Стражир В. І.

Науковий керівник:

Репужинська Т. І.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ

ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Актуальність проблеми. Бюджетна система України як унітарної держави складається з чітко визначених двох ланок – державного та місцевих бюджетів. Україна як член Ради Європи приєдналась і ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, що накладає на державу забов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів. У цьому зв’язку важливим є посилення ролі місцевих бюджетів в країні. Усучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдійовішого інструменту управління економікою й важливою основою фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов’язань. Побудова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує теоретичного переосмислення і практичного дослідження фінансових ресурсів місцевих органів влади, напрямку реструктуризації доходів бюджету й визначення їхньої ролі у збалансованому розвитку зобов’язань та фінансових можливостей держави [6].

Актуальність проблеми формування доходів місцевих бюджетів і використання їхніх коштів зростає у зв’язку зі змінами, які стосуються місцевого самоврядування та в найближчому майбутньому можуть бути внесені до Конституції України. Треба наголосити, що в сучасній Україні назріла необхідність справжньої, а не декларативної фінансової децен- тралізації для повнішого та ефективнішого задоволення потреб населення в кожному регіоні. Без бюджетної самостійності місцевих бюджетів з її численними складовими і врахування податкового потенціалу кожного регіону побудова й розвиток ефективної та дійової бюджетної системи

України може зволікатися на невизначений час [7].

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Питання фор- мування дохідної частини місцевих бюджетів розглядалися в наукових працях та статтях відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: Н.Альвіан- ської, С.Бейлі, Ш.Бланкарта, С.Слухая, А.А.Максюти, О.Богачової, Л.Дробозіної, Л.Павлової, Г.Поляка, В.Родіонової та інших.

Метою дослідження є пропозиції щодо вдосконалення формування дохідної частини місцевих бюджетів в Україні та розподілу доходів між рівнями місцевих бюджетів. Реформування місцевих бюджетів зміцнить фінансову основу місцевого самоврядування, посилить вплив системи формування місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток та поліпшення добробуту громадян України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Місцеві податки складають основну частину коштів місцевого самоврядування в розвинутих країнах. Згідно статистичних даних, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетів України сьогодні мають надходження від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які практично не пов’язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування і становили в залежності від року 50-70% доходів загального фонду. Частка надходжень до місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів не перевищує 2-10%. Біля 1/3 доходної частини місцевих бюджетів України формується за рахунок трансфертів з державного бюджету, що ставить соціально-економічний розвиток територій в жорстку залежність від центрального бюджету. Структуризація місцевих бюджетів України засвідчує, що понад 92% усіх бюджетів дотаційні і лише 8% – це бюджети які виступають донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання. Органи місцевого самоврядування мають слабку власну фінансову базу. Збереження такої структури зробить місцеве самоврядування на утриманні державного бюджету і надалі не дасть можливості місцевим органам влади виконувати ефективно свої обов’язки. Збільшити питому вагу власних доходів місцевих бюджетів можна шляхом проведення відповідних податкових реформ, запровадженням в Україні змішаної моделі місцевого оподаткування. Головною частиною цієї моделі можуть стати податки на майно (податок на будівлі та споруди, податок на землю). Водночас частина податку з доходів фізичних осіб має не враховуватися при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (тобто відноситися до власних доходів місцевих бюджетів) та

спрямовуватися на інвестиції у регіональний розвиток. Як варіанти – 50% надходжень податку з доходів фізичних осіб, що утворилися внаслідок новостворених робочих місць за рахунок іноземних інвестицій, не враховувати при розрахунку трансфертів, спрямовуючи їх у бюджет розвитку, запровадити власні доходи районних та обласних бюджетів. Ресурси, які спрямовуються на виконання делегованих та власних повноважень, повинні відповідати обсягу власних та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень. Для цього в основу розрахунку трансфертів місцевим бюджетам слід покласти нормативи соціальної забезпеченості та привести до них нормативи бюджетної забезпеченості. Законодавчо встановити механізми призупинення дії певних бюджетних програм у межах делегованих повноважень у випадку їх незабезпеченості фінансовими ресурсами у обсягах, достатніх для дотримання нормативів соціальної забезпеченості, сформувати систему відповідальності держави за фінансове забезпечення делегованих повноважень через механізми відмови органів місцевого самоврядування від виконання делегованих повноважень, започаткувати систему комплексного розвитку територій шляхом співфінансування проектів різними рівнями влади за програмою “держава-регіон” [4].

Реформувати систему справляння плати за землю, зокрема: завершити

процес інвентаризації земель; переглянути і впорядкувати звільнення від

сплати податку; вирішити проблему грошової оцінки земель; вирішити

проблеми ставок орендної плати за землю, ввести плату за резервування

земельних ділянок. Запровадити сучасні методи управління місцевими бюджетами, зокрема програмно-цільовий метод.

Внести зміни доформули розрахунку трансфертів з метою застосування механізмів стимулювання зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходного потенціалу. Індекси податкоспроможності по доходах, що беруться до розрахунку трансфертів розраховуються по кожній групі адміністративно-територіальних одиниць окремо: обласні; районні; міста понад 750 тис. населення; міста обласного значення до 750 тис. населення; міста районного значення, селища-районні центри; села, селища[5].

При цьому вже сьогодні можна було б втілити в життя реальні кроки, які б свідчили про серйозність намірів держави здійснити реформу та укріпити довіру до неї з боку самоврядування, а саме: безумовна відмова від запровадження на центральному рівні будь-яких пільг, які стосуються податків та зборів, що зараховуються до місцевих бюджетів; адміністрування всіх податків та зборів, які зараховуються до місцевих бюджетів органами Державної податкової адміністрації, удосконалити систему надання державою інвестиційних субвенцій.

Забезпечити прозорість бюджетного процесу. У випадках підготовки на центральному рівні рішень, що впливатимуть на дохідну або видаткову частину місцевих бюджетів безумовне попереднє надання органам місцевого самоврядування фінансових розрахунків та проведення громадських слухань.

Висновки. Самостійність місцевих бюджетів України поки що багато в чому є лише декларованою в законодавстві. Їхня дохідна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування, а від перерозподілуфінансових ресурсів через державний бюджет. За збереження такої ситуації місцеві фінанси, безумовно, залишатимуться слабкими і не зможуть забезпечувати виконання покладених на місцеві органи влади функцій.

Застарілий механізм регулювання центральними органами влади доходів місцевих бюджетів позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст, селищ і сіл. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Іванова Н.Г. Тенденції та особливості формування доходів бюджетів регіонів в умовах податкової реформи // Фінанси та кредит. – 2008. – № 15(105). –С.22.

2. Максюта А.А. Фінансово-бюджетна складова системи державного управління і місцевого самоврядування // Наукові праці НДФІ. – 2008. – Вип.3 (32). – С. 6.

3. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. –

2009. – № 4. – С. 24.

4. Щербина І. Проблеми фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування на виконання делегованих державою повноважень // Проблеми трансформації територіальної організації влади. – 2005.- С. 459 467.

5. Старостенко Н.В. Розподіл бюджетних ресурсів між рівнями влади: теоретичні підходи і особливості їх застосування в Україні // Фінанси України. – 2008. – № 6. – С. 39.

6. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації // Фінанси України. – 2006. – №5. – С.3-11.

7. Жемеренко Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України // Фінанси України. – 2007. – №8. – С.12-18.