Таран О., Кримчак Л.Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ АДАПТАЦІЙНОГО ДО НАВЧАННЯ ПРОЦЕСУ УЧНЯМИ-СИРОТАМИ

Адаптація учня професійно-технічного навчального закладу (далі ПТНЗ) до навчання є одним із етапів його навчального та соціального розвитку. На цьому етапі відбувається оволодівання індивідом специфікою навчальної діяльності в професійній школі, усвідомлення ним навчальних цінностей, формування готовності до успішної її реалізації. Адаптація до навчання сприяє і всебічному розвитку індивіда, оскільки її результатом є сформованість особистісного Я-учень ПТНЗ, як невід’ємної складової самосвідомості. Забезпечуючи входження молодої людини в учнівську групу та зближуючи цінності навчальної групи з цінностями молодої людини, адаптація до навчання стає складовою соціалізації.

Однією з важливіших умов ефективності адаптації учня до навчання в ПТНЗ виступає усвідомлення індивідом її сутності. Більшою мірою це стосується учнів-сиріт, які (здебільшого) починають свій самостійний шлях з навчання у профтехзакладі.

З метою виявити рівень усвідомлення учнями-сиротами ПТНЗ сутності адаптації до навчання було проведено емпіричне дослідження, в якому брали участь 286 респондентів-сиріт м. Дніпропетровська, м. Дніпродзержинська та м. Павлограда Дніпропетровської області, що навчаються на перших – третіх курсах професійно-технічних навчальних закладів.

За результатами отриманих відповідей було виявлено, що незалежно від віку, статевої приналежності та року навчання, усі опитуванні усвідомлюють важливість успішності адаптації як для навчання, так і для власного гармонійного навчального й особистісного розвитку.

Більша частина учнів-сиріт під адаптацією до навчання розуміють результат взаємодії особистості та навчального середовища. Так, 34% респондентів-сиріт вважають, що адаптація до навчання – отримання позитивних оцінок; 18% – це позитивний емоційний клімат в навчальній групі; 17% – задоволеність від взаємодії з одногрупниками та інженерно-педагогічними працівниками; 13% – вміння підкорятися оточуючим та виконувати їх вимоги; 9% – приєднання до навчальної групи; 5% – бажання навчатися; 4% – досягнення в навчанні успішних результатів та отримання нових знань і практичних вмінь. Тільки 6% учнів-сиріт ПТНЗ визначають адаптацію до навчання як процес пристосування особистості до умов навчального закладу, акцентуючи увагу на першому його семестрі.

Але, більшість респондентів не усвідомлюють особливості адаптації в ПТНЗ. Так, на питання, що стосується рівнів перебігу навчальних адаптаційних процесів в ПТНЗ дали відповідь лише третьокурсники-сироти (біля 1% ). Разом з тим, зазначені рівні вони вбачають в окремих видах навчальної діяльності (адаптація до теоретичних та практичних занять, адаптація до виробничої практики). Щодо механізмів, видів і критеріїв адаптації до навчання, то опитані учні-сироти взагалі (100%) не розуміють їх зміст та не вважають важливими.

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що учні-сироти ПТНЗ майже не усвідомлюють сутність адаптації до навчання і як етапу їх особистісного розвитку, і як безперервного процесу, що охоплює весь їх навчальногенез, а відтак, вони не здатні свідомо керувати процесом взаємодії з навчальним середовищем. Для них результат адаптації є ситуативним, нестійким.

Разом з тим, важливою для нашого дослідження є думка старшокурсників-сиріт (45%) відносно того, що якби вони знали про особливості адаптації до навчання в ПТНЗ й мали можливість отримати спеціальні знання щодо її специфіки, то процес їх входження до навчального середовища та пристосування до навчання проходив би набагато легше.

Підсумовуючи зазначимо, що усвідомлення учнем-сиротою ПТНЗ сутності адаптаційного до навчання процесу, а також його спеціальна підготовка з боку інженерно-педагогічного колективу, яка носитиме адаптаційно спрямований характер – є важливою умовою успішності в навчальному розвитку особистості сироти, в подальшій його соціалізації в суспільстві.