Гаврилишин Н.М., Мельничук Г.Л.

Буковинська державна фінансова академія

Роль та місце громадських організацій у формуванні громадянського суспільства в Україні

Невід’ємним елементом політичного життя будь-якого демократичного суспільства є різного роду громадські об’єднання (громадські організації, рухи, органи, асоціації тощо). Створення громадських організацій і рухів зумовлене специфікою проблем, які вони покликані розв’язувати.

На сучасному етапі в демократичних суспільствах громадські об’єднання перебирають на себе все більше функцій державних установ, проводять активну боротьбу з бюрократизацією суспільного життя, здійснюють громадський контроль над ними, впливаючи на державну політику і розвиток суспільства загалом.

Громадські організації – це масові об’єдання громадян, створені на основі самоуправління і самодіяльності з метою захисту інтересів певних груп населення (соціальних, професійних, молодіжних, культурно-освітніх тощо). Вони здебільшого мають фіксоване членство, свій статус, структуру та ін.

Становлення і розвиток громадських організацій – це шлях до зростання ролі громадянського суспільства, що сприяє поступовому соціально-культурному піднесенню народу та кожної особистості, демократизації, розширенню прав і свобод людини, зміцненню гарантій її захищеності.

Соціально-політичне призначення і роль громадських організацій полягає в тому, що вони як своєрідна форма вияву громадсько-політичної активності громадян, відкривають широкі можливості для розвитку самоврядування і побудови громадянського суспільства [1, с.534].

На сьогодні сформована досить широка мережа таких організацій в Україні. До того ж кількість зареєстрованих громадських організацій постійно зростає. Станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано громадських організацій та їх осередків – 59321, у 2008 році – 54862, у 2007 – 44816, у 2006 – 46682. Проте варто відзначити також те, що тільки незначна кількість громадських організацій проявляють активність і здійснюють вплив на суспільство. Більшість організацій мають формальний характер або функціонують епізодично.

Станом на кінець квітня 2010 р. згідно «Реєстру громадських організацій» налічується 3072 легалізованих організацій із всеукраїнським та міжнародним статусом.

Проблемою багатьох громадських організацій у наш час є недостатня ознайомленість із законодавством щодо їхніх можливостей. Це пов’язано з тим, що їх досі не розглядають як окремий об’єкт політики. Прирівнявши усі об’єднання громадян між собою, держава автоматично звужує їхні можливості [3, с.239].

У даний час в Україні спостерігається парадоксальна ситуація. З одного боку громадські організації розробляють законопроекти, спрямовані на розвиток їхніх саморегулятивних функцій, впровадження цивілізованих стандартів і норм діяльності у профільних сферах, галузях чи секторах. Разом з тим, активність громадських організацій має ізольований характер: кожна організація діє самотужки, координація дій та спільна методологія відсутні, і як наслідок – у більшості випадків позитивний результат виявляється недосяжним [4, с.52]. Негативним також є і той факт, що рівень довіри громадян до громадських організацій досить низький. На сьогодні основними причинами такої недовіри є:

· зайнятість громадян повсякденними проблемами виживання;

· недостатня інформованість про діючі громадські організації;

· пасивність громадських організацій щодо інформування громадян та їх залучення до своєї діяльності;

· низька оцінка ефективності їх діяльності.

Для того, щоб громадська організація активно впливала на суспільний розвиток, від неї вимагається чітко налагоджена організація роботи. Результативність її діяльності перебуває в прямій залежності від соціальної активності членів організації, від їхніх можливостей впливати на процеси, що відбуваються як всередині країни, так і за її межами. Пасивність, застій і бюрократизація в будь-якій громадській організації негативно позначаються як на діяльності самої організації, так і на житті суспільства [2, с.388].

Громадські організації є вагомими чинниками суспільних перетворень, вони впорядковують суспільне життя. Застій у їхній діяльності впливає на життя всього суспільства, призводить до зниження ефективності його діяльності.

Громадські організації є вагомим елементом громадянського суспільства. Виражаючи певні інтереси, громадські організації сприяють утвердженню в Україні таких ознак громадянського суспільства, як:

· забезпечення вільного волевиявлення, реалізації численних та різнобічних інтересів громадян;

· пріоритет громадянських прав особистості та її повага до державних законів;

· плюралізм ідей, поглядів, переконань, соціальних ініціатив тощо.

Проте в Україні громадські організації ще не впливають належним чином на суспільні процеси, оскільки більшість з них мають формальний характер, що зумовлений низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Серйозною перешкодою на шляху ефективної діяльності громадських організацій є низький рівень їх фінансування. Важливою проблемою є також неможливість належного налагодження відносин між громадськими організаціями та органами влади. Не менш важливим є те, що питання функціонування громадських організацій мають бути врегульовані на законодавчому рівні.

Ефективність діяльності громадських організацій оцінюється за показниками охоплення населення різними заходами, які здійснюються ними. Розгалужена система громадських організацій є важливою ознакою громадянського суспільства. В розвинутих країнах світу громадські організації функціонують в усіх сферах суспільного життя.

Отже, громадські організації є невід’ємною складовою будь-якої демократичної та правової держави. Саме в їх діяльності втілюється дух і сутність громадянського суспільства. Позитивна динаміка збільшення кількості громадських організацій, розширення спектру їх діяльності, зміцнення їх матеріально-технічної бази та організаційної спроможності є, звичайно, важливим показником в розвитку громадянського суспільства в Україні. Проблема на даний час полягає в тому, що, по-перше, громадські організації ще не можуть належним чином співпрацювати з владою; по-друге, в Україні законодавчо не встановлена система фінансування цих організацій; по-третє, громадяни проявляють до них досить низький рівень довіри [3, с.240]. Громадяни на сьогодні ще не сприймають громадські організації як дієвий механізм захисту своїх прав та недооцінюють можливості громадських організацій. Належна міцність громадських організацій буде забезпечена тільки тоді, коли громадяни нададуть їм широку соціальну підтримку. Громадські організації повинні довести свою необхідність, а громадяни водночас мають це зрозуміти.

Список використаної літератури:

1. Політологія / Ф.М. Кирилюк, М.І.Обушний, М.І. Хилько та ін., За ред. Ф.М.Кирилюка. – К.: Здоров’я, 2004. – 776с.

2. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2008. – 528с.

3. Сосєдова В.С. Державне фінансування діяльності громадських організацій в Україні / Сосєдова В.С. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С.238- 241

4. Лилик С. Фахові громадські організації України – 2008: роль та місце у формуванні громадянського суспільства в Україні / Лилик С. // Маркетинг в Україні. – 2008. - №4. – С.51-63