УДК 159.922:316.64:165. 242.2

ДМИТРІЄНКО Ю.М. канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

ПСИХОЛОГІЧНІ ІДЕЇ А. ЕЛЛІСА У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ

1960 p. A. Eлліс заснував когнітивну психотерапію як оптимальний механізм реакції на певне смислове переживання. Для нас когнітивна психотерапія представляє інтерес як теоретичний напрямок, що дає можливість виявити не тільки її джерела, а й конкретні тенденції її історичного становлення як такі, що висвітлюють шляхи трансформації психології, практичної та правової психології – системної частини історичної та сучасної правової свідомості.

Зазначаємо також, за дослідженнями багатьох смислових і змістовних аналогів поняття «когнітивна», ми дійшли до висновку, що воно ідентично поняттю «ментальна». Продовжуючи далі, зазначаємо, що вибір поняття смислового переживання, у нашому контексті, базується на розумінні Л. Виготським переживання як одиниці правової свідомості, в якій відображається ідейно-світоглядне та нормативне ставлення людини до того або іншого моменту правової дійсності, оскільки будь-яке переживання є переживанням чогось [1]. За ідеями Л. Виготського вводимо також термін «смислове правове переживання», розуміючи під ним процес узагальнення всіх регулятивних переживань, внаслдок чого створюється певна форма переживать як нова актуальна форма (цикл, зміст, самостійність) правової свідомості. За ідеями Ф. Василюка верифікуємо уявлення про нормативне переживання або осмислення тих чи інших норм права «як особливу роботу з перебудови психологічного світу суб'єктів правосвідомості, спрямовану на встановлення смислової відповідності між правовою свідомістю та правовим буттям, метою чого є підвищення законодавчої осмисленості життя» [2]. Результатами такої діяльності є породження різних нормативно-регулятивних сенсів, як ми гадаємо, є смислові утворення різного циклу вербалізованості й усвідомленості – образи, передбачення, переконання, особистісні цінності, погляди, конструкти, які, інтегруючись, стають компонентами ментальної моделі світу у моделі національної правової свідомості. Пошук правових понять, релевантних опису свободи як феномена смислового переживання ідейно-світоглядних відношень особистості з нормативно-правовим світом і собою, привів нас до необхідності висунення когнітивно-психологічних концепцій правової свідомості, які вивчають смислові основи правоусвідомленого досвіду людини як першопервинного суб’єкта правової свідомості. Ключовими у цих концепціях є положення про те, що в основі внутрішнього життя (досвіду) будь-якого суб’єкта правової свідомості знаходяться ментальні (когнітивні) утворення, які називають «схемами» (А. Бек), «моделями» (Дж. Боулбі, К. Крейк та ін.), «репрезентаціями» (Ж. Піаже), «конструктами» (Дж. Келлі) [3]. Ці утворення являють собою базові ідейно-світоглядні та нормативно-правові уявлення-переконання первинних суб'єктів правосвідомості-особистостей про світ, людей, себе, які мають виключно індивідуальний характер, формуються на ранніх етапах розвитку, відображають одночасно і умови, в яких розвивалась давня людина, і способи нормативного осмислення, які вона використовувала для орієнтації в цих умовах, а також є першогрунтом для виникнення вторинних суб’єктів правової свідомості. Надзвичайно важливими для формування теоретичного пояснення поняття когнітивної саморегуляції становлення та розвитку правової свідомості є теоретичні та практичні напрацювання закордонних вчених. Серед закордонних авторів найбільш цікаві теорії відомих американських вчених-практиків А. Бандури, Р. Лазаруса, А. Елліса, А. Бека. Вважаємо 1. А. Бандуру - відомого вченого - яскравим представником соціально-когнітивного напрямку в сучасній правовій психології – складовій системній частині правової свідомості. Він розробив «Соціально-когнітивну» теорію [4]. Він вводить в неї постулат когнітивного механізму самоефективності для пояснення особистісного функціонування та можливості зміни. Концепція самоефективності відноситься до уміння людини істинно правоусвідомлювати свої ідейно-світоглядні здібності та нормативно будувати поведінку, яка б відповідала специфічності реглятивної задачі або даній чи конкретно-історичній ситуації. З точки зору А. Бандури, самоефективність правової свідомості, або свідома ідейно-світогоядна здібність справлятися з специфічними нормативно-правовими ситуаціями, впливає на декілька аспектів психосоціального функціонування норм законів, циклів соціальної активності правової свідомості. То, як той чи інший суб'єкт правової свідомості оцінює власну ефективність, визначає для неї розширення або обмеження можливостей вибору діяльності, умов, які їй прийдеться прикласти для подолання перешкод, завзятість, з якою вона буде вирішувати будь-яку регулятивну задачу. А. Бандура також звертає увагу на те, що самооцінка ефективності впливає на форми правової поведінки, ідейно-світоглядну мотивацію, нормативно-регулятивну побудову поведінки та виникнення правової емоцій. Одна з головних заслуг теорії соціального навчання Бандури – спроба ввести в експериментальну ситуацію нормативні умови, аналогічні реальному світоглядному життєвому соціальному оточенню і включити в певну правову теорію принципи, згідно яким людина володіє когнітивними (ментальними), символічними (нормативними) можливостями, які дозволяють їй регулювати свою поведінку і, до деякої міри своє середовище, а не цілком нею контролюється. Р. Лазарус відомий своїми працями в галузях психології стресу, емоцій, неусвідомлених процесів, особистості. Для когнітивно-феноменологічної трактовки цих проблем характерний відхід від традиційних біхевіористичних схем та визнання опосередкованої ролі когнітивних психічних процесів у формуванні нормативних поведінкових реакцій особистості. В основі когнітивної та раціонально-емотивної теорії правової свідомості полягає уява про первинність свідомої, раціональної сторони психіки людини, можливості вирішення психологічних проблем, у тому числі особистісних та емоційних за рахунок ясної правової свідомості та здорового глузду. Фактично ж, основні ідеї когнітивної парадигми правової свідомості були сформульовані на початку 60-их років А. Беком і А. Еллісом. Цей напрямок розділяємо на на дві частини: раціонально-емотивну правову свідомість (за її раціонально-емотивоїї психології) та когнітивну (ментальну) правову свідомість (за її когнітивної (ментальної) психологією та психотерапією (А. Елліс, А. Бек). За першими науковими працями (1955 р.) про «раціональну терапію» А. Елліса формуємо три фундаментальних гіпотези: по-перше, правове мислення та правові емоції близько пов’язані між собою; по-друге, правове мислення та правові емоції зазвичай супроводжують одне одного, як причина-слідство та діють в ментально-ідейно-світоглядному колооберті. Правові думки перетворюються в правові емоції, а правова емоція стає правовою думкою; по-третє, правова емоція має тенденцію приймати форму правової самобесіди або внутрішніх нормативних пропозицій, і ті, що суб’єкти правової свідомості проговорюють про себе є або стають їхніми правовими думками та правовими емоціями. Таким чином, внутрішні самовирази суб’єктів правової свідомості здатні і генерувати і змінювати їхні правові емоції. Крім того, за ідеями А. Елліса підкреслюємо, що правове мислення та правові емоції взаємодіють з правовою поведінкою. Правові когніції, емоції і поведінка дуже рідко бувають повністю розділеними та «чистими». В 1993 р. А. Елліс змінив назву з раціонально-емотивної теорії та терапії на раціонально-емотивно-поведінкову. Під «раціональним», за його ідеями розуміємо когнітивну (ментальну) здібність первинних суб'єктів правової свідомості, яка скоріш за все ефективна в самодопомозі. Він сам бажав використовувати термін «когнітивне» с самого початку тому, що багато людей обмежують поняття раціональне, називаючи ним інтелектуальне або логіко-емпіричне. Раціональність первинних суб'єктів правової свідомості як виробників форм правосвідомості для інших її суб’єктів базується на здорової оцінці того, якому з бажань слід віддавати перевагу, і тому базується на правових емоціях та почуттях. Ми ж за ідеями А. Елліса також вводимо поняття “поведінковий” в назву свого підходу заради точності. З самого початку теоретичного оформлення підходу ми наполегливо підкреслюємо нормативне значення саме правової поведінки поряд з пізнавальними правовими здібностями та правовими емоціями. Але фактично це таке ж саме, що і когнітивно-поведінкова правова свідомість первинних суб'єктів правової свідомості, що націлена на навчання інших її суб’єктів раціональній або відповідній (адекватній) нормативно-правової поведінці. Вона також навчає суб'єктів правової свідомості, як дискутувати (сперечатися) ірраціональні правові ідеї та неправомірну поведінку, і як використовувати могутні когнітивно-емоційно-поведінкові методи в якості дієвої правової самодопомоги. До методів когнітивної свідомої саморегуляції поведінки або до методів саморегуляції когнітивної (ментальної) правової свідомості ми також можемо віднести систему вдосконалення правового усвідомлення, яку розробив та впровадив в практичну діяльність І.Г. Шульц, яку назвав «аутогенним тренуванням» (АТ). За багато років цей метод змінювався, модифікувався. Серед методів правової саморегуляції та психотерапії АТ займає особисте місце, оскільки, той, хто тренується сам активно включається в роботу при повному збереженні правової ініціативи та правового самоконтролю. На наш погляд методи саморегуляції когнітивної (ментальної) правової свідомості в психічному житті первинних суб’єктів правової свідомості дуже важливі тому, щоб стверджувати, пропонувати оригінальні правові ідеї, необхідно не просто вміти бачити те, що не бачать інші, потрібно вміти ідейно-світоглядно організувати ту або іншу правову інформацію по-новому, в залежності від того, як суб’єкти права здатні сприймати ту чи іншу ситуацію в цілому. Пасивно мислячі первині суб'єкти правової свідомості не можуть просуватися далі той праввой інформації, яку їй задали, а активно мисляча постійно її трансформує в нові життєтворчі правові ідеї. За ідеями дослідників, зокрема А. Елліса та І.Г. Шульца, для успішного засвоєння прийомів свідомої когнітивної саморегуляції поведінки або прийомів саморегуляції когнітивної (ментальної) правової свідомості потрібно: 1) словесні формули повинні точно визначати бажаний цільовий стан правової свідомості супроводжуватися ідейно-світоглядними та нормативно-правовими уявленнями про нього. Термін (слово) – правовий символ, що позначає будь - яке правове почуття, правовий стан, правові дії; 2) оволодіти словесними (термінологічними, ідеологічними та ін.) формулами, що зміцнюють і розвивають умовно-рефлекторний зв'язок між словами (термінами), що промовляються (засвоюються) та реальними правовими відчуттями, які під цими словами (термінами) припускаються; 3) із цих формул вибирати ті, котрі краще діють, враховують фізіологічний стан організму, рівень діяльності окремих його систем у відповідності з конкретною нормативною потребою, що витікає із ситуації, в якій знаходиться той або інший суб’єкт правової свідомості як суб'єкт права.

Література:

1. Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта // Вопросы психологии. – 2007. – № 5. – С. 57-65

2. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект: исследование феномена // Вопросы психологии. – 2006. – № 3. – С. 78-86

3. Гоулман Д., Бояцис Р., Макки Э. Эмоциональное лидерство: Искусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 301 с.

4. Aндреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта // Вопросы психологии. – 2007. – № 5. – С. 57-65