Тупиця О.Л., Васильєв В.В.
Дніпропетровський національний університет імені
Олеся Гончара
Адаптація і революція
Принцип адаптації постійно присутній у природі і
суспільстві. На особистість постійно діє принцип адаптації і виражається у
поведінці людини по відношенню до себе, оточуючих, матеріального світу,
суспільства.
Адаптація одномоментно є і результатом і процесом.
Процеси адаптації можуть протікати по різному як у часі, так і у ступені прояву
енергетики та простору.
У суспільстві адаптація може протікати як плавно, так і у
формі певних соціальних екстримумів – революцій. У свою чергу, соціальні
революції можуть відбуватися як за короткий, так і за більш тривалий термін.
Протиріччя в адаптації людей у Радянському суспільстві
призвели до процесів перебудови і розпаду великої ідеологічної держави. Активно
почали відбуватися процеси деідеологізації суспільства, криміналізації,
індивідуалізації соціально-економічних відносин, перехід суспільної власності
до приватної переважно незаконним шляхом. Тобто адаптаційний конфлікт у такій
ситуації набув негативного забарвлення. Почався перехід від
марксистсько-ленінської ідеології до анархо-кримінальної свідомості.
Через системну суспільну кризу у більшості людей
порушуються традиційні форми адаптації, знецінився особистий досвід, знання,
дезорганізований внутрішній світ, вкрай важко досягається рівновага з оточуючим
середовищем і самим собою [3, 38].
Не всі громадяни виховані у Радянському суспільстві
змогли швидко адаптуватися до нових соціально-економічних відносин. Швидше
почали адаптуватися до таких форм відносин люди, у яких за типом своєї
професійної діяльності повинні бути притаманні особистісні і посадово-ділові
якості як: жорстокість, прагнення багатства, кар’єризм та інші. Крім того, це
особистості, у яких не були порушені ідейні, моральні або політичні
переконання. Вони не жили ні за божими законами, ні за моральними принципами. В
першу чергу це партійно-адміністративне керівництво. Державні посади почили
приносити не просто прибутки, а надприбутки.
Влада стала незрозумілою для більшості людей: тим, кого
вона почала захищати, чиї інтереси, кому служить. Вона стала представляти собою
нову форму, новий невідомий тип держави.
Так званий перехідний період став важким випробуванням
для населення. Модернізація (і це загальне явище) супроводжується дезадаптацією
широких верств населення і пошуком нових соціальних можливостей [2,
125-127]
Партійно-адміністративний апарат зробив своєчасно
відповідні дії з адаптації до нового соціально-економічного середовища. Особи,
які швидко адаптувалися почали самочинно творити нову демократію по-своєму, не
дочекавшись того, коли науковці напишуть свої проекти законів для нової
держави.
В Україні адаптація до глобального соціально-економічного
переструктурування соціуму занадто затягнулася [1, 38].
Щоб прискорити соціально-психологічну адаптацію населення
до нових економічних умов насаджувалися міфи щодо формування капіталістичного
ринкового суспільства і етапів та умов, через які громадяни повинні пройти.
Ті, хто за радянських часів пропагували ідеї безправ’я у
капіталістичних країнах, в умовах “прихватизації” говорили, що ми поділимо
державну власність справедливо. Після того, як громадяни отримають акції і
зможуть жити краще і приймати участь в управлінні власністю, державою. На певний
час такий “адаптаційний” психологічний хід нового партійно-адміністративного
клану дав результат.
Але практично неможливо людям адаптуватися до стану
постійної бідності, що триває вже багато років. Україну можна було віднести до
числа країн з найнижчим життєвим рівнем населення. Він навіть нижчий, ніж у
Росії і вдвічі нижчий, ніж в Албанії – найбіднішій країні Європи [2, 129].
Партійно-адміністративна влада зробила ставку на
кримінальний прошарок, якому не треба було адаптуватися до нових умов.
Партійно-адміністративний анархізм набув характеру адаптаційною ідеологією в
нових соціально-економічних умовах. Громадяни відчувають себе покинутими
державою, її апаратом. Недбалість щодо державного майна зводиться до сучасних
“гарних” манер.
Відсутні державницька воля, ініціатива і
відповідальність, аби від “ринкової риторики” перейти до ринкових реформ, до
створення матеріальної бази для соціальної політики, яка базувалася на реаліях
життя [5, 8]. Такий стан у суспільстві призвів до нових адаптаційних переходів в
Україні – “Помаранчевої революції”. Тож, ступінь адаптованості індивіда можна
вважати індикатором стабілізації нової системи соціально-економічних відносин
[6, 121].
Революція розірвала комплекс неповноцінності цілого
українського народу, забрала відчуття другосортності у більшості населення (і у
тих, кому держава не платила гроші, і яких можна було віднести до категорії
людей, які сьогодні їй не потрібні). Революція піднесла відчуття патріотизму,
почала формувати соціальну відповідальність, почала ставити заслін специфічному
класу, у якого товаром є все, в тому числі такі поняття як совість, доброта,
порядність, і який тривалий час відроджував зневіру у можливості адаптації
людини до нових соціально-економічних відносин, у власні зусилля і власний
нікому не потрібний інтелект. У новій ситуації відчули нові можливості і
розумні, патріотично налаштовані люди. Починає руйнуватися усвідомлення
українців як нещасного народу, який упродовж століть був жертвою поляків,
литовців, татар, росіян тощо [1, 38].
1. Донченко О.А. Адаптаційний невроз як ознака нашого часу// Соціальна
політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення/Збірник наукових
статей. – Київ: НВФ “Студцентр”/НІКА – Центр. – С.38
2. Маковецький А.М. Криза адптаційних можливостей громадян України у сферах
економічного та духовного життя// Соціальна політика в Україні та сучасні
стратегії адаптації населення/Збірник наукових статей. – Київ: НВФ
“Студцентр”/НІКА – Центр. – С.129
3. Мигович І.І. Особливості соціалізаціїі соціальної адаптації населення в
поліетнічному Закарпатті//Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії
адаптації населення/Збірник наукових статей. – Київ: НВФ “Студцентр”/НІКА –
Центр. – С. 70
4. Рущенко І.П. Модернізація та адаптивні можливості населення// Соціальна
політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення/Збірник наукових
статей. – Київ: НВФ “Студцентр”/НІКА – Центр. – С.125-127
5. Саєнко Ю.І. Соціальна політика в період трансформації суспільства//
Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення/Збірник
наукових статей. – Київ: НВФ “Студцентр”/НІКА – Центр. – С. 8
6. Шудло С.А. Проблеми соціальної адаптації молоді в перехідному
суспільстві//Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації
населення/Збірник наукових статей. – Київ: НВФ “Студцентр”/НІКА – Центр. – С.
121