступового відновлення кредитування банками підприємств реального сектору економіки. У листопаді продовжилося зростання депозитів фізичних осіб, обсяги яких збільшилися на 1,0% (з початку року – на 24,7%) – до 263,7 млрд. грн. Коштив національній валюті продовжували зростати більшими темпами (у листопаді – на 1,6%, з початку року – на 36,5%) порівняно з депозитами в іноземній валюті (на 0,4% та на 14,4% відповідно).

У листопаді було зафіксовано зниження обсягів депозитів юридичних осіб (на 2%). Проте, порівняно із початком року їх обсяги збільшилися на 16,9% – до 136,0 млрд. грн., що було забезпечено виключно за рахунок коштів у національній валюті (збільшення на 26,4%). Загальний обсяг депозитів у листопаді практично не змінився, а з початку року збільшився на 21,9% – до 399,6 млрд. грн. Одночасно в листопаді відбулося поліпшення строкової структури депозитів. Питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі за станом на 01.12.2010 збільшилася до 30,6% порівняно з 29,9% на 01.11.2010 та 24,4% на 01.01.2010 [13].

Зниження протягом листопада обсягів готівки поза банками на 1,1% (зростання з початку року на 10,4%) – до 173,3 млрд. грн. поряд із нульовим приростом загального обсягу депозитів у банківській системі визначило низхідну динаміку грошової маси. Її обсяг у листопаді 2010 року незначно зменшився – на 0,2% – до 574,7 млрд. грн. (збільшення з початку року становило 17,9%). Наслідком зменшення готівки поза банками стало зниження її питомої ваги в структурі грошової маси з 30,4% на 01.11.2010 до 30,2% на 01.12.2010.

Монетарна база в листопаді зменшилася на 2,7% (з початку року збільшилася  на 10,6%) – до 215,7 млрд. грн. Окрім зниження готівки така динаміка монетарної бази в листопаді була зумовлена також зменшенням обсягів коррахунків банків на 21,8% – до 17,4 млрд. грн. Це було результатом проведення Національним банком України більш поміркованої грошово-кредитної політики, спрямованої на недопущення розбалансування ситуації на валютному ринку та стабілізацію інфляційних очікувань.

Усього з початку 2010 року було здійснено розміщення державних облігацій України (з урахуванням ОВДП, що випущені на цілі збільшення статутного капіталу НАК “Нафтогаз України”, банків та для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість) на загальну суму 68 654,0 млн. грн. [13]

Потрібно визначити, щодо проблем важливу роль відіграють внутрішні  і  зовнішні чинники фінансової кризи в Україні, адже вони мають значний вплив на нинішню економічну ситуацію: це постійне збільшення соціальних виплат, незалежно від показників зростання виробництва праці й товарного забезпечення, як для внутрішнього споживання, так і для експорту. У підсумку це призвело до то­го, що експортерів «викинуло» зі світового ринку, щойно кон'юнктура на них знизилась, а зростання споживчого попиту  дедалі більше покрива­лось за рахунок імпорту; негативне сальдо торгового балансу; сума іноземних кредитів за перше півріччя 2008 р. досягла 85 млрд дол., що в 2,2 рази перевищує державні резерви. А у зв'язку зі сві­товою фінансовою кризою комерційні банки та підприємства втратили мож­ливість постійно брати зовнішню позику задля погашення старих кредитів. Існує думка, що цей фактор став вирішальним у готовності МВФ надати кредит Україні; виникнення дисбалансу між попитом і пропози­цією іноземної валюти, що зумовило зниження курсу національної валюти.

Що стосується зовнішніх чинників, слід зазначити, що вони лише збільшили дію внутрішніх. Можна відокремити такі з них: фондовий ринок, банківська система, зовнішньоторговельна та боргова сфери. Так падіння ін­дексів фондових бірж в усьому світі не обминуло і нашу країну. Але фондо­вий ринок України не є розвиненим, тому він не став найбільш вагомим чинником.  Вплив банківської системи полягає в тому, що частка присутності іно­земного капіталу у фінансових установах є доволі високою. Що стосується зовнішньоторгове­льної сфери, то наслідком фінансової кризи є зменшення світового попиту, що супроводжується зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва. Це призводить до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування. Важливу роль відіграє борговий чинник. Погіршення ліквідності сві­тових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки [4].

Отже, враховуючи проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку і послідовну, а саме:

                      -       зниження ставки рефінансування комерційних банків на 5 – 6 % (зараз становить 12 %), що зробить кредити більш доступними. Разом із цим, необхідно запровадити контроль за виданими кредитами банкам, щоб запобігти ситуації, коли вони будуть отримувати кредити під 6 – 7 %, а надавати підприємствами під 20 – 30 %. Для рефінансування банків можна використовувати частину золотовалютних резервів держави;

                      -       запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення банківської маржі по операціях за кредитом, який виділяє держава, на рівні 2 – 3 %;

                      -       виконання Національним банком функції «кредитора останньої надії» та забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

                      -       реальне прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, тобто збільшення долі рефінансування банків під виробничі векселі;

                      -       здійснення націоналізації активів проблемних банків. Для цього можна створити державну компанію з повернення активів;

                      -       використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це сприятиме посиленню гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань;

                      -       запровадження контролю над зовнішнім боргом приватного сектору (банківського та корпоративного) і зіставлення з можливостями його погашення [11,  443].

Проведення сучасної грошово-кредитної політики потребує складних й відповідальних завдань, з якими потрібно вчасно і кваліфіковано справлятися. Йдеться, зокрема, про створення достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіння всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створення центрів, спроможних координувати в масштабах суспільства цю роботу, надійної системи комунікації Національного банку з громадськістю, підвищення рівня монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістового рівня фахових і науково-популярних публікацій, формування навичок зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше. Використання Національним банком заходів дозволить значно підвищити ефективність управління монетарною політикою держави та покращити стан фінансового ринку України вже найближчим часом.

Сучасна практика грошово-кредитного регулювання передбачає застосування традиційних методів, що набувають нового звучання і вирішують актуальні проблеми економіки, в комплексі з новими підходами для ефективного впливу на тривалі та короткострокові тенденції на грошовому ринку та в реальному секторі економіки. Важлива роль відводиться вирішенню проблем часової неузгодженості та посиленню впливу монетарної політики внаслідок підвищення ступеня її прозорості і послідовності, а тому набувають поширення змішані стратегії грошово-кредитного регулювання, що здійснюються на основі правила.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів [6, 63].

Згідно основних засад грошово-кредитної політики на 2011 рік очікується, що у 2011 році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1% від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США. Основні засади грошово-кредитної політики визначають монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери на 2010 рік відповідно до затверджених Урядом основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік і передбачають темпи приросту монетарної бази на рівні 9 – 13% [2].

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2011 р., визначені відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників. Пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в 2011 році буде забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.

Висновки. Таким чином, світова фінансова криза продемонструвала, наскільки ще вразлива економіка України до екзогенних (зовнішніх) шоків. Держава та Національний банк повинні використовувати весь спектр можливостей ре­гулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фі­нансової кризи, запобігти подальшій девальвації національної валюти, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи.

Світова фінансова криза відчутно позначилася на Українському грошовому ринку, однак дослідження державної монетарної політики довели, що багатьох наслідків можливо було б уникнути, якби Національним банком України проводилася виважена грошово-кредитна політика. Дослідження наявних заходів боротьби з фінансовою кризою дозволило навести низку заходів грошово-кредитної політики, які б змогли в недалекому майбутньому значно покращити стан грошового обігу України.

До основних з числа цих заходів можливо віднести:

                      -       реальне прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, тобто збільшення частки рефінансування банків під виробничі векселі%

                      -       націоналізація активів проблемних банків;

                      -       використання керованого плаваючого курсу гривні з поступовим переходом до вільного обмінного плаваючого курсу;

                      -       контроль над зовнішнім боргом приватного сектору;

                      -       реанімація фондового ринку;

                      -       подолання значних масштабів доларизації української економіки.

Список використаної літератури:

1.     Основні     засади     грошово-кредитної    політики     на     2010     рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua.

2.     Верховна Рада України прийняла Постанову "Про Основні напрями грошово-кредитної політики на 2011 рік" http:/ /www.sta.gov.ua/ control/uk/publish/

3.     Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи // Економіка України. – 2009. - № 2. – С. 24 – 30.

4.     Коновалова С.О. Специфіка кредитно-грошової політики в умовах світової фінансової кризи //Інвестиції:практика та досвід. -  2009. -  №8. – С. 12-17

5.     Кухарська Н. Специфіка грошово-кредитного регулювання в Україні // Економіст. – 2009. - № 3. – С. 55 – 57.

6.     Михайличенко М. Думка експерта: Монетарна політика НБУ залишається жорсткою // Українська правда. – 2009. – № 2.   – С. 62-64.

7.     Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с.

8.     Некіпєлов О. Ризики грошово-кредитної політики та сучасні фінансові кризи // Економіка України – 2009. - № 2. – С. 24 – 30.

9.     Стельмах В.С.  Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с..

10. Філатова О.В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою // Економіка та держава. – 2009. - № 7. – С. 63 – 68.

11. Череп А., Носенко Д. Грошово-кредитна політика України в умовах фінансової кризи // Журнал Європейської економіки. – 2008. - № 4. – т. 7. – С. 438 – 445.

12. Шпаргало Г. Поняття та методи грошово-кредитного регулювання національних економік // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ, 2004. – Вип. 14.1. – С. 206–210.

13. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.bank.gov.ua.

14. Основні тенденції грошово-кредитного ринку України // http://www.bank.gov.ua.