Хоцевич О.В.

Науковий керівник:Білик М.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Казначейський контроль бюджетних установ в Україні:порядок здійснення та стан розвитку

Нині при напруженому виконанні бюджетів основна увага приділяється контролю за цільовим використанням бюджетних коштів. Цю функцію контролю здійснюють органи державного казначейства, які запобігають нецільовому використанню грошей [1].

На сучасному етапі розглядом питань щодо сутності та проблем розвитку казначейського контролю бюджетних установ займались такі науковці, як Сидоренко Т., Самохіна М., Власюк Г.В., Сушко Н. та інші. Однак залишається недостатньо дослідженим питання сучасного розвитку казначейського контролю в Україні.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кожній бюджетній установі виділяються кошти на певну мету, для забезпечення її діяльності, виконання програми, визначеної Законом про Державний бюджет чи відповідним рішенням місцевих бюджетів, які передбачені в бюджетному розписі [3].

Казначейський контроль включає перевірку документів, які підтверджують правомірність витрат і відповідність зобов'язань кошторисам розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Тому, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів забезпечує ефективне управління державними ресурсами.

З метою забезпечення цільового спрямуванням бюджетних коштів органи ДКУ проводять попередній контроль на етапі обліку кошторисів, реєстрації зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства України забезпечують казначейське обслуговування державного та 12125 місцевих бюджетів, майже 53-х тисяч розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які здійснюють щорічно близько 70 млн платежів [2].

Під час проведення казначейського контролю за здійсненням видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів перевіряється підстава ― наявність підтвердних документів (договорів на виконання робіт і надання послуг, трудових угод, рахунків-фактур, накладних, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо), правильність заповнення реквізитів платіжних доручень, призначення платежу, наявності залишків коштів на рахунках та невикористаних відкритих асигнувань, відповідності підписів та відбитка печатки зразкам, наявності зареєстрованих зобов'язань, відповідності змісту операції коду економічної класифікації та сутності платежу. У разі невиконання зазначених вимог органи Державного казначейства України відмовляють письмово розпоряднику (одержувачу) коштів у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань або проведенні платежів і повертають документи на доопрацювання [2].

Так, завдяки казначейському контролю у 2009 році попереджено нецільове використання коштів і надано 63 відмови розпорядникам бюджетних коштів на суму понад 1 220,7 тис. грн. Більше 88% — це відмови, надані розпорядникам міського бюджету, що свідчить про низький рівень фінансової дисципліни.

Але, незважаючи на роз'яснювальну роботу, яку постійно проводять органи ДКУ щодо вимог нормативно-правових актів у частині реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та оформлення платіжних доручень, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів продовжують надавати документи, які потребують доопрацювання.

Значна кількість відмов у реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань робиться у зв'язку з недотриманням вимог щодо оформлення поданих документів, зокрема це:

- невідповідність умов договору та показників, визначених зведеним кошторисним розрахунком вартості капітальних вкладень;

- невідповідність предмету договору та предмету закупівлі;

- недотримання вимог щодо оформлення звіту про результати здійснення процедури закупівлі;

- юридична назва розпорядника коштів у договорі не відповідає назві в юридичних адресах;

- невідповідність даних реєстру фінансових зобов'язань розрахунково-платіжним документам (заявка на отримання готівки заповнена неправильно) тощо [1].

Слід відзначити стабільність у кількості відмов у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт узяття зобов'язання або фінансового зобов'язання, та відсутністю відповідного бюджетного зобов'язання у бухгалтерському обліку. Найтиповішими є відмови у зв'язку з відсутністю зареєстрованих юридичних зобов'язань на виплату заробітної плати, договорів з постачальниками, акта виконаних робіт або накладної тощо.

Також слід зазначити, що 56 % від загальної кількості відмов зроблені органами ДКУ при прийнятті до виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Найчастіше повернення платіжних доручень розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів відбувається з таких причин:

- у платіжному дорученні неправильно заповнено реквізити (невідповідність зразкам підписів і відбитка печатки установи; призначення платежу не відповідає первинним документам; реквізити замовника в платіжному дорученні не відповідають реквізитам, вказаним у договорі тощо);

- відсутність або недостатність невикористаних відкритих асигнувань по державному бюджету або залишків коштів на відповідних рахунках розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

- обмеження здійснення видатків, що встановлюється нормативно-правовими актами.

Державним казначейством України, відповідно до Бюджетного кодексу України, розроблено та запроваджено низку нормативно-правових актів, які регламентують організаційні взаємовідносини між органами ДКУ, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними у процесі обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками [3].

Контроль органами Державного казначейства України при реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та при прийнятті до виконання платіжних доручень здійснюється відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженому наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №136, Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 №89 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №716/9315 та інших нормативно-правових актів.

При цьому відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, включеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань і фінансових зобов'язань, несуть безпосередньо розпорядники бюджетних коштів [1].

Державне казначейство України з розумінням ставиться до проблем, які виникають у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у зв'язку з казначейським обслуговуванням, та надає суттєву допомогу в їх розв'язанні: постійно проводиться роз'яснювальна робота щодо вимог, встановлених нормативно-правовими актами; надсилаються листи з вичерпними відповідями на письмові звернення установ; розміщуються на веб-сторінці Державного казначейства України в мережі Інтернет інформаційні, роз'яснювальні та розпорядчі документи; даються відповіді на запитання, які надходять на веб-портал тощо [2].

Тому, щоб зменшити вірогідність отримання відмови від органу ДКУ у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та у прийнятті платіжних доручень, розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів необхідно чітко дотримуватися визначеного нормативно-правовими актами порядку та забезпечити повноцінну взаємодію з органами Державного казначейства України у виконанні видаткової частини державного та місцевих бюджетів.

Також слід зазначити, що проведення постійної роз’яснювальної роботи, доведення змін до нормативно-правових документів щодо бюджетного процесу, висвітлення проблемних питань на нарадах і семінарах дозволить більш ефективно використовувати бюджетні кошти.

Література:

1. Власюк Г.В. Впровадження системи внутрішнього фінансового контролю у бюджетних установах //Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. - №4. – С.53-57.

2. Самохіна М. Ефективність казначейського контролю//Казна України. – 2010. - №1. – С.22-23.

3. Сидоренко Т. Казначейський контроль при здійсненні видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів //Казна України. – 2009. - №1. – С.22-24.