Пісна Ю.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Ключові соціальні детермінанти суїцидальної поведінки індивіда.

Суїцид, як багатогранна проблема, у більшості випадків, виступає заздалегідь ретельно спланованим та виваженим кроком. Даному феномену не властива випадковість, а навпаки, притаманна осмислена, причинно-обумовлена дієвість. Головним аспектом даної проблематики є телеологічна спрямованість. Самогубство завжди уявляється для індивіда вирішенням певних проблем власного буття, подоланням ним складних перешкод, що зустрілися на життєвому шляху, звільненням від тяжких, непосильних та безвихідних обставин. Суїцид завжди має мету та видається виходом із безвихідності життєвих обставин. І, відповідно, самогубство набуває таким чином логічності та доцільності. Зазначені риси значною мірою впливають на суїцидента, його свідомість та психічний стан. У свою чергу, це створює достатньо серйозну перешкоду на шляху запобігання та усунення подібних поривань людини. Проте філософи, психологи, соціологи не полишають надій на подолання даного феномену в суспільстві. Звичайно, задля вирішення проблеми необхідно вивчити причинно-наслідкові домінанти самогубств, встановити зв'язок відносин: людина - суспільство.

Осмислити і зрозуміти причини самогубств означає зробити перші кроки з метою профілактики та запобігання чи зменшення кількості подібних дій. Звичайно, можна зосередитися на людині та дослідити її психічно-емоційний стан, що у свою чергу відкриє основні мотиви та наміри особистості і пояснить, чому та чи інша людина позбавила себе життя. Проте мотиви дій індивіда коріняться набагато глибше, аніж власні переживання, емоційні стани. Навіть більше, всі перераховані аспекти є скоріше наслідками, причини котрих криються у взаємозв’язку людини із оточуючим її середовищем – соціумом.

Важливо зосередити увагу на аналізі процесу розгортання та впливу суспільних стосунків на «я». Найбільш цінним матеріалом для розуміння сутності основних детермінант суїцидальної поведінки є соціальні та соціально-психологічні аспекти, що відіграють провідну роль у мотивах відповідних дій індивіда.

Основні причини, що штовхають людину на відмову від власного життя, як правило, є тісно пов’язаними із процесами побудови суспільних відносин, у яких головну роль відіграє:

1) найближче оточення – сім’я, батьки, друзі;

2)соціально-економічна ситуація країни, на території якої мешкає індивід;

3) соціальний прошарок, верства, до якої належить людина.

Відзначивши вплив всіх вищеперерахованих детермінант, варто відмітити, що визначною у такій ситуації є роль власне самої людини, її сили волі, стійкості життєвих позицій та емоційного сприйняття світу.

По-перше, найближче оточення має визначальний вплив на ще не сформовану остаточно молоду людину. Тому на першому місці серед проблем, що характерні для підлітків із суїцидальною поведінкою, знаходяться відносини із батьками, на другому місці – труднощі, пов’язані з освітніми закладами, та на третьому – проблеми, пов’язані із взаємовідносинами з друзями та особами протилежної статі.

По-друге, соціальне положення індивіда відіграє більш значиму роль для особистості, яка є дорослою та займає певне місце у суспільстві, має відповідальність та обов’язки не лише перед самою собою, а й перед власною сім’єю, дітьми, колективом. Це вимагає від індивіда значних зусиль: моральних, фізичних, матеріальних, а також психологічної стійкості. Тому в результаті незалежних від індивіда причин, коли становище є нестабільним та настільки важким, що не підвладне людині для здійснення змін до покращення, лише самогубство вважається одним із основних реальних шляхів позбутися страждань. Економічна ситуація є одним із надзвичайно важливих факторів. Інші соціальні причини відіграють більш опосередковану роль на добровільний ухід із життя.

Проте, якщо звернутися до статистичних даних, відмітимо, що у високорозвинених країнах кількість суїцидів стрімко збільшується. Цей факт відноситься й до розвинутих міст, в яких суїцидальні показники значно вищі у порівнянні з показниками сільської місцевості.

По-третє, в цілому науково-технічний прогрес збільшив диференціацію різних верств суспільства, тим самим сприяючи відчуженню людини, що зневірилася у своїй самоцінності. Людина відчуває себе піщинкою у всесвіті, як відмічав Б. Паскаль. Суспільство, що перебуває у стані аномії та не має перспектив для розвитку, штовхає члена такого суспільства на суїцид, оскільки майбутнє здається повністю відсутнім.

Е.Дюркгайм довів, що рейтинг самогубств пов'язаний із соціальною інтеграцією людини, тобто ступенем, відповідно до якого індивід відчуває себе часткою великої групи. Е.Дюркгайм класифікував самогубства на егоїстичні, альтруїстичні, аномічні та виділяв змішані типи, які утворюються через взаємозв’язок вищеперерахованих. Всі види, і навіть егоїстичне самогубство безпосередньо, є наслідком тих соціальних стосунків, які будуються між індивідом та суспільством.

Література

1. Література: Дюркгайм Е. Самогубство.- СПб., 1912.