Аспірант Ґудзь Ю.Ф.

Національний університет харчових технологій, м. Київ

Аутстаффінг та аутсорсинг як інструменти підвищення ефективності господарської діяльності малих підприємств харчової промисловості

Малий бізнес є невід’ємною складовою ринкової господарської системи, як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Зростання підприємницької активності у цій сфері повинно сприяти наповненню ринку товарами та послугами, вирішенню проблеми зайнятості, створенню нових робочих місць.

Майже в усіх галузях економіки діяльність малого підприємництва є збитковою. Частка нерентабельних малих підприємств в 2009 році збільшилась на 2,8%. Загалом в Україні обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) зменшився проти минулого року на 7,3%. Внесок малих підприємств у загальний обсяг реалізації по економіці склав 16,7%.

Щодо харчової промисловості, то спад виробництва в 2008 році порівняно з попереднім роком становив 99,1%, відповідно у 2009-му – 93,9% [8, 9]. Аналогічна картина спостерігається і в 2010 році.

Розв’язання проблеми забезпечення продуктами харчування населення країни є важливим пріоритетом державної політики і об’єктом законотворчої діяльності та наукових досліджень. У сфері забезпечення продуктами харчування з’єднуються проблеми проведення агропродовольчої і соціально-економічної політики, реальні тенденції щодо розвитку виробництва продуктів харчування, вітчизняного продовольчого ринку, платоспроможного попиту й соціального стану населення.

Збільшення кількості збиткових малих підприємств у харчовій галузі повинно викликати неабияку тривогу збоку держави. Тому у сучасних умовах господарювання для малих підприємств харчової промисловості актуального значення набувають сучасні технології ведення бізнесу, які дозволяють підтримувати економічну стійкість фірм в умовах жорсткої конкуренції та нестабільності зовнішнього середовища.

У наш час аутсорсинг та аутстаффінг є одним із кращих інструментів, за допомогою якого фірми мають можливість підвищити свій рівень ефективності господарської діяльності. Але питання застосування аутсорсингу та аутстаффінгу на малих підприємствах є не до кінця дослідженим і викликає безліч суперечок та розходжень. Водночас в працях українських вчених дана тема взагалі не розкрита, тому потребує вивчення економічної суті даних інструментів, що підвищують ефективність вітчизняних підприємств в сучасних умовах.

Аутсорсинг широко застосовується в західній практиці ведення бізнесу, про що свідчать численні наукові праці зарубіжних вчених, серед яких варто відмітити Ж.Л. Бравара, С. Клементса, Р. Моргана, Дж. Хейвуда. Серед російських економістів значний внесок в розвиток концепції аутсорсингу зробили Н. Єрмошкін, С. Календжян, Д. Козлов, О. Лігоненко.

Виникнення інструменту аутсорсингу пов’язують з автомобільним бізнесом, зокрема з компанією General Motors та її діяльністю в 70-х роках XXст. Керівництво почало серію змін на підприємстві, які базувалися на висновку Г. Форда, що спеціалізовані фірми виконують свої функції краще, ніж його власні підрозділи [1, с. 6]. Компанія Toyota, використовуючи виробничий аутсорсинг, що передбачає передачу частини ланцюжка виробничих процесів або цілком весь цикл виробництва сторонній організації, сьогодні займається практично тільки проектуванням, складанням і реалізацією продукції, а більша частина деталей і комплектуючих виробляється іншими, найчастіше великими підприємствами [2]. Аутсорсинг дуже слабо розвинутий в Україні через недовіру та невідповідність цін на послуги аутсорсерів та їх якості, в той час коли він достатньо широко застосовується в західній практиці ведення бізнесу.

Аутсорсинг – (англ. аutsoursing – використання зовнішніх джерел або засобів) – це передача сторонньому підрядникові деяких бізнес-функцій або частин бізнес-процесу підприємства [5, с. 33].

Аутсорсинг існує двох видів – виробничий аутсорсинг та аутсорсинг бізнес-процесів. Виробничий аутсорсинг передбачає передачу частини виробничих процесів або всього циклу виробництва сторонній компанії [6]. Виробничий аутсорсонг дозволяє компанії по-перше – зосередитися на розробці нових продуктів і послуг, що важливо для забезпечення конкурентних переваг, особливо в умовах стрімко змінюваних технологій і попиту, по-друге – збільшити гнучкість виробництва, по-третє – використовувати додаткові переваги від ведення бізнесу на ринках з дешевою робочою силою [2].

Суть аутсорсингу полягає в тому, що всі ресурси компанії концентруються на основному виді діяльності, а не основні для бізнесу функції перекладаються на професійних партнерів. Разом з тим, аутсорсинг являється частиною стратегії управління підприємством, а не просто видом партнерської взаємодії чи кооперації і передбачає передачу не тільки обов’язків, а й відповідальності за надання певних послуг компаніям-партнерам по бізнесу [4, с. 18].

На нашу думку застосування аутсорсингу на малих підприємствах харчової промисловості можливе за наявності таких проблем:

– великі виробничі витрати;

– неможливість забезпечити необхідної якості харчових продуктів;

– дефіцит устаткування для роботи над ресурсомісткими операціями;

– відсутність висококваліфікованого персоналу;

– громіздкий апарат управління (наявність бухгалтерського, комерційного, маркетингового відділів);

– неефективна робота відділу постачання.

Недоцільністю використання аутсорсингу можуть бути наступні причини:

– відсутність надійних аутсорсерів;

– потенційна монополія з боку можливого постачальника;

– зниження оперативності послуг нижче необхідного рівня, коли час є вирішальним фактором, а постачальник не спроможний задовольнити терміни;

– збільшення витрат пов’язаних з тим, що собівартість виготовлення власними силами менша, ніж ціна пропозиції на ринку.

На думку спеціалістів Інституту аутсорсингу (Outsourcing Institute, США), аутсорсинг бізнес-процесів є видом оптимізації діяльності підприємств, що динамічно розвивається, причому найбільший ріст спостерігається в сфері фінансів та бухгалтерського обліку. Статистика, проведена в 1997 році Американською асоціацією менеджменту, показала, що вже тоді 20% із числа 600 опитаних фірм передали на аутсорсинг хоча б якусь частину фінансових та бухгалтерських операцій, а 80% – частину адміністративних функцій.

Теоретично на малих підприємствах харчової промисловості можна застосувати такі види аутсорсингу:

– виробничий аутсорсинг;

– ІТ-аутсорсинг;

– аутсорсинг бізнес-процесів;

– аутсорсинг управління знаннями.

Але на малих підприємствах харчової промисловості реально можна застосувати тільки аутсорсинг бізнес-процесів і ІТ-аутсорсинг [табл. 1].

Таблиця 1

Послуги аутсорсерів, які можуть бути надані малим підприємствам харчової промисловості

№ п/п	Сфера діяльності підприємства	Напрями застосування
1.	Інформаційна	– розробка програмного забезпечення; – управління базами даних підприємства.
2.	Бухгалтерський облік	– ведення бухгалтерської документації; – забезпечення нарахування заробітної плати; – складання фінансової звітності; – податкові платежі.
3.	Управління персоналом	– використання позаштатного персоналу; – юридичне забезпечення.
4.	Маркетингові комунікації	– зв’язки з громадськістю; – реклама; – вихідний телемаркетинг;
5.	Комерційна діяльність	– логістика; – організація постачання та збуту.

Перевагами, які надає аутсорсинг, є: скорочення і контроль витрат виробництва; використання провідних чи інноваційних технологій виробництва; звільнення внутрішніх ресурсів для інших цілей компанії; концентрація уваги компанії на основному виді діяльності; звільнення компанії від необхідності купувати і зберігати у себе обладнання, знання, технології, необхідних для переданих на аутсорсинг процесів; використання переваг ре дизайну і залучення фахівців; скорочення некерованих факторів; звільнення від частки ризиків пов’язаних з виробництвом [2].

Але на ряду з перевагами, які надає аутсорсинг також існують його недоліки – те, що компанія аутсорсер може бути недостатньо кваліфікована або професійна в тих чи інших бізнес-процесах, які вона бере на себе.

Переваги і недоліки аутсорсингу систематизовані у таблиці 2.

Таблиця 2

Переваги і недоліки використання аутсорсингу на малих підприємствах харчової промисловості

Переваги

Недоліки

– використання спеціалізованого обладнання, знань, технологій; – зниження вартості реалізації бізнес-процесу, а саме: скорочення і контроль витрат, економія на податках на зарплату штатної одиниці; – підвищення інвестиційної привабливості фірми; – використання конкуренції на ринку виконавця; – синергетичний ефект, звільнення внутрішніх ресурсів компанії для інших цілей; – зниження ризиків, пов'язаних з реалізацією бізнес-процесу; – скорочення впливу некерованих факторів, нестача сільськогосподарської сировини; – додатковий доступ до фінансів; – збільшення якості одержуваних продуктів або послуг завдяки зосередженню зусиль підприємства на основній діяльності.

– недостатність важелів керуючого впливу зі сторони аутсорсера, що може призвести до зниження ефективності процесів та збільшення витрат на обслуговування; – рівень професіоналізму співробітників аутсорсингової компанії - може виявитися недостатнім для виконання робіт або надання послуг на належному рівні; – збільшення часу вирішення проблем в аварійних ситуаціях, пов'язане із зайвою проміжною ланкою; – наявність ризиків порушення збереження майна, збереження і витоку відомостей конфіденційного характеру, – постійний нерегульований доступ до документів, даних і матеріальних цінностей підприємства збоку сторонніх осіб; – велика плинність персоналу; – неможливість зі сторони керівників малих підприємств харчової промисловості оперативно контролювати і впливати на делеговані бізнес-процеси.

Співпраця малих підприємств з іншими фірмами у вигляді аутсорсингу, дозволить заощадити на витратах з організації та проведення певних бізнес-процесів, тим самим надасть більше часу і ресурсів, для того щоб компанії могли сконцентрувати свою увагу на розробці та впровадженні у виробництво інноваційних ідей та технологій. Так як аутсорсинг прийнято вважати частиною корпоративної стратегії, то й рішення про прийняття та запровадження аутсорсингових схем повинні приймати власники підприємств. Пам’ятаючи при цьому, що ефективність господарської діяльності підприємств досягається за рахунок зосередження зусиль на основному предметі діяльності і передачі непрофільних функцій зовнішнім спеціалізованим фірмам.

Для керівників підприємства ажливо розрізняти поняття «аутсорсинг» та «аутстаффінг». Аутсорсинг – це передача функцій, які раніше виконувалися безпосередньо самим підприємством, зовнішній компанії-виконавцю, яка спеціалізується на виконанні даних функцій. Аутстаффінг передбачає передачу не окремих функції, а конкретних співробітників, які працюють в компанії. При цьому дані співробітники оформляються у штат сторонньою організацією, а фактично працюють на тому ж місці, де працювали, і виконують ті ж функції, що і виконували.

Аутстаффінг (англ. out — «поза» + англ. staff — «штат») —залучення підприємством позаштатного спеціаліста (фрілансера), який володіє відповідними знаннями, професійними навичками і досвідом, на час виконання певного проекту, а також з метою ухилення від дотримання вимог трудового законодавства.

Під аутстаффінгом часто розуміють виведення співробітника за штат компанії-замовника і оформлення його до штату компанії-провайдера, при цьому він продовжує працювати на колишньому місці і виконувати свої функції, але обов’язки роботодавця по відношенню до нього виконує вже компанія-провайдер. Компанія-аутстаффер надає співпрацівників необхідної кваліфікації і несе відповідальність за якість виконуваних ними послуг, а якщо якість клієнта не влаштовує, то персонал буде замінено на інший потрібної кваліфікації.

Переваги застосування аутстаффінгу для малих підприємств харчової промисловості є наступними:

– збільшення кількості співробітників без відміни спрощеної системи оподаткування;

– зниження навантаження на кадрову службу;

– делегування відповідальності на інше підприємство;

– підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

Зниження навантаження на кадрові служби і зменшення витрат по їх утриманню проявляється в тому, що на малому підприємстві можна перевести на аутстаффінг увесь штат, окрім директора і бухгалтера. В цьому випадку не потрібно вести кадрову документацію, заповнювати табелі обліку робочого часу, книги обліку трудових книжок і багато інших документів та процедур, які пов’язані із кадровим діловодством. При використанні аутстаффінга організація та її керівництво повністю звільнені від відповідальності не лише перед перевіряючими органами, але й у випадку колективних суперечок.

Якщо мале підприємство працює за спрощеною системою оподаткування, то кількість співробітників не може перевищувати 50 чоловік. У випадку збільшення персоналу необхідно перейти на загальну систему оподаткування, що пов’язано із значними витратами. При використанні аутстаффінга зберігається можливість залишатися у статусі малого підприємства, при цьому збільшуючи фактично зайняту кількість співробітників.

При фактично невеликій кількості працівників і значно низьких витратах на персонал можуть значно покращуватися фінансово-економічні показники. Це може використовуватися як інструмент збільшення інвестиційної привабливості підприємства.

Цивільне і трудове законодавство не регулює правовідносини, пов’язані із наймом персоналу через спеціалізовані організації. Укладення таких договорів можливо лише виходячи із умов договору, закріпленого Цивільним кодексом.

Реалізація концепції аутстаффінгу в Україні утруднена в зв’язку з особливостями правового регулювання в сфері. Зокрема, укладення трудового договору має на увазі виникнення взаємних прав у обов’язків у працівника і компанії-провайдера, але не у працівника і компанії-замовника. Оформлення аутстаффінгу з допомогою цивільно-правового договору позбавляє працівника гарантій та компенсацій, передбачених Трудовим кодексом, права на щорічну оплачувану відпустку і т. д.

Незважаючи на те, що законодавство України поки що не регулює аутстаффінгу, його законність визнана арбітражними судами, і ризик його застосування пов’язаний виключно з підтвердженням обґрунтованості витрат на цю операцію для цілей оподаткування.

Згідно цивільно-правового договору про надання персоналу, компанія-провайдер зобов’язується за плату надати замовнику працівників певної професії та кваліфікації, для використання їх праці в його виробничому процесі. Одночасно між провайдером та працівником укладається трудовий договір, в якому провайдер виступає як роботодавець. Виконання договору про надання персоналу підтверджується актами, що періодично оформляються провайдером і замовником, в яких фіксується факт надання (прийму-передачі) працівників і відпрацьований ними за звітний період робочий час. Між замовником і працівником ніяких юридичних договорів не оформляється, так як фактичним роботодавцем є провайдер. Договір надання персоналу являється цивільно-правовою угодою.

Договір надання персоналу не суперечить цивільному законодавству, і оцінювати договір надання персоналу з точки зору відповідності трудовому законодавству неправомірно, так як він відноситься до сфери цивільного права і його застосування є правомірним і не суперечить законодавству України.

Таким чином, до основних плюсів використання аутстаффінгу відносять зниження навантаження на кадрові служби, зменшення витрат на утримання персоналу, податкова оптимізація, мінімізація ризиків і делегування відповідальності

Отже, використання аутсорсингу та аутстаффінгу на вітчизняних малих підприємствах харчової промисловості нашої країни може значно підвищити ефективність їх роботи в умовах нестабільного економічного середовища, а також відкрити нові можливості для розширення інтеграційних зв’язків вітчизняних підприємств. Саме зараз велику увагу на аутсорсинг та аутстаффінг повинен звернути малий бізнес в Україні, який в умовах глобалізації та економічної кризи зазнає величезних збитків.

Література:

1. Аникин Б.А. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента; [учеб. пособие] – М.: ИНФРА-М, 2007. – 187 с.

2. Гавриленко К. Аутсорсинг як інструмент зниження витрат у системі стратегічного управління / К. Гавриленко // Актуальні проблеми економік. – 2009. – 1 (91). – С. 104-109.

3. Заводська І.І. Передумови та перспективи розвитку сучасного бізнесу на основі аутсорсингу [Електронний ресурс] / І.І. Заводська // Культура народов Причорномор’я. – 2006. - №80. – С. 43-45.

4. Зозульов О. Аутсорсинг як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації / О. Зозульов // Економіка України. – 2009. – №8. – С. 16-24.

5. Календжян С. О. Аутсорсинг и делегирование полномочий в деятельности компаний / С.О, Календжян. – М.: Дело, 2003. – 178 с.

6. Лігоненко Л.О, Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій / Л.О. Лігоненко – К.: КНТЕУ. – 2001. – 580 с.

8. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Держкомстат України. – К., 2009. – 114 с.

9. Статистичний бюлетень за 2009 рік / Держкомстат України. – К., 2010. – С.6.

10. Хейвуд Дж. Аутсорсинг в поисках конкурентных преимуществ / Дж. Хейвуд; [пер. с англ.]. – М.: Вільямс, 2002.