УДК 159.922:316.64:165. 242.2

ДМИТРІЄНКО Ю.М. канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

ПСИХОЛОГІЧНІ ІДЕЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ

За сучасних часів трансформативних перетворень української правової свідомості [1-2] зазначаємо, що нами поняття правової свідомості ідентифікується за філологічним змістом (бо більш достовірного іншого не існує) його перекладу з багатьох мов та на переважну більшість відомих мов: правова свідомість – це офіційна легальна свідомість, тобто правова свідомість = легальної офіційної (суспільної, соціумної, державної та ін.) свідомості, а також правова культура – це офіційна легальна культура, тобто правова культура = легальної офіційної (суспільної, соціумної, державної, художньої та ін.) культурі. Які ж вчені світового рівня займались вивченням психологічних, ідейно-світоглядних аспектів свідомості, легальної, офіційної (правової) свідомості та буття? Гадаємо, що сама їх свідомість, правова свідомість та творчі ідеї презентують яскраві площини світового психологічного (системного) вимірювання теоретичного становлення світової правової свідомості та культури. Спробуємо визначити це в тезах.

- 400 р. до н.е. – Гіппократ першим запропонував легальну офіційну (правову) ідею про психологічний статус особи – первинного суб'єкта правової свідомості на прикладі започаткування класифікації психологічних і психічних зрушень і захворювань;

- 400 р. до н.е. – Сократ вперше запропонував легальну офіційну (правову) ідею про самосвідомість та самоправосвідомість, припустивши, що самоусвідомлення (самоправоусвідомлення) – це первинна (чиста) форма знання (правового знання);

- 350 р. до н.е. – Платон висунув легальну (офіційну, правову) ідею про розуміння легальної (правової) поведінки людини через поняття внутрішніх (ідейно-світоглядних і нормативно-правових) станів;

- 350 р. до н.е. – першим дав раціональне пояснення легальним (офіційним), у тому числі психологічним, легальним (правовим) емоціям;

- 1500 р. н. е. – Н. Макіавеллі вперше вказав на значущість групової динаміки і соціальної взаємодії при виробленні колективних форм свідомості, самосвідомості, соціальної і правової свідомості;

- 1600 р. н. е. – У. Шекспір ввів у літературу опис психологічних складних характерів, маючих перспективою складну поведінку, свідомість та правосвідомість;

- 1625 р. - Р. Декарт намагався вирішити дуалізм тіла та душі, отже, намагався теоретично ідентифікувати та верифікувати питання практичної, буденної та духовної, теоретичної свідомості, правосвідомості та самоправосвідомості;

- 1675 р. - Д. Локк постулював, що джерело будь-якого знання міститься у досвіді, одже, розвивав легальну ідею про первинність досвідної правової свідомості (тобто правової свідомості її первинних суб’єктів), що надає нам істинні знання про правовий світ;

- 1676 р. - Б. Спіноза створив інтегративну (фактично, психологізовану, соціологізовану, корпоратизовану, та ін.) теорію особистості, використовуючи поняття «несвідоме», намагаючись сформувати повний портрет істотних суб'єктів свідомості та легальної (офіційної) свідомості або правосвідомості;

- 1850 р. – Ч. Дарвін створив еволюційну теорію індивідуальних розходжень як у процесі становлення, так й у процесі розвитку конкретних видів, а також, фактично, зумовив теоретичну і практичну можливість різного індивідуального усвідомлення, легального (офіційного) усвідомлення або правоусвідомлення таких індивідуальних розходжень;

- 1850 р. – С. К'еркегор визначив екзистенщйне поняття сенсу життя, тобто людська свідомість, правосвідомість, людське буття, за його нормативними ідеями, є, перш за все, наслідком первинного та постійного психологічного переживання;

- 1890 р. – Дж. Кеттел вперше ввів термін «психологічний тест», тобто легальна свідомість почала досліджуватись та верифікуватись у її відношенні з іншими поняттями на рівні виявлення дійсних і можливих відхилень від первинних значень емоційного, почуттєвого та поведінкового аспектів її суб’єктів за тих чи інших вільних або заданих значень певної модельної поведінки або автентичного мотиву.

- 1900 р. – Е. Крепелін створив класифікацію психічних розладів, котрі у нашому контексті стають основою формування медицинскої або злочинної делінквентної свідомості, офіційної легальної (правової) свідомості або правової свідомості;

- 1900 р. – У. Джеймс створив теорію емоцій, котрі за нашим контекстом є давнім найголовнішим системним елементом свідомості, легальної офіційної свідомості або правової свідомості, самосвідомості та самоправосвідомості;

- 1900 р. – І. Павлов створив поведінкову теорію умовних рефлексів, котру ми інтерпретуємо у нашому контексті як можливість створювати штучну легальну офіційну свідомість, наприклад, законосвідомість або будь-яке інше штучне усвідомлення легальної офіційної (правової) дійсності.

- 1900 р. – З. Фрейд запропонував першу системну форму психотерапевтичного консультування або медицинської, психологічної та психосоматичної діагностиці, верифікації та кореляції делінквентної легальної офіційної або правової свідомості;

- 1905 р. – А. Біне винайшов перший тест інтелекту, тобто у нашому контексті створив можливість розпізнавати за певним набором психологічних властивостей свідомості та її суб'єктів інтелектуальну легальну офіційну свідомість або правову свідомість;

- 1910 р. – Ф. Парсонс займався розвитком професійного консультування, отже вперше пригорнув увагу до характерних властивостей різних професійних легальних офіційних свідомостей або професійних правових свідомостей

- 1920 р. – К. Юнг розробив теорію колективного несвідомого, що у нашому контексті презентує можливість існування колективних форм делінквентної легальної офіційної свідомості або правової свідомості;

- 1920 р. – А. Адлер заснував індивідуальну психологію, яка належить окремому індивіду. У нашому контексті індивідуальна психологія є складовою ідейно-світоглядною частиною індивідуальної легальної офіційної свідомості або правової свідомості;

- 1920 р. – Як. Морено винайшов психодраму як таку ідейно-світоглядну модель чи стан психологічного переживання, що допомагає виявити внутрішній (ментальний, духовний) сенс нормативного світопізнання, а також модель легального виховування, переважно та в першу чергу, у первинних, масових і колективних суб'єктах правової свідомості такого стану з завданням досягнення певної виховної мети;

- 1920 р. – Дж. Уотсон визначив поняття прогнозу та контролю поведінки, що у нашому контексті позначає у нашому контексті можливість прогнозування, передбачення та кореляції, можливість створення механізмів кореляції свідомості та легальної офіційної свідомості або правової свідомості;

- 1940 р. – Б. Скіннер сформував теорію оперантного зумовлювання, котра у нашому аспекті презентує можливість виникнення на грунті пристосування до конкретних життєвих ситуацій суб'єктів правової свідомості її нових форм та форм легальної офіційної свідомості або правової свідомості;

- 1945 р. – К. Левін увів Т-групи особистісного зростання, котрі ми ідентифікуємо як такі форми теоретичної, практичної, буденної або будь-якої легальної офіційної свідомості або правової свідомості, що виникли у активних її суб’єктів внаслідок групового «тренінгу базових вмінь» (К. Левін, К. Роджерс, К. Рудестам). Основними характеристиками цих форм легальної правової свідомості стали емпіричні, теоретичні, інші знання, вміння та навички її первинних суб'єктів, сформовані на широкому використанні змісту, форм та різних практик застосування законів міжособистісного спілкування, вміння керувати та приймати правильні рішення за важких ситуацій;

- 1950 р. - В. Франкл ввів систему екзистенціальної психотерапії, тобто сформував механізми медичної, психологічної, медикаментозної корекції делінквентної свідомості та легальної офіційної свідомості або правової свідомості. Гадаємо, що коректуючи девіації делінквентної правової свідомості, формується можливість для корекції неделінквентної девіантної правової свідомості та культури;

- 1950 р. - К. Роджерс підкреслював важливість взаємин при консультуванні, тим самим ввів поняття «консультації» як одного з ефективних механізмів досягнення злагоди а компромісу, наприклад, між первинними та вторинними суб'єктами правової свідомості та культури;

- 1950 р. – М. Еріксон досліджував лінгвістичні аспекти психотерапевтичних сесій, пригортаючи увагу до філологічних аспектів становлення та розвитку актуальних форм легальної офіційної свідомості або правової свідомості та культури;

- 1955 р. - А. Маслоу досліджував, що робить людей здоровими у психологічному аспекті, тобто ті умови, що роблять свідомість та правову свідомість «здоровою». За Маслоу, у сучасному суспільстві існує дві легальні культури: одна утвориться людьми, схильними до вищих переживань, створюючі високі цикли соціальної активності правової свідомості) і, що орієнтуються на вищі цінності буття (краса, істина, добро), інша втілює бюрократичну тенденцію в житті суспільства (кризові цикли соціальної активності правової свідомості). Її становлять люди, не схильні до вищих переживань. А. Маслоу конструює у своїх дослідженнях модель ідеальної культури (еупсихія), що дозволяє людям розкрити їхні потенційні можливості. Ідеальну (легальну) культуру створюють люди особливого складу, основна риса яких - прагнення до самовдосконалення, самоактуалізації.

- 1955 р. - Д. С'юпер запропонував теорію прийняття рішень при виборі професії. Формуючись як суб’єкт професійної діяльності, а також формуючи відношення до себе як до діяча, він розвивається як особистість. Отже, професійне становлення – це одна з форм розвитку особистості, зокрема її професійної свідомості, правосвідомості, самосвідомості та самоправосвідомості.

- 1960 р. - Д. Вольпе розробив систему теорію поведінкової терапії. Гострі психічні та емоційні форми легальної свідомості або правової свідомості ним розглядаються як порушення професійної (моральної, фізичної та ін.) адаптації індивіда до існуючих умов. Завдання теорії поведінкової терапії вбачається у формуванні таких звичок (форм свідомості, правосвідомості, моделей поведінки), що полегшують комфортне пристосування індивіда до дійсності, внаслідок чого поведінка (форма свідомості, правосвідомості) модифікується (здійснюєьться модифікація поведінки, правової поведінки);

- 1960 р.- Д. Хейли заклав основи стратегічної сімейної психотерапії. Метою психоаналітичної сімейної терапії є зміна свідомості та правосвідомості особистості учасників психотерапії таким чином, щоб вони могли взаємодіяти як цілісні здорові особистості на базі теперішньої реальності, а не на базі неусвідомлюваних та маргінально усвідомлених відносин минулого. Психоаналитично-орієнтовані терапевти також менш директивні, ніж представники інших шкіл. Сімейна поведінкова терапія основним принципом бачить підкріплення правової свідомості наслідком, з чого випливає, що паттерн поведінки чинить опір змінам у всіх випадках, крім тих, коли виникнуть більш сприятливі наслідки. Представників цього напрямку цікавить аналіз послідовності вчинків;

- 1960 р. - Ф. Торн створив інтегративну теорію надання допомоги. У нашому контексті цій теорії відповідає інтегративна теоретична правова свідомість, що характерна науковцям, високоосвіченим фахівцям, що мають багато знань та здатні активно виконувати просвітницькі, місіонерські функції у суспільстві, соціумі та державі;

- 1965 р. - У. Глассер розробив психотерапію реальністю або у нашому контексті психологічне королювання кризових циклів правової свідомості внутрішньою реальністю соціумного середовища кризового циклу соціальної активності правової свідомості;

- 1965 р. – Ф. Перлз популяризував гештальтпсихологію та гештальттерапію;

- 1965 р. - Р. Харкуфф займався дослідженням навичок надання психологічної допомоги;

- 1965 р. - В. Caтip описала теорію комунікацій у сімейній психології та психотерапії;

- 1970 р. – Д. Френк займався дослідженням ролі переконання в психологічному та психотерапевтичому процесі;

- 1975 р. – А. Берджін випустив перший інтегрований посібник із психології та психотерапії;

- 1975 р. - Х. Каплан опублікувала класичну роботу щодо психологічного консультування з сексуальних проблем;

- 1980 р. - Д. Норкросс займався інтеграцією існуючих теорій;

- 1985 р. - Стів де Шазер сприяв розвитку короткочасних форм психології, психотерапії та консультування;

- 1990 р. - Майкл Вайт розробляв наративні підходи у психологі та консультуванні.

Думаємо, що зазначені тези, визначаючи основні віхи світового ідейного формування світової психології як невід'ємної частини світової правової свідомості здатні допомогти дослідникам виявити її істотні якості та властивості за будь-яки часів її становлення та розвитку.

Література:

1. Dmitrienko I.V. Ways of development and becoming of Ukrainian legal consciousness and culture in XIV - XVII of century: specific, sources, tendencies / I.V. Dmitrienko, Yu.N. Dmitrienko // Forum of right. - 2010. - № 4. - P. 297-304 [the Electronic resource]. - It is access Mode: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/ 2010-4/10divcdt.pdf; Dmitrienko Yu.N. Going near making of criteria of determination of the natural and unnatural becoming and development of Ukrainian legal consciousness and culture / Yu.N. Dmitrienko // Forum of right. - 2010. - № 4. - P. 305-318

2. DMITRIENKO UY. HOW IS LEGISLATIVE CONSCIOUSNESS CREATED? // Materialy VI Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Perspektywicze opracowania sa nauka i technikami - 2010» (07-15 listopada 2010 rokи). Volume 9. Pravo. – Przemysl: Nauka i studia, 2010. – P. 22-25