Стражир
В. І.
Науковий керівник:
Калинич
Я. Д.
Буковинська державна фінансова академія, м.
Чернівці
НАПРЯМИ
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
СОЦІАЛЬНОГО
СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
Розглянуто сучасний стан системи
соціального страхування в країні, обґрунтовано необхідність її удосконалення,
запропоновано більш ефективні інструменти реалізації соціальної функції
держави: соціальне страхування, соціальне забезпечення, соціальна допомога,
пенсійна реформа.
Прагнення України увійти в
Європейський союз неможливе без створення
системи правових, організаційних
та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що сприятимуть
соціальній стабільності в суспільстві, створенню умов для зростання добробуту,
забезпечення належного рівня та якості життя населення. Найважливішим аспектом
цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державної політики є стан
її соціального захисту та надання соціальних гарантій. Існує необхідність
створення ефективного механізму управління соціальними процесами в країні,
зокрема, шляхом побудови сучасної системи соціального страхування.
Ця проблема багато років активно
досліджується вітчизняними вченими. Цікавими є роботи Гнибіденка І.Ф. щодо
впливу світової фінансової кризи на соціальну сферу України; Терещенка Г.М.,
Мусатової Т.А. щодо проблем розвитку недержавного пенсійного страхування в
Україні; Нікіфорова П.О., Вольської А.О. щодо боротьби з безробіттям; Базилевич
В.Д., Приймак В.І., Карчевської О.І. про сучасне страхування та його роль у
соціальному захисті; Лісового А.В., Поснової Т.В. про бюджетне забезпечення
соціальної функції держави та ін. При цьому загальновизнаною є недосконалість
діючої в Україні системи соціального страхування та необхідність її подальшого
реформування.
Мета даної роботи полягає у
визначенні ефективності вітчизняної системи соціального страхування, потреби
диверсифікації джерел фінансування соціальної підтримки малозабезпечених членів
суспільства, в обґрунтуванні пропозицій щодо подальшого збільшення рівня
державних соціальних гарантій для найменш захищених категорій громадян.
Стан економіки в умовах
фінансової кризи зумовлений рядом об'єктивних
факторів, пов'язаних із зниженням
ефективності господарювання та спадом
виробництва, високою інфляцією,
внаслідок чого відбувається істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій,
рівня життя значної частини населення. У таких економічних умовах необхідне
посилення заходів, спрямованих на пом'якшення негативних наслідків спаду рівня
життя пенсіонерів і на часткову
компенсацію втрат найменш забезпеченим верствам населення, удосконалення
механізмів захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого
віку. Зокрема, у пенсійному забезпеченні громадян України основними проблемами
є:
- низький рівень пенсійного
забезпечення;
- майже відсутня диференціація
розмірів пенсій;
- наявність значних переваг та
пільг у пенсійному забезпеченні окремих
категорій працівників при майже
однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення;
- несвоєчасна сплата страхових
внесків до Пенсійного фонду України, що
зумовлює заборгованість з виплати
пенсій.
У пенсійному забезпеченні принцип
страхування реалізується не повною мірою і, по суті, воно носить
адміністративно-розподільний характер, не забезпечує залежності розміру пенсії
від розміру сплачених внесків. За рахунок страхових внесків проводяться окремі
види виплат, які не пов'язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у
фінансуванні пенсійного забезпечення. Не забезпечується взаємозв'язок між
трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня
заінтересованість працівника у формуванні пенсійного бюджету.
На стан пенсійного забезпечення
громадян України негативно впливають:
- демографічні процеси (старіння
населення, зменшення працездатного
населення), наслідками яких є
збільшення чисельності отримувачів пенсій та
зменшення платників страхових
внесків;
- зменшення чисельності зайнятого
населення;
- несприятливе співвідношення
тривалості періоду сплати внесків на пенсійне
забезпечення і періоду, протягом
якого виплачується пенсія;
- велика кількість різного роду
пільгових і прирівняних до них категорій
пенсіонерів.
Завдяки реалізації в 2008 році
законодавчих змін щодо актуалізації заробітку, який враховується при
призначенні (перерахунках) пенсій (виходячи з розміру середньої заробітної
плати, з якої сплачувались страхові внески, за 2006 рік – 928,81 грн.), та
підвищення вартості року страхового стажу з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року (а з
1 жовтня 2008 року до 1,35%) відновлено диференціацію розмірів пенсій для 8
млн. пенсіонерів (близько 60% від їх загальної чисельності) та підвищено
коефіцієнт заміщення пенсією втраченого заробітку з 36,5% станом на 1 січня
2004 року до 49,3 % на 1 січня 2008
року. Проте вплив одноразової актуалізації на базі нового показника заробітної плати
є короткотерміновим – якщо основний розмір пенсій постійно не осучаснюється,
вже найближчим часом він знов стає нижчим за мінімальний розмір, тобто
досягнута диференціація нівелюється.
Незважаючи на ті заходи, які здійснюються у зв’язку з переглядом
Єдиної
тарифної сітки та розміру
мінімальної заробітної плати, близько третини працюючих сплачує страхові внески
із зарплати не вище мінімального її розміру. Окремі категорії осіб користуються
пільгами із сплати страхових внесків (спрощена система оподаткування). Все це
звужує базу нарахування страхових внесків та може привести до зниження
пенсійних виплат у майбутньому. При цьому, розмір пенсійного збору залишається
надзвичайно високим (33,2% фонду оплати праці для роботодавців та 2–5%
нарахованої заробітної плати для найманих працівників), що стримує зростання
легальної заробітної плати, а отже, й бази справляння страхових внесків.
Пенсійна система працює в умовах
максимального фінансового напруження, не забезпечуючи при цьому достатнього
задоволення потреб пенсіонерів, які з виходом на пенсію втрачають половину
свого заробітку.
Законодавчо визначено основи запровадження накопичувальної
системи
пенсійного страхування, але не
встановлено порядок перерахування до неї страхових внесків, не створено її
організаційну структуру.
У системі недержавного пенсійного
забезпечення від початку діяльності її
учасниками стали 407,8 тис. осіб,
вартість активів, сформованих пенсійними фондами, становить 404 млн. гривень.
Таким чином, можливості системи недержавного пенсійного забезпечення для
вирішення проблем пенсійного забезпечення населення ще не реалізовані.
Відстежити соціальні загрози,
визначити тенденції їх впливу на людину, а також оцінити ступінь соціальної
захищеності через реалізацію соціальних потреб, інтересів, прав людини й
можливостей їх реалізації вкрай необхідно для формування якісних та ефективних
управлінських рішень на державному та регіональному рівнях: - вирішення проблем
зайнятості населення і обґрунтування механізмів регулювання на ринку праці
України в умовах СОТ як важливих факторів конкурентоспроможності економіки:
відповідна соціально-економічна політика щодо продуктивності праці, підвищення
якості робочих місць, відповідного рівня заробітної плати, програми щодо
підвищення якості трудового потенціалу з відповідною професійною освітою,
захисту від безробіття;
- здійснення заходів, спрямованих
на повернення незайнятого населення до
суспільно-корисної діяльності,
започаткування власної справи і т. ін;
- удосконалення форм і методів
діяльності органів місцевої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення
зайнятості населення у сільській місцевості, зокрема‚ запровадження
програмно-цільових підходів щодо розвитку продуктивних сил на селі, активізації
підприємницької діяльності та підвищення економічної активності сільського
населення;
- на основі міжнародних норм та
досвіду розвинутих країн введення в Україні диференційованого розміру
мінімальної заробітної плати. Можливі два підходи щодо вирішення цього питання:
1) встановлення диференційованих
рівнів мінімальної заробітної плати
відповідно до диференціації
регіональних фактичних прожиткових мінімумів;
2) диференціація мінімальної
заробітної плати в сільських поселеннях до 85% від прожиткового мінімуму;
- подальший розвиток пенсійної
системи України і, зокрема, запровадження
накопичувальної системи, його
вплив на фінансовий стан системи загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування та напрацювання
пропозицій щодо заходів
подальшого розвитку пенсійної системи;
- запровадження та ефективне
функціонування обов’язкових професійних
пенсійних систем в Україні;
- підвищення ефективності системи
соціальної допомоги, визначення потреби в бюджетних коштах на надання державної
соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;
- розробка прогнозу створення
робочих місць у регіонах на основі інноваційної моделі розвитку та визначення
впливу соціально-економічних чинників на розширення сфери застосування праці;
- реформування адміністративної
системи соціального страхування через:
створення єдиної системи збору та
обліку страхових внесків і запровадження єдиного соціального внеску ;
перерозподіл структури страхових внесків до фондів соціального страхування між
роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної
плати; звільнення системи соціального страхування від фінансування заходів
нестрахового характеру; упорядкування виплат застрахованим особам залежно від
участі у страховій системі; поступове підвищення мінімальних розмірів страхових
виплат до прожиткового мінімуму;
- запровадження медичного
страхування.
Серед основних напрямів
соціальної політики є забезпечення надійного
соціального захисту громадян
через розвиток та удосконалення системи
загальнообов’язкового державного
соціального страхування з одночасним зменшенням фінансового навантаження на
фонд оплати праці.
Список літератури
1. Розпорядження Кабінету
міністрів України про схвалення Концепції дальшого проведення пенсійної реформи
в Україні. 2008 р.
2. Гнибіденко І.Ф. Вплив світової
фінансово-економічної кризи на соціальну сферу України. // Економіка України, №
7. 2009 р.
3. Терещенко Г.М., Мусатова Т.А.
Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні. // Фінанси
України, № 12, 2008 р.
4. http://www.me.gov.ua.
5. http://www.ukrstat.gov.ua/.
6. http://www.rada.gov.ua.