Психологічні науки

Федотова Т.В.

аспірант кафедри психології ЛНУ імені Тараса Шевченка

Лазаренко В.С.

викладач кафедри психології ЛНУ імені Тараса Шевченка

Розвиток самосвідомості майбутніх вчителів початкових класів

В концептуальних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті наголошено на необхідності забезпечення високої якості вищої освіти й професійної підготовки, зокрема психолого-педагогічної, оскільки саме на сучасного педагога покладено завдання вирішення проблем формування особистості нової генерації, здатної розбудовувати розвинене громадянське суспільство, ефективно працювати й навчатися впродовж життя.

Враховуючи постійне збільшення вимог до якості підготовки вчителя, а, відповідно, і зростання обсягів знань і умінь, якими повинен володіти вчитель, важно зрозуміти, що завданням вищої школи сьогодні є не лише і не стільки передача цих знань у все зростаючій кількості, скільки «озброєння» навиками самоудосконалення, продовження самоосвіти як під час вчення, так і після закінчення вузу. Слід визнати, що ми не можемо дати випускникові весь запас знань, який знадобиться йому в майбутній професії, тому акцент повинен робитися на тих навичках, які надалі дозволять учителеві працювати в різних, найчастіше критичних умовах, зосередитися на тих знаннях, які в потрібний момент зможуть бути адаптованими під нестандартні педагогічні ситуації, які не були вивчені під час навчання.

Однією з найбільш важливих людських здібностей на сьогоднішній день є здатність оцінювати свою діяльність відповідно до найвищих критеріїв в особистій і професійній сфері. Результативність педагогічної діяльності залежить від багатьох чинників, зокрема від того, як сам майбутній вчитель прагне до поліпшення своєї діяльності, розвиває в собі необхідні особистісні якості, це можливо лише за наявності у нього розвиненої професійної самосвідомості, як системоутворюючого і регулюючого чинника професійного зростання і творчої активності.

У професійному становленні майбутніх вчителів початкових класів визначальну роль грає самосвідомість як фундаментальна умова для розвитку професійної ідентичності, так і для творчої реалізації людиною його власних цілей і цінностей. Тому, на наш погляд, важливим чинником професійного розвитку вчителя слід розглядати його професійну самосвідомість як усвідомлення себе, своїх особистісних якостей в системі психолого-педагогічної діяльності.

П.І.Підкасистий, В.В.Сіриков, В.А.Сластьонін, Л.М.Фридман, займаючись проблемами вищої школи, відзначають, що підготовка сучасного вчителя повинна бути орієнтована на його професійний саморозвиток, самозміну й підвищення рівня професійної самосвідомості, що дає можливість майбутньому фахівцеві формуватися в режимі «потенційного часу» (К.А.Абульханова-Славська). Починаючи працювати, випускник вузу може актуалізувати не тільки знання, уміння й навички, отримані в період навчання, але й потенціал досягнення наступного рівня професійної самосвідомості в реальному часі.

Проблеми професіоналізму і професійного самовизначення представлені в роботах А.Г.Асмолова, В.А.Бодрова, І.В.Дубровіної, Е.А.Клімова, А.К.Маркової, Н.С.Пряжнікова, Н.В.Самоукіної, В.І.Слободчикова.

Підставою для виділення й вивчення компонентів і факторів розвитку професійної самосвідомості майбутніх учителів початкових класів як одного з компонентів структури професійної ідентичності послужили дослідження А.А.Бодальова, І.В.Вачкова, Л.М.Мітіної, В.В.Століна, Л.В.Скворцова, І.І.Чеснокової, І.М.Юсупова.

Об'єкт дослідження: професійна самосвідомість майбутніх вчителів початкових класів.

Предмет дослідження: психологічні умови розвитку професійної самосвідомості майбутніх вчителів початкових класів.

Становлення професійно-педагогічної самосвідомості студента як частини загальної самосвідомості особистості передбачає, що уявлення майбутнього вчителя, які розвиваються в процесі вчення, про особистісне «Я» інтегрують структуру його самосвідомості.

С.В. Васьківська трактує професійну самосвідомість як особливий феномен людської психіки, що обумовлює саморегуляцію особистістю своїх дій в професійній сфері на основі пізнання професійних вимог, своїх професійних можливостей і емоційного відношення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. А.К. Маркова визначає професійну самосвідомість як "комплекс представлень людини про себе як про професіонала, це цілісний образ себе в системі професійних стосунків і установок до себе як професіонала" [2].

Г.І.Метельський першим на практиці займався дослідженням професійної самосвідомості педагогів. Він показав принципові відмінності в пізнанні вчителями не тільки психології учнів, змісту й способів впливу на них, але й особливостей процесу й результату власної діяльності, її гідностей і недоліків. Учений виділив три рівні розвитку в педагога здатності до рефлексії, самопізнання (низький, середній, високий). Дослідження підтвердило припущення про те, що система знань і вмінь, що здобувається вчителем у процесі пізнання особистості, яка вчиться й займається самопізнанням, є однією з найважливіших умов творчого рішення педагогічних завдань і служить передумовою вдосконалення педагога як суб’єкта праці, пізнання й спілкування.

На думку більшості учених, рушійною силою процесу професійного розвитку суб'єкта діяльності є протиріччя між можливостями людини і вимогами діяльності. У студентів педагогічного вузу воно виявляється як протиріччя між уявленнями про професію педагога і її реальною суттю, з одного боку, і між уявленнями про себе як суб'єкта майбутньої педагогічної діяльності і своїми реальними можливостями, з іншою.

Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості вчителя показав, що його структура у загальних рисах збігається із структурою самосвідомості особистості і є взаємодоповнюючим з'єднанням трьох підструктур: когнітивної, афективної і поведінкової (Л.М. Мітіна, А.К. Маркова). Змістовні характеристики кожної підструктури професійної самосвідомості вчителя (Я-розуміння, Я-відношення і Я-поведінки) включають специфічні характеристики, які обумовлюють саморозвиток і самоактуалізацію вчителя в професійній діяльності [3] .

Когнітивна підструктура самосвідомості включає усвідомлення вчителем себе в системі педагогічної діяльності, в системі детермінованих цією діяльністю міжособистісних стосунків і в системі його особистісного розвитку, пов'язаного з діяльністю і спілкуванням. Особистісний компонент відповідає за осмислення себе в ситуаціях, коли професійно значимі особистісні якості вчителя або їх відсутність виступають як перешкода на дорозі власної активності або, навпаки, як умова, що полегшує самореалізацію. Таким чином, особистісний компонент самосвідомості забезпечує саморозвиток майбутнього фахівця, тобто забезпечує потребу особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей. Когнітивна підструктура грає провідну роль в процесі становлення професійної самосвідомості вчителя.

У афективній підструктурі виділяються два рівні: глобальне і диференційоване самовідноше, тобто інтегральне відчуття «за» або «проти» власного Я; самоповага, самозацікавленість, очікуване відношення інших [5].

Підструктура самовідношення тісним чином пов'язана з поведінковою підструктурою, основним психологічним механізмом якої є, на думку Л.М.Мітіної , задоволеність вчителя собою і своєю професійною діяльністю. Під задоволеністю розуміється співвідношення між мотиваційно-ціннісною сферою особистості майбутнього вчителя початкових класів і можливістю успіху діяльності по реалізації провідних мотивів. Задоволеність своєю професійною діяльністю необхідна вчителеві для успішного розвитку емоційної стійкості, для підтримки необхідного емоційного тонусу, відчуття власної гідності, гордості за себе і свою професію [4].

П.А. Шавір вважає, що міра сформованості професійної самосвідомості випускника вузу може служити показником успішності і завершеності його професійного самовизначення професійної ідентичності.

В ході професійного навчання і підготовки до педагогічної діяльності уявлення про професію і про себе як майбутньому вчителя початкових класів поповнюються і розширюються, результатом цього є встановлення особистісного сенсу професійного навчання, яке відбувається у більшості студентів лише на старших курсах. На ефективність цього процесу позитивно впливає активне і систематичне професійне самопізнання, направлене на формування адекватного уявлення про себе як суб'єкта майбутньої педагогічної діяльності. Таким чином, професійна самосвідомість є неодмінною психологічною умовою ефективності процесу професійного становлення майбутнього педагога.

Професійна самосвідомість майбутнього вчителя початкової школи є складним особистісним механізмом, який відіграє активну регулюючу роль у діяльності вчителя. за допомогою якого можливий активний саморозвиток, свідоме формування професіно важливих якостей фахівця, його професійної ідентичності [1].

Становлення професійної самосвідомості майбутнього вчителя як суб'єкта діяльності, яке обумовлене комплексом зовнішніх і внутрішніх психологічних чинників і умов, в процесі вузівського вчення відбувається ефективніше за рахунок оптимізації системи психологічних механізмів.

Показником структурної перебудови професійної самосвідомості майбутнього вчителя виступає збільшення і посилення найбільш значущіх зв'язків між психологічними механізмами і структурними компонентами професійної свідомості, між структурними компонентамі різних сфер професійної самосвідомості майбутнього вчителя і між самими механізмами. Змістовною характеристикою психологічних механізмів є різна міра активності кожного з них, яка направлена на якісні зміни основних структурних компонентів професійної самосвідомості майбутнього вчителя (професійні знання, цінності, особові і пізнавальні потреби, професійна мотивація, професійна активність).

Література.

1. Боброва Е.М. Психологические механизмы профессионального самопознания студентов педагогического вуза: Автореф. канд. дис. - М., 1989 2. Маркова А.К. Психология труда учителя. М.: Просвещение, 1993. 3.Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. М. : Флинта, 1998. 4. Митина Л. М. Формирование профессионального самосознания учителя // Сов. педагогика. 1989. № 12. 5. Столин В. В. Самосознание личности. М., 2000.