Экономические науки/10.Экономика предприятия

к.э.н., доцент Хлевицкая Т. Б., студ. Керсанова Е. А.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Ивановича Туган – Барановского, Украина

Загальні проблеми стратегічного управління технічним розвитком підприємств України

Негативні тенденції для богатьох вітчизняних підприємств в науково-дослідній роботі не сприяють виведенню зі стану перманентної кризи. Підприємства, які технічно не оновлюються, не мають жодного шансу у конкурентній боротьбі з іншими, які вчасно планують, фінансують і впроваджують нові технології, оновлюють обладнання, встановлюють виробничі лінії з високим рівнем автоматизації. Саме тому, проблеми стратегічного управління технічним розвитком підприємств є на стільки актуальними.

Проблеми стратегічного управління – відносно нові для підприємств України. Майже за 20 років незалежності нашої країни лише деякі з них побудували систему стратегічного управління, з метою їх успішного і ефективного функціонування у прогнозованому майбутньому. На жаль, це лише мала частка, з-поміж багатьох підприємств різного профілю і форм власності. Стратегічне управління налаштоване на розробку механізмів передбачення і адаптації підприємств до змін у зовнішньому середовищі, і це здійснюється для всіх підсистем управління, зокрема, в області інноваційної діяльності та технічного розвитку підприємства . Тож саме тому є важливим дослідити, з якими ж саме проблемами стикаються вітчизняні підприємства на шляху еволюції від технічно застарілих до інноваційно потужних [2].

Серед іноземних авторів загальними проблемами стратегічного управління займалися Дж. Стрікленд, А. Томпсон, І. Ансофф, Й. Шумпетер, Г.Мінцберг, Чандлер, В. Степанов таі інші. Серед вітчизняних авторів, що безпосередньо займалися проблемами технічного і інноваційного розвитку, можна назвати Фоміну М.В., яка дослідила проблеми науково-технічного розвитку, Швайку Л.А., Селезньову Г.О., що приділяли увагу вивченню перспектив стратегічного управління в Україні, Гончарову Н.П., що досліджувала стратегію інноваційного розвитку України та інших авторів.

Метою даної статті є дослідження проблем стратегічного управління технічним розвитком вітчизняних підприємств.

Узагальнення літературних джерел [1, 5] дозволило дістати висновку, що в системі управління більшості вітчизняних підприємств виникають проблеми, пов’язані з плануванням і реалізацією довгострокових дій, спрямованих на забезпечення функціонування та подальший розвиток підприємства. Існує дуже багато проблем такого типу у різних сферах управління, але проблемам, що пов’язані з технічним розвитком підприємств, протягом останніх двох десятиліть на вітчизняних підприємствах приділяється дуже мало уваги. Можна зазначити такі проблеми:

1. відсутність стратегічного бачення технічного розвитку;

2. слабка розвиненість системи стратегічного планування технічного розвитку на підприємстві;

З попередніх двох проблем логічно можна виділити ще дві:

По-перше, це нестача кваліфікованих спеціалістів в системі інноваційного менеджменту.

По-друге, це недостатність державного фінансування. Уряд України з року в рік виділяє надто малі кошти для ефективної підтримки технічного розвитку підприємств, навіть, державних, тоді як світовий досвід довів, що лише ефективне і достатнє фінансування інноваційних процесів підприємств і технічного розвитку зокрема, має змогу вивести такі підприємства і економіку країни в цілому в світові лідери.

В сучасних трансформаційних умовах Україна зіштовхується з двома взаємопов’язаними проблемами: ринкові перетворення і перехід від економіки споживання до економіки зростання. Зважаючи на це, тенденції економічного розвитку залежать від продукції, яку виробляє країна, обсягу попиту на дану продукцію і ринків, на які вона виходить. Саме це сприятиме і економічному, і технічному розвитку країни і на основі цих складових має розроблятися стратегія розвитку і державна інноваційна політика [3, с.30-31]. Проте, зважаючи на сучасні умови, в Україні державна інноваційна політика не реалізується, а тому дуже складно прогнозувати подальший технічний розвиток підприємств, не маючи фундаментальної підтримки у вигляді законів, які б регламентували процес такого розвитку і об’єднували б всі розрізнені напрацювання у певну систему.

Внаслідок вищезазначених проблем підприємства зіштовхуються з тим, що наявна організаційна структура управління не відображає інноваційні процеси, що викликає хаос обов’язків виконавців і відповідальності менеджерів за результати технічного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні в Україні на багатьох підприємствах майже відсутня система стратегічного планування і управління технічним розвитком. Істотна більшість підприємств хаотично реагує на зміни у зовнішньому середовищі, тоді як в ідеальному варіанті кожне підприємство має управляти стратегічними можливостями шляхом виявлення внутрішнього потенціалу для адаптації в зовнішньому середовищі підприємства. У зв’язку з подальшим посиленням значення стратегічного управління технічним розвитком у діяльності вітчизняних підприємств, необхідно здійснювати ряд структурних перетворень у певних їх підсистемах: впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва; модернізація основних фондів; підвищення професіоналізму персоналу; зниження витрат ресурсів тощо [6, с. 108]. На державному рівні необхідно сприяти залученню національного капіталу в інноваційну діяльність вітчизняних підприємств, залучати закордонні інвестиції, підтримувати пріоритетні напрями інноваційної діяльності [4 , с. 21]. Насамкінець, необхідно створювати систему ефективного стратегічного менеджменту, добирати компетентних керівників і якісних спеціалістів, які б забезпечували безперервний і планомірний процес технічного розвитку підприємства.

Література:

1. Бланк. І. А. Інвестиційний менеджмент –К., 2005

2. Пономаренко В. С. Стратегічне управління підприємством. - Харків: Основа, 2008

3.Гончарова Н.П. Стратегія інноваційного розвитку України. Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки. - Київ, 2004

4. Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: навч.пос. – К.: видавництво європейського університету, 2005

5. Селезньова Г.О. Стратегія підприємства. – Харків: Видавництво ХНЕУ, 2007

6. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства – Львів: «Магнолія плюс», 2008