Бєкрєньова
Аліна Олександрівна
Науковий
керівник: К.є.н. Фоміна Марина Валеріївна
Донецький
національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,
Україна
Складові
політики економічної стабілізації в Україні в після кризовий період
Сьогодні предметом активного
обговорення у колах політиків, банкірів та науковців у всьому світі є фінансова
криза та дестабілізуючі її наслідки. У
результаті її впливу Україна поступово опускається сходинками багатьох фінансових
рейтингів, поступаючись не тільки Росії, а й деяким країнам третього світу.
Криза провокує необхідність кардинальних реформ з боку держави, здатних
забезпечити кількісні і якісні зміни, як у фінансово-кредитної сфері так і в її
реальному секторі.
Питання антикризового регулювання
національної економіки неодноразово
висвітлювалося такими вітчизняними та зарубіжними науковцями та практиками, як:
Барановський О., Литвин В., Гримар О.Г., Фрідляна М., Андрійчук В., та ін.
Метою статті є
вивчення підходів до розробки стратегії і тактики подолання негативних
наслідків кризи в Україні.
Дослідження показали, що світова
фінансова криза розпочалася ще в середині 2007 року, як криза надвиробництва, та особливо помітно
проявилася у середині 2008-го дестабілізацією іпотечної системи США. Швидкими
темпами криза дійшла і до України, яка ледь тліла на фоні індустріально
розвинених країн, була зовсім не готова до такого повороту подій. За даними
Державного комітету статистики, спад промислового виробництва в Україні на
кінець 2009 – початок 2010 року становив 26,6 %, а рівень зареєстрованого
безробіття –1,9% (березень 2010р.) Ще один прояв руйнівної дії кризи
–дестабілізація банківської системи України.
Дані факти дають підстави
стверджувати, що вихід з кризового стану –справа нелегка і довготривала. Такий
показник, як ВВП на душу населення в Україні становить $2,5 тис., що і так
вдвічі менше ніж у Росії та найприкріше те, що за таких умов рівень „тіньової
економіки” набуває загрозливих обсягів, максимально „висмоктуючи” з національної економіки останнє.
В Україні відстежується, що
показники на майбутнє невтішні, хоча існують можливості стабілізувати ситуацію,
і вкрай важливо докласти зусиль для руху вперед вже починаючи з 2010 року.
Політика макроекономічної стабілізації в Україні, на
думку фахівців, повинна передбачати:
1) прийняття державного бюджету на основі суттєвого
обмеження видатків: - на державне
управління, утримання Верховної Ради України, Секретаріату Президента України,
Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств; на виплату різних надбавок,
доплат, соціальних та оздоровчих виплат і пільг державним чиновникам; на
утримання і ремонт будівель, службового транспорту, засобів зв’язку, тощо;
2) перегляд і скорочення державних бюджетних програм
та концентрацію державних коштів на реалізацію життєво необхідних комплексних
загальнодержавних програм. Пріоритетом має бути розв’язання проблем охорони здоров’я людей, житлово-комунального господарства,
продовольчого забезпечення, соціального захисту населення, розвитку наукових
фундаментальних досліджень;
3) наведення елементарного порядку в податковій
системі: зміна системи адміністрування податку на додану вартість і особливо
його відшкодування, відновлення на якісно новому рівні прогресивної шкали
оподаткування фізичних осіб;
4) внесення змін в бюджетне законодавство,
передбачивши можливість встановлення в критичних ситуаціях обмежень щодо
збільшення державних витрат або замороження певних груп податків;
5) розробку державної комплексної програми довгострокового
розвитку внутрішнього ринку України і його захисту;
6) внесення суттєвих коректив у регуляторну політику
держави, починаючи з перегляду і спрощення дозвільних, реєстраційних і
наглядових функцій, встановлення обґрунтованих прогресивних розмірів тарифів за
надані послуги;
7)
стабілізацію валютного та грошово-кредитного ринку на основі реалізації
таких заходів: відмови Національного банку України від формування пропозиції
грошей залежно від припливу валюти і переходу до використання загальновизнаних
інструментів регулювання, пов’язаних з кредитуванням реального сектору
економіки за відносно помірних відсотків; заборони видачі кредитів в іноземній
валюті готівкою і без готівкою юридичним і фізичним особам на цілі, не
пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю та виконанням зобов’язань по
контрактах перед нерезидентами; запровадження механізму погашення зобов’язань
по кредитах в іноземній валюті національною грошовою одиницею на договірних
засадах; обмеження розміру вивозу валюти з України фізичними особами як
готівкою, так і через платіжні карткові системи.
Висновки. У цілому ж
криза є унікальною за своїми масштабами і за масштабами впливу. Але не
дивлячись на її наслідки вона має розцінюватися як поштовх для подальшого
розвитку та оздоровлення економіки. За умови адекватного реагування уряду та
реалізації серії означених заходів Україна також має можливість зайняти гідне
місце у світовій економічній системі. Однак для цього потрібно вирішити
проблему політичної стабілізації та консолідації українського суспільства,
відновлення довіри до суспільно-державних інституцій.
Література :
1. Гримар О.Г. Антикризові
програми розвинутих країн світу та заходи по виходу із кризи в Україні/ Гримар
О.Г./Формування ринкових відносин в Україні. – 2010 . - №1(104). – с. 9-13
2. Матросова Л.Н. Мировой финансовый кризис и
его влияние на экономику Украины/Матросова Л.Н./Вісник економічної науки
України. – 2009. - №1