К.е.н. Мехеда Н. Г.,  Завадська К.

Черкаський  національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

МЕТОДИ ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Необхідність оцінки результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави.

Система оцінки рівня результативності діяльності підприємства  – найскладніша у за­гальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політи­ки регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх до­сягнення.

Розроблення політики оцінки результативності діяльності підприєм­ства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних ас­пектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.

Е. Мосенг та П. Бредап створили домінуючу сьогодні у більшості наукових видань тривимірну модель результативності економічних процесів. Основними методичними інструментами забезпечення результативності за цією моделлю науковцями вважаються: самоаудит організації, поглиблена діагностика діяльності, самооцінка та впровадження її результатів, бечмаркінг. Основна ідея при цьому полягає в тому, що організація повинна враховувати внутрішні і зовнішні фактори діяльності, які впливають на ефективність, економічність і гнучкість організації. Моніторинг середовища господарювання базується на аналізі стейкхолдерів: постачальників, власників, менеджерів, покупців, конкурентів, партнерів, працівників, фінансових установ, органів влади тощо. [3]

Технологія управління результативністю BPM (Business Performance Management) виникла на межі ХХ та ХХІ ст., як внаслідок подальшого розвитку систем управління ресурсами компанії. В основі технології BPM лежить ідея безперервного циклу управління, починаючи від визначення цілей, моделювання майбутнього розвитку, планування діяльності до підготовки фінансової та управлінської звітності. Отже, системи управління результативністю традиційно оперують чотирма групами показників – фінансовими, обліковими (витратними), ринковими і управлінськими. [4]

Механізм настроювання усієї діяльності організації на досягнення стратегічних цілей виступає методологія Balanced Scorecard (BSC), розроблена Р. Капланом і Д. Нортоном на початку 1990-х років. Ключовою ідеєю методології виступає необхідність використання не фінансових індикаторів для обґрунтування управлінських рішень. Слід зазначити, що з моменту свого виникнення BSC була багато разів модифікована різними науковцями та компаніями. У результаті більшість організацій використовують специфічні тільки для них системи управління за стратегічними цілями. Крім того, широка різноманітність варіантів привела до стирання меж між традиційним плануванням та методологією BSC, а це мало наслідком розробку Р. Капланом і Д. Нортоном стандартів BSC.[5]

Наукові дослідження проблематики оцінки результативності економічних процесів розвиваються під впливом двох методичних домінант, кожна з яких у свою чергу представляє собою діалектичну єдність декількох складових:

-                     вирішення суперечностей між ресурсами та результатами, а саме подолання проблеми чіткого співставлення отриманих результатів у їх кількісному та якісному виразі з витраченими економічними ресурсами, за період їх досягнення;

-                     подолання невизначеності у тріаді «ціль-спосіб-результат», а також необхідність обґрунтованого відбору у поєднанні «ефект-результат», з огляду на неможливість стовідсоткового прогнозування досягнення бажаних цілей з використанням очікуваних способів; крім того постає ще одна логічна проблема співставлення цілей та результатів, що їх відображають у зрозумілій для економічного суб’єкта метриці.[6]

Розглянувши сутність оцінки результативності діяльності підприємства виявлено такі принципи визначення результативності господарської діяльності: якість у кількісних оцінках, достовірність, цільова орієнтованість, прозорість, комплексність, часова орієнтованість, формалізованість, інтегрованість.

Система індикаторів покликана спрогнозувати, оцінити та проаналізувати результативність підприємства у цілому, його підрозділів, видів діяльності, використання ресурсів тощо. При цьому під індикаторами слід розуміти ключові показники, які цілісно відображають стан та тенденції розвитку відповідного об’єкта.

 

Список використаних джерел:

1.                     Бугров Д. Метрика Ефективності/ Вісник McKinsey.- 2001. - №3. – с. 8-16

2.                     Друкер П. Ефективне управління. Економічні задачі і оптимальні рішення/Пер. з англ. М. Котельніков. – М.: ФАІР-ПРЕСС, 2001. – 288 с.

3.                     Друкер П. Управління, націлене на результати: Пер. з англ. – М.: Технічна школа бізнесу, 1994. – 200 с.

4.                     Кокінз Г. Управління результативністю: Як перебороти різницю між оголошеною стратегією і реальними процесами. – М.: Альпіна Бізнес Букс, 2007. – 315 с.

5.                     Майер, Маршал В. Оцінка ефективності бізнесу/ Пер. з англ. А. О. Корсунський. – М.: ООО «Вершина», 2004. – 272 с.

6.                     Кузьмін О., Мельник О. Індикатори в системі управління підприємством/Податкове планування