Педагогические науки / 4. Стратегические направления реформирова­ния

системы образования

О.А. Крюковська к.т.н., доцент, Толок А.О., к.т.н., доцент, К.О.Левчук, ас.

Дніпродзержинський державний технічний університет (ДДТУ), Україна

 

Методичні особливості використання тестів як форми поточного контролю в закладах освіти

 

 

У сучасному світі проблема якості освіти набуває особливої актуальності для всіх держав й України зокрема. Українське суспільство повною мірою  усвідомлює важливість володіння якісною освітою для випереджального розвитку країни в майбутньому. Одним із основних елементів її забезпечення є оцінювання навчальних досягнень студентів у вищих навчальних закладах (ВНЗ) та учнів у школах України. 

Контроль знань студентів являє собою одну з найважливіших  і в той же час найслабших (по характеру організації та рівню теоретичної дослідженості) ланок навчального процесу.

Відсутність практики оцінювання навчальних досягнень студентів та потреба в його запровадженні зумовлюють необхідність пошуків ефективних оцінних моделей та оптимальних механізмів  їх імплементації.

З 2002/03 навчального року Міністерство освіти і науки України запровадило нову оціночну модель – тестовий контроль знань студентів. Він передбачає оцінювання рівня навченості студентів за допомогою стандартизованих завдань (тестів), розроблених викладачами до кожної окремої дисципліни.

У 2002 році було проведено перший експеримент з зовнішнього тестування, на основі результатів якого близько 11 тисяч випускників загальноосвітніх навчальних закладів було охоплено зовнішнім незалежним оцінюванням, а з 2009 року  таке  оцінювання  стало проводитися  на загальнодержавному рівні.  Зовнішнє тестування повинно створити передумови для забезпечення рівних і справедливих умов доступу до вищої освіти на основі об'єктивних результатів тестування.

Разом з тим, порівнювальні дані про результати навчання великої кількості учнів та студентів в середніх школах та ВНЗ дають можливість з'ясувати реальний стан якості освіти українців. 

Запровадження такого тестування школярів має багато переваг:  1) по-перше, забезпечує певний стандарт освіти; 2)  по-друге, усуває суб’єктивізм із процесу оцінювання; 3)  по-третє, значно зменшує корупцію і, нарешті, уніфікує процес оцінки.

Поряд із цим виникла інша проблема: результати тестувань останніх  років з деяких предметів, і особливо з математики, показали, що учні мають низький рівень знань предмету. Більше того, існує відчутна різниця між знаннями  з  алгебри  та  геометрії.  Результати тестування з геометрії, є гіршими ніж результати, показані за розв’язання задач з алгебри.

То ж перед учителями математики постає проблема: яким чином підвищити рівень  знань учнів та належно підготувати їх до складання зовнішнього оцінювання й майбутнього навчання у ВНЗ? 

Щоб вирішити цю проблему, потрібно врахувати всі чинники, які зумовлюють недостатній рівень знань учнів ще в школі. Одним із них є форма проведення  іспиту саме у вигляді тестів й викладання дисциплін за аналогічним з ВУЗом принципом, базуючись на кредитно-модульній системі навчання. Та відомо, все нове досить важко сприймається.

Цю проблему можна вирішити, якщо починати використовувати тести під час поточного контролю знань. Враховуючи позитивні характеристики тестової  перевірки (охоплює  контролем  великий обсяг матеріалу, зменшує порівняно з традиційним опитуванням затрати часу, підвищує об’єктивність оцінювання знань, є стимулюючим чинником, оскільки школярі вивчатимуть саме те, що оцінюється, контролює не тільки велику  кількість  теоретичних  питань  а  й  практичні навички, дає можливість розробляти всеосяжний план оцінки знань учнів) та впровадження в навчальний процес сучасних інформаційно-комунікаційних  технологій.  Таке  запровадження  з одного боку, дасть учням можливість звикнути до нової форми проведення контролю знань, а з іншого, полегшить роботу вчителя по організації та здійсненні оцінювання.

Серед вимог до складання тестів з певної дисциплін виділяють:  1) відповідність виду запропонованого завдання поставленій меті, змісту,  умовам тестування; 2)  визначення рівня складності залежно від мети тестування; 3)  визначення якими засобами під час тестування можна користуватися, а якими – ні;  4) попередня кількість завдань повинна включати завдань більше, ніж остаточна, оскільки не всі завдання не витримають перевірку на придатність; 5) обговорення запропонованих завдань з досвідченими вчителями з метою визначення їх відповідності цілям перевірки; 6) складання інструкції для учнів і перевірка її разом із завданнями на невеликих групах учнів; 7) врахування можливих неправильних відповідей учнів при складанні неправильних відповідей; 8) визначення коефіцієнта кореляції тесту.

Але потрібно врахувати й інше: тести звісно мають багато переваг порівняно з іншими видами контролю, проте в тому вигляді, в якому вони розповсюджуються  зараз  вони  не забезпечать диференційованого підходу та не будуть враховувати нестандартні підходи до вирішення завдань. Впровадження особистісно-орієнтованої системи навчання потребує індивідуальності, самоцінності дитини; розвиток учня повинен йти не тільки шляхом оволодіння нормативною діяльністю, але й через постійне збагачення, перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку. Тобто обов’язковою є орієнтація на розвиток творчого мислення учнів в процесі навчання математики. 

Зняти негативні сторони використання тестів можна кількома способами. Так, наприклад, при вивченні конкретної теми пояснювати, що статочний розв’язок завдання можна записати за допомогою різних функцій. Але ж при розробці тесту подається тільки одна відповідь. В такому разі доцільно розробляти тести, які б включали всі можливі варіанти відповідей і поряд з ними подати кілька повністю помилкових. При цьому запитання формулюється так: «Серед запропонованих варіантів відповідей виберіть правильні». Таким чином учню потрібно розв’язати задачу, а не вгадати відповідь; по-друге, необхідно перевірити  інші відповіді, що не тільки надасть нагоду ще раз відпрацювати уміння виконувати тотожні перетворення, але й буде сприяти водночас розвитку критичності мислення, (можливість побачити «різноманіт-тя» підходів нерідко спонукає до пошуку власного шляху розв’язування, нешаблонного розв’язання, яке й приведе до нешаблонної форми представлення розв’язку).

Можна використовувати також тести-індикатори.  Кожна  неправильна  відповідь  у  них вказує, на якому етапі розв’язування було допущено помилку. Це дає змогу вчителю найоб’єктивніше оцінити учнів.

Отже, використання тестів як форми поточного контролю полегшить роботу вчителя школи, забезпечить вимірювання об’єктивного рівня знань учнів та допоможе підготувати старшокласників до зовнішнього оцінювання.

А заходи з контролю якості підготовки фахівців в університетах є необхідним елементом зворотного зв'язку в навчальному процесі. Вони забезпечують визначення рівня досягнення завдань навчання і дозволяють коригувати, за необхідності, хід навчального процесу.  

 

 

Література

1. Болонський процес та кредитно-модульна система організації навчального процессу  / ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Режим доступу: http://www.chnu.edu.ua