Пилипчук Я.С. ,Голка І.О.

Статистичне оцінювання надійності банківських установ

Банківська система є одним з найважливіших елементів інфраструктури економіки України. Вона значно впливає на забезпечення взаємозв’язку між виробниками продукції (продавцями) та її споживачами (покупцями). Банки, що входять до банківської системи, здійснюють розрахунки між виробниками і споживачами продукції, залучають як плату тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надають кредитні ресурси у позику, виконують багато інших операцій та послуг. Значення банків зростає в умовах становлення і розвитку ринкових відносин.

Основними завданнями дослідження банківської діяльності є одержання даних для характеристики функціонування банківської системи, а також розробка на їх основі аналітичних матеріалів для грошово-кредитного регулювання. Банківська статистика повинна забезпечити характеристику результатів діяльності банківської системи та їх прогнозування, виявити чинники, що формують її результати, а також проаналізувати вплив банківської діяльності на розвиток окремих секторів економіки країни та фінансового ринку [2].

Значний внесок у дослідження різних аспектів банківської діяльності зробили такі вітчизняні та закордонні вчені, як І.Т.Балабанов, М.З.Бор, А.В.Головач, В.М.Гусаров, Е.Дж.Долан, Б.Дюран, В.Б.Захожай, А.М.Єріна, В.Задорожний, В.В.Іванов, А.С.Катрич, К.Д.Кемпбелл, В.І.Колєсніков, В.Н.Кочетков, Ф.Мостеллер, П.Оделл, Д.Пліон, П.Роуз, Дж.Тьюки, Г.Харман, П.Цефель та ін. [4].

Актуальність та практична значимість проблематики дослідження діяльності банківських установ в умовах світової економічної кризи зумовлює підвищений інтерес до неї як у наукових колах, так і серед фахівців-практиків. Окремі аспекти статистичного аналізу банківської діяльності розглянуті у працях А. Головача, С. Герасименка, А. Єріної, В. Захожая, І. Ковалевського, Н. Парфенцевої, А. Ревенка, Б. Ренца. У контексті теоретичних, методичних та організаційно-практичних питань функціонування банківської системи важливе значення мають праці В. Вітлінського, О. Заруби, А. Мороза та ін. [1].

Надійність банків формується під впливом факторів, що визначають зовнішню і внутрішню стійкість банків. Внутрішня стійкість визначається таким рівнем функціонування, при якому забезпечується високий фінансовий результат, а зовнішня залежить від розвитку економіки країни.

Наявність різноманітних факторів, що впливають на банківську діяльність, робить необхідною їхню класифікацію, в основу якої можуть бути покладені наступні ознаки:

–за масштабністю дії розрізняють фактори макросередовища та мікросередовища;

–за місцем виникнення: зовнішні та внутрішні;

–за приналежності до досліджуваного об’єкта: ендогенні та екзогенні;

–за важливістю результату: основні та другорядні;

–за структурою: прості та складні;

–за часом дії: постійні та тимчасові;

–за тривалістю: короткострокові, середньострокові та довгострокові;

–за прогнозуванням передбачуваності: детерміновані, стохастичні та невизначені;

–за керованістю: регульовані та нерегульовані;

–за спрямованням впливу: стимулюючі, стримуючі та нейтральні;

–за якістю зв’язку: сильні, середні та слабкі;

–за характером впливу: безпосередні або опосередковані;

–за характером інформації: кількісні та якісні [3].

Наведена класифікація є демонстрацією того, яким чином і у яких аспектах можна здійснити оцінювання надійності банківських установ, оскільки дає альтернативні підходи до її дослідження. Варто врахувати, що в класифікації наведені не всі напрямки вивчення факторів, а ті, які найцінніші в аналізі та доступні дослідникові.

З огляду на те, що банківська установа є одночасно й суб’єктом, і об’єктом відносин у ринковій економіці, в той же час вона має можливості впливати на динаміку різних факторів, найбільш важливим є їх розподіл на фактори мікросередовища та макросередовища.

Економічні явища, особливо в банківській практиці, мають багатоаспектний вияв, тому їх не можна відобразити за допомогою одного окремо взятого показника. У таких випадках необхідно використати систему, яку можна подати як сукупність взаємозалежних показників, із багаторівневою структурою, спрямованих на вирішення конкретного завдання. Показники системи повинні бути пов’язані, розташовані з урахуванням певної послідовності й логіки. З огляду на особливості оцінювання надійності банківських установ, побудова системи показників повинна ґрунтуватися на певних методологічних принципах, зокрема показники повинні [2]:

–бути адекватними економічному змісту діяльності банківських установ;

–найбільш повно відображати результати функціонування банківських установ;

–формуватися з урахуванням сформованої практики звітності, а також за необхідності, отримуватись із додаткових джерел інформації;

–відображати не тільки внутрішні, але й зовнішні зв’язки;

–містити найбільш істотні фактори, що піддаються формалізації;

–бути орієнтованими не тільки на кількісні, але й якісні зміни;

–постійно вдосконалюватися й доповнюватися новими показниками відповідно до розвитку напрямків роботи банківських установ;

–відображатись абсолютними, відносними та середніми величинами.

Всі показники системи повинні бути взаємозалежними, а визначення місця кожного повинне зумовлюватись його значимістю саме в цьому аспекті. Диференційований підхід до побудови системи дозволяє поглибити якісні характеристики діяльності, розглянуті в єдності основних групувальних ознак.

Відповідно до запропонованих напрямків оцінювання функціонування банківських установ були виділені показники надійності макро- та мікросередовища.

Система показників для оцінювання, надійності банківських установ на макрорівні (рис. 1) дає кількісну та якісну характеристику структури банківського сектора.

Рис 1. Система показників для оцінювання надійності банківських установ на макрорівні

Особливу роль у дослідженнях повинна відігравати оцінка ефективності діяльності. Загалом ефективність – складна економічна категорія, тому найбільш істотні характеристики, такі, як багатомірність, динамічність, взаємозв’язок, знаходять своє відображення саме через цю категорію. У загальному вигляді ефективність є відношенням результату до використаних ресурсів (або витрат). Співвідношення між динамікою результату й динамікою ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання. При цьому перевищення темпу зростання результату над темпом зростанням ресурсів (або витрат) свідчить про переважно інтенсивний економічний розвиток [3].

На мікрорівні здійснюється оцінювання надійності окремих банківських установ на основі системи показників (рис. 2).

Важливість наведеної класифікації полягає у тому, що на її основі можна моделювати діяльність банківських установ, здійснювати пошук резервів збільшення прибутку. Включені до системи показники взаємозалежні та дають комплексну оцінку надійності банківської установи. Однак слід відзначити, що підсистему фінансових показників варто виділити та вважати первинною стосовно соціальних і економічних показників.

Рис 2. Система показників надійності банківських установ на мікрорівні

Висновок. Отже, оптимізація та надійність функціонування цієї сфери забезпечується грошово-кредитним регулюванням, здійсненим на макрорівні, а також на мікрорівні шляхом саморегулювання в окремій банківській установі. За допомогою системи показників необхідно оцінити надійність банківських установ, що має велике значення в статистичному аналізі їх діяльності. Подальші дослідження показників доцільно спрямовувати на побудову інтегральної оцінки надійності банку, що є заключним етапом аналізу.

Список використаної літератури:

1. Доценко О.С. Статистичний аналіз діяльності банків України : Дис... канд. наук: 08.00.10 - 2007.

2. І.В.Пасічний Рейтингова оцінка комерційного банку як індикатор його надійності та ефективності // Електронний ресурс. – Режим доступу -http://eprints.kname.edu.ua/2109/1/245-255.pdf

3. Л.Матійчук Особливості статистичного оцінювання надійності банківських установ // Економічний аналіз. – 2010. - №5. – с. 133-136

4. Р.Михайлюк Рейтингові оцінки у системі побудови надійності комерційного банку // Електронний ресурс. – Режим доступу - http://www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/6QMjzU.pdf