В. А. Гриценко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

залежність почуття самотності підлітків

від особливостей родинного середовища

На формування особистості в родинному оточенні впливають різноманітні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Соціально-економічна, політична та культурна трансформація суспільства, діяльність закладів освіти, засобів масової комунікації, позашкільних установ та організацій, взаємовідносини з однолітками складають зовнішнє оточення сім’ї, зовнішні фактори її виховного потенціалу. До внутрішніх факторів належать тип сімейного виховання, характер сімейних відносин, емоційна атмосфера у родині, рівень взаєморозуміння підлітків і батьків, які значною мірою детерміновані освітою батьків, їх моральними та діловими якостями, культурним потенціалом, педагогічними навичками. Ці фактори разом з матеріальним добробутом складають, особливо за сучасних умов, головні ресурси виховного потенціалу сім’ї.

Існують чотири типи виховання, що заважають процесу соціалізації дитини і можуть виступати чинниками виникнення почуття самотності у підлітків:

1. Емоційне неприйняття та відчуження дитини. Діти, яких не приймають батьки, почуваються дуже самотніми. Неприйняття дитини зрештою призводить до взаємного відчуження, яке часто стає причиною жорстокості в стосунках або втечі дитини з дому в пошуках душевного тепла та розуміння.

2. Близьким до неприйняття є гіперсоціальний тип виховання. В його основі – не природна батьківська потреба в дитині, а потреба мати дитину тому, що так прийнято. Такі батьки у вихованні, у стосунках з дітьми все зводять до формальності. В таких сім'ях культивується педантизм і все доходить до крайнощів, особливо у вимогах до дитини.

3. Тип тривожного виховання ґрунтується на постійній тривозі батьків за все, що пов'язано з дитиною. Результат виховання – діти несамостійні, нерішучі, вразливі, невпевнені в собі, які тяжко переносять природні труднощі. Тривожне сприйняття довкілля робить їх важкими у спілкуванні, що, згодом, може призвести до виникнення почуття самотності, відторгнення та переслідування їх групою однолітків. Хоча можливий, особливо в підлітковому віці, і протест проти надмірного опікування, який виявляється в різних спробах здобути незалежність.

4. Егоцентричне виховання спостерігається в сім'ях, де дитині нав’язується уявлення про себе як про надцінність. Результат виховання – егоцентрична дитина, яка в колі ровесників закономірно зазнає поразки: її претензії однолітки відкидають. Як правило, такі психічні травми не минають безслідно, особливо у підлітковому віці: дитина переживає їх так само, як в разі її неприйняття, що провокує агресію в стосунках з тими, хто не визнає її відповідно до її уявлень про себе.

Результати проведеного нами дослідження дозволяють зробити наступні висновки. Найбільш значущими родинними соціально-педагогічними чинниками, що безпосередньо впливають на виникнення почуття самотності у підлітків є: кількісні та якісні показники спілкування підлітків із своїми батьками або особами, які їх заміняють, рівень освіченості батьків, конфліктність та матеріальне становище сім’ї.

Конфлікти між підлітками та дорослими виникають, зокрема, через розбіжність їхніх думок про права та обов'язки дітей і батьків, дорослих і підлітків. Важлива умова попередження та подолання конфлікту, якщо він уже виник, – перехід дорослого на новий стиль спілкування з підлітком, тобто ставлення до нього як до дорослої людини. Це, зокрема, означає максимально повну передачу підлітку відповідальності за свої вчинки та надання йому свободи для дій. Проте зволікання з боку дорослого у зміні ставлення до підлітка в потрібному напрямку майже завжди викликає опір із боку підлітка. У результаті саме в той момент життя, коли підліток найбільше потребує розуміння та підтримки з боку дорослих, вони втрачають можливість впливати на нього.

Подоланню міжособистісного конфлікту підлітка та дорослого звичайно сприяє встановлення між ними довірчих, приятельських відносин, взаємної поваги. Проте, на жаль, деякі батьки вживають інших засобів, у т.ч. лайки та силовий вплив на підлітків, про що, зокрема, свідчать численні соціологічні дослідження. Так, за даними Центру досліджень дитинства Українського інституту соціальних досліджень, “кожна четверта дитина з тих, хто зазнав насильства та знущання, зіткнулася з цим явищем у колі сім’ї” [1, с. 46].

Безперечно, що добробут сім’ї також є чинником виникнення почуття самотності у підлітків, адже він впливає на самооцінку дитини, її самоповагу, стосунки з однолітками, вибір життєвих перспектив, якість освіти, розвиток здібностей. Сучасне економічне становище держави негативно впливає на добробут сімей, на процеси соціалізації дітей та підлітків. За даними опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, найактуальнішими проблемами для сімей, які мають дітей віком до 16 років, є низькі прибутки та побутові труднощі. На жаль, проблеми побудови стосунків між батьками та дітьми, духовний світ сім’ї відходять на другий план. Завантаженість батьків вирішенням питань утримання сім’ї призводить до скорочення часу для спілкування з дитиною, спільного дозвілля та занять [1, с. 39].

Отже, проведений нами аналіз сучасних умов сімейного виховання доводить, що до несприятливих умов сімейного виховання відносяться: неефективний тип виховання, високий рівень конфліктності у родині, низький рівень освіти батьків та незадовільний рівень добробуту сім’ї. Ці соціально-педагогічні чинники сприяють виникненню такого явища, як відчуженість особистості від нормального соціального середовища, що часто веде до виникнення почуття самотності, яке характеризується відчуттям ізольованості, може викликати дефіцит прийняття та розуміння і спричиняти труднощі у спілкуванні підлітків з оточуючими і, згодом, призводити до засвоєння дітьми асоціальних норм поведінки.

Питання налагоджування стосунків у підлітковому середовищі та вирішення проблеми підліткової самотності повинні бути у центрі уваги не тільки самих молодих людей, але й педагогічної громадськості та, головне, батьків. Адже, яка б трансформація суспільства в цілому і соціальних інститутів, що здійснюють процес соціалізації особистості, не відбувалася, найбільш впливовою як за тривалістю, так і за змістом залишається, на нашу думку, сім’я.

Література

1. Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації [Текст] : колективна монографія / ред. Л.Г. Сокурянської. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2000. – 207с. – ISBN 966-623-072-0