Право. Уголовное право и криминология

Балдук Андрій Олександрович

Київський фінансово-економічний коледж, Україна

Затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння

Науковий керівник: Лазебна О.О.

Затримання особи. що вчинила злочин можна визначити, як дії зовнішньо схожі зі злочинами але є суспільно корисні і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Необхідно щоб особа, яка здійснює затримання, мала передбачені законом (ст. 106 КПК) підстави для обґрунтованого проведення такої дії. При цьому фізична шкода може бути завдана лише особі, яка затримується.

Розглянемо кожну з, означених у законі підстав:

Особу застигнута при здійсненні злочину або безпосередньо після його здійснення. Як правило, службові особи, орган дізнання, попереднього слідства або прокуратури рідко застигають особу при здійсненні злочину. Тому дана підстава адресована особам, що здійснюють фактичне затримання особи «захват», тобто раптовість його затримання, а також припиняючий і швидкоплинний характер «захвату»

Деякі автори, зокрема, Тишкевич І. С.,., Петрухін І. Л. Вважають, що особа після здійснення злочину уже не може бути застигнута і ставить питання про допустимість затримання не відразу після здійснення злочину, а у межах встановленого законом строку давності кримінального переслідування (ст. 49 КК україни). І наводять такі приклади: якщо особа несподівано впізнала злочинця згодом після здійснення злочину, то вона повинна мати можливість затримати його або звернутися у міліцію з проханням про затримання.

Наступною підставою можна вважати Очевидців, у тому числі потерпілих, які прямо вказують на дану особу як на скоївшу злочин. у даній підставі відразу звертає увага на себе той факт, що показання очевидців або потерпілих законодавець дає у множині. Адже очевидець або потерпілий може бути один. Таким чином, спираючись на закон можна сказати, що повідомлення одного очевидця або потерпілого є недійсним. Хоча на практиці це ствердження не має такого «категоричного» вигляду, бо виникає маса ситуацій, коли один очевидець або потерпілий володіють достатніми відомостями, що їх можна вважати переконливими для затримання.

Другий спірний момент полягає у тому, що на даному етапі потерпілі ще такими офіційно не вважаюься, бо немає мотивованої постанови про освідчення особи потерпілою. Тому термін «потерпілий» доцільно замінити на «особу, яка постраджала від злочину».Очевидці, у тому числі і потерпілі, повинні прямо вказати на особу, яка скоїла злочин, тобто жодні ймовірні, припустимі повідомлення не є прямою вказівкою.,

Ще однією підставою можна вважати те, що на підозрюваному або на його одязі, при ньому або у його житлі виявлені явні сліди злочину. Як правило, дана підстава не носить раптовий характер. Нажаль, кримінально-процесуальне законодавство не дає чіткого визначення «слідам злочину» (дане поняття міститься у криміналістиці). у криміналістичному вченні про сліди розрізняють сліди у широкому і вузькому змісті слова. До першої групи слідів відносяться будь-які матеріальні наслідки, пов'язані з подією злочину (кров, уламки розбитого скла, микроволокна та інше). До другої групи відносяться сліди, в яких передаються ознаки їхнього об'єкту, що залишив і механізм їхнього утворення (сліди взуття, транспортних засобів, рук і т. і.). У даних визначеннях не порушені предмети злочину (речі матеріального світу) при відкритті яких з'являється необхідність у затриманні особи, підозрюваного (наприклад: виявлення ножа, викрадених предметів і т. і.).

Інші дані підстави, що дають підозрювати у особу здійсненні злочину. відокремлювальна особливість цієї підстави перебує у тому, що ці дані застосовуються тільки у сукупності хоча б з однією із обставин:

1) Замах особи, підозрюваного на втечу;

2) Відсутність у підозрюваного постійного місця проживання;

3) Не встановлення особистості підозрюваного;

Під іншими даними законодавець розуміє фактичні дані, повідомлені потерпілими, свідками, що не були очевидцями злочину, або підозрюваного, обвинуваченого; матеріали експертизи, оперативні дані, явка з повинною

Цікавою є думка російських юристів, зокрема, професора І. Петрухіна, В. Вольского, що пропонують внести у підстави затримання підозрюваного явку з повинною, а також ситуації, коли є дані про особу, що готує або що скоїла злочин, отримані в результаті оперативно-розшукувальних заходів. [3]

Досліджуючи зазначений перелік учені звертали увагу, що законодавець передбачає не підстави затримання, а обставини, при наявності яких слідчий або особа, яка проводить дізнання має право затримати підозрюваного у вчиненні злочину. Так, М.Я.Никоненко, досліджуючи зазначені обставини, визначає, що в п.1 ч.1 статті 106 Кримінально-процесуального кодексу мова йде не про підстави затримання, а про обставини, в разі доведення яких і з’являються підстави для затримання особи за підозрою у вчиненні злочину [2, с.165]. Слушну думку висловлює Г.В. Юркова, яка доходить висновку, що в ч.ч.1 і 2 ст.106 кримінально-процесуального кодексу йдеться про підстави підозри особи у вчиненні злочину, а не про підстави затримання [1, с.126].

Література

1. Юркова Г. В. Реалізація завдань швидкого і повного розкриття злочину в досудових стадіях: дис. … кандидата юрид. наук : спец. 12.00.09 / Юркова Галина Володимирівна. – К., 2001. – 211 с.

2. Никоненко М. Я. Кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину: дис. ..кандидата юрид. наук : спец. 12.00.09 / Никоненко Михайло Якович. – К., 2007. – 261 с.

3. В. Вольський Затримання, як засіб процесуального примусу //Законність//1996г.