Монетизація бюджетного дефіциту в розвинених країнах світу

Зла Ольга

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник :

Якуб’як І.М.

Монетизація бюджетного дефіциту в розвинених країнах світу

Сучасні тенденції розвитку економічних відносин часто зумовлюють перевищення витрат державного бюджету над його доходами. Зазвичай це було характерним для країн, що розвиваються. Проте, останнім часом ці країни покращили баланси своїх бюджетів шляхом зниження сумарного дефіциту та співвідношення між державним боргом та ВВП, а також скороченням кількості розбіжностей між вимогами і зобов'язаннями за термінами погашення в структурі державного боргу. Таким чином, проблема наявності високого рівня бюджетного дефіциту відноситься більше до країн з розвиненою економікою.

Проведення ефективної фінансової політики в умовах економічного зростання зумовлює необхідність укладання складних угод, підвищення оперативності проведення операцій, довгострокове залучення додаткових фінансових ресурсів у великих обсягах і відповідного контролю на всіх етапах діяльності. Негативно на ситуацію впливають такі чинники як старіння населення і повільне відновлення економіки. І, як результат, у майбутньому зросте боргове навантаження в багатьох заможних країнах, включаючи такі як США, Великобританія, Японія та ін..

Метою даної роботи є дослідження особливостей та причин монетизації дефіциту бюджету серед розвинених країн, в яких вона набуває масового характеру, на основі порівняльного аналізу відповідних показників в цих країнах.

Об'єктом дослідження є процеси, що полягають в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття бюджетних витрат доходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового.

Монетизація — це процес конвертації чого-небудь в законний платіжний засіб. Зазвичай цей термін означає друк нових банкнот Центральними банками, але такі речі як золото, діаманти, смарагди, предмети мистецтва також можуть бути монетизовані. Навіть нікому не потрібні речі можуть бути перетворені в гроші, якщо ці речі важко виробити або придбати. Монетизація також може означати обмін акцій на валюту, продаж власності, стягнення оплати за щось, що було безкоштовним, або прибуток від товарів і послуг, які до цього не приносили прибутку [5].

Так, зовнішній борг США досяг 13 трлн. доларів, що становить 90% ВВП. Цей показник виріс більш ніж у три рази за останні 10 років. Дефіцит федерального бюджету США в квітні 2010 р. склав 82,6 млрд. доларів, а у . квітні 2009 - 20,9 млрд. доларів. Американські експерти стверджують, що зараз американська економіка ще дуже слабка, щоб витримати податкове навантаження і скорочення витрат, пов'язаних з програмою з активного скорочення дефіциту бюджету [3].

Для Японії і США характерними є проблеми на ринку цінних паперів: долар - головна резервна валюта в світі, і міжнародні резерви, головним чином у вигляді держоблігацій та казначейських векселів США, продовжують активно зростати. Японія сама є кредитором і фінансує свій державний борг переважно за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. Але інвестори будуть все більш обережно ставитися і до цих країн, якщо вони не почнуть налагоджувати ситуацію в податково-бюджетній сфері. У США зростає кількість населення, зростають потреби з виплати субсидій на охорону здоров'я, а темпи відновлення економіки повільні, виникає ризик подальшої монетизації бюджетного дефіциту.

У США, як й у багатьох інших країнах, уряд не має права друкувати нові гроші для того, щоб платити по своїх рахунках. Замість цього, держава випускає облігації, які використовуються для покриття дефіциту. Якщо ці облігації не будуть куплені населенням, вони повинні бути викуплені Центральним банком [5].

Японія старіє навіть швидше ніж США, економічна стагнація знижує рівень накопичень населення, а рівень державного боргу наближається до 200% від національного ВВП [2]. Уряд Японії затвердив на 2010-2011 фінансовий рік, який почався 1 квітня 2010 року, рекордний бюджет у розмірі 92,299 трлн ієн (близько 1 трлн доларів). Цей бюджет передбачав найбільші в історії Японії державні витрати. При цьому для покриття бюджетного дефіциту планується випустити нові боргові зобов'язання на суму 44,3 трлн. ієн (484 млрд. доларів) - це також рекорд для бюджетних проектів японського уряду. Такий крупний об'єм державні запозичення необхідний для того, щоб заповнити дефіцит податкових надходжень, які оцінюються в 37,4 трлн ієн (408 млрд. доларів), тобто небагато менший за половину бюджету [6]. Борг уряду Японії за підсумками 2009 фінансового року досяг рекордної позначки, впритул наблизившись до 883 трильйонів ієн (9,6 трильйонів доларів). Протягом фінансового року борг зріс на 36,43 трильйона ієн (396 мільйонів доларів), головним чином за рахунок випуску державних казначейських зобов'язань. Очікується, що до кінця 2010 фінансового року (31 березня 2011 року), цей показник може досягти 973 трильйонів ієн (10,6 трильйонів доларів).

Для порівняння, за даними Міністерства фінансів України, станом на 30 жовтня суверенний борг України становив 38790 млн. доларів, а разом з гарантованим боргом - 51,09 млрд. доларів.

Згідно з підрахунками японських статистиків, наразі кожен з 127 мільйонів 390 тисяч громадян країни "заборгував" 6 мільйонів 930 тисяч ієн (більше 75 тисяч доларів) [7].

Китай, Японія, Великобританія і Росія продовжують купувати державний борг США. Китай збільшує розміри своїх інвестицій в американські державні облігації. У довгостроковій перспективі, вважають аналітики, цей показник зростатиме, оскільки Китаю необхідно ефективно використовувати свої рекордні золотовалютні резерви. Лише у вересні їх обсяг виріс на 194 млрд. доларів і досяг рекордного рівня в 2,65 трлн. доларів. Зараз інвестиції Китаю в американські державні папери досягли 868,4 млрд. доларів (20,8 % загального їх обсягу). Японія, яка є головним інвестором у векселі американського казначейства після Китаю, також збільшила свої вкладення в ці папери - до 836,6 млрд. доларів (20,2 %). Третє місце займає Великобританія, інвестиції якої в американський державний борг складають 226,6 млрд. доларів. Активно почала діяти на цьому ринку і Росія, котра вже вклала в американські цінні папери понад 130 млрд. доларів (3,2 %) [4].

Проте така практика не завжди дає позитивні результати. Так, у 2009 році аукціони з продажу держоблігацій, які проводились у Великобританії, Іспанії, Ірландії і Греції зазнали краху, що завдало країнам збитків і позбавило джерела монетаризації.

Для таких країн як Італія, Іспанія, Греція та Португалія проблеми державного боргу та дефіциту стає ще складнішою, оскільки вони вже втратили конкурентоспроможність на світових ринках. Ці держави позбулися експортних часток на зовнішніх ринках, поступившись Китаю та іншим азійським країнам з низьким рівнем доданої вартості і вартості робочої сили.

З урахуванням повільнішого, ніж очікувалося, відновлення економіки в першому кварталі 2010 року і ризиків подальшого уповільнення зростання світової економіки, Світовий банк у червні 2010 року переглянув свої прогнози щодо перспективи збільшення ВВП Росії з 5—5,5% до 4,5%. Дещо знизились оцінки і щодо наступних кількох років. Проте, це не гарантує виконання Росії і цих «занижених зобов’язань». Крім того, великий тиск на економіку Росії здійснює ріст інфляції. Всупереч оптимістичним заявам російських політиків, що протягом наступних двох років інфляція зменшиться з 8% у 2010 році до 6,5% в 2011 і 6% — в 2012 році, фахівці Світового банку прогнозують, що ризики підвищення рівня інфляції, навпаки, збережуться. Відбудеться розрив між рівнем грошової пропозиції і його впливом на ціни, а також можлива монетизація бюджетного дефіциту шляхом проведення додаткової грошової емісії. У таких умовах всі грошові стимули, які реалізуються урядом, сприятимуть не зростанню економіки, а інфляції.

Більшість російських експертів впевнені, що пожвавлення російської економіки повинне бути пов’язане з інвестиційним зростанням, оскільки останні 10 років економіка зростала за рахунок внутрішніх джерел, які зараз вичерпані, а об’єм інвестицій до ВВП в Росії складає всього 20%.

Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд країни не зможе розрахуватися за своїми зобов’язаннями, і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб’єктами (по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупівель тощо).

Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1) збільшити оподаткування економічних суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо;

2) дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу;

3) дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи на зовнішньому ринках;

4) дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку [1, 197].

Враховуючи позитивні і негативні сторони практики застосування таких способів мобілізації коштів, вчені вважають, що найдоцільнішою є реалізація державних цінних паперів на вторинному ринку, оскільки це не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці. Проте ці положення справедливі лише за умов, коли бюджетний дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП. Інакше уряд змушений буде щоразу розміщувати на ринку все більше позик і збільшувати проценти по них, щоб стимулювати попит. Це призведе, з одного боку, до випереджаючого зростання бюджетних витрат на обслуговування державного боргу та збільшення бюджетного дефіциту, що ще більше ускладнюватиме проблему монетизації дефіциту, з іншого — до погіршення ліквідності економічних суб’єктів, насамперед банків, оскільки в їхніх портфелях активів надмірно збільшаться запаси державних цінних паперів. Щоб не допустити банківської кризи, центральний банк змушений буде посилити скуповування державних цінних паперів на вторинному ринку, що спричинить зростання пропозиції грошей та сукупного попиту на товарних ринках. Посилиться загроза підриву стабільності грошей [1, 198].

Отже, систематичний, всезростаючий бюджетний дефіцит у великих розмірах становить потенційну загрозу для сталості грошей, якими б способами вони не монетизувалися. Монетизація бюджетного дефіциту через вторинний ринок цінних паперів може тільки відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім. Тому країнам з розвиненою економікою необхідно розробляти ефективні заходи реалізації монетарної політики, з урахуванням впливу всіх можливих чинників.

Література

1. Гроші і кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М.Мороз, М. Ф. Пухов та ін..: За аг. ред. М. І. Савлука – К: КНЕУ, 2002. – 598 с.

2. [http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/01/28/185399] - Рубіні Н. Примара дефолту.

3. [http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/06/03/199186] - Перспективи не дуже райдужні.

4. [http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=953871] - Китай, Японія, Великобританія і Росія продовжують купувати державний борг США.

5. [http://uk.wikipedia.org/wiki/Монетизація] - Монетизація // Вільна енциклопедія.

6. [http://www.rbc.ua/ukr/top/show/pravitelstvo_yaponii_utverdilo_na_2010_2011_fg_rekordnyy_byudzhet_v_razmere_1_trln_doll_2512200] - Уряд Японії затвердив на 2010-2011 ФР рекордний бюджет у розмірі 1 трлн дол..

7. [http://tsn.ua/groshi/borg-yaponiyi-nablizivsya-do-rekordnoyi-poznachki-u-10-trilyoniv-dolariv.html] - Борг Японії наблизився до рекордної позначки у 10 трильйонів доларів.