Устименко Ірина Михайлівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Механізм формування креативних здібностей школярів

Пошук засобів розвитку креативних здібностей школярів передбачає перш за все дослідження механізму їх формування.

Механізм – це внутрішня будова, система чого – небудь [1, 179]. Система формування креативних здібностей, на нашу думку, складається із взаємопов’язаних ланок, які у процесі своєї взаємодії і забезпечують їх утворення. Цими ланками є потреби та свідомість.

Будь який механізм, у тому числі механізм формування має кінетичну природу. При формування креативних здібностей функцію спонукальної сили відіграють потреби.

Потреба – це початкова спонука до діяльності при нестачі яких – небудь умов життєдіяльності соціального суб’єкта, форма вираження його необхідність в чому – небудь [2, 75]. Потреба є індивідуальною, психофізіологічною в своїй основі. Як спонукальна сила вона проявляється інколи підсвідомо.

Як відомо, потреби людини поділяються на природні та суспільні. Біологічні, природні потреби людина отримує від народження, а суспільних набуває в процесі становлення людської особистості . В цій своїй якості інтерес виконує функцію внутрішнього приводу механізму, який забезпечує взаємодію потреб і мотивів. На основі інтересу складається мотиваційна сфера особистості, в ній відображається устремління людини, цілі її діяльності.

Зовнішнім фактором, який формує систему мотивів є соціалізація. У випадку формування креативних здібностей школярів соціалізація здійснюється у формі навчального процесу, а її засобом можуть виступати творчі завдання.

Навчальний процес – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, засоби, форми) для прискореного опанування людиною основ соціального досвіду [3, 284].

Цей процес створює основу суб’єктивного відношення школярів до існуючої дійсності та цілеспрямованого її перетворення і створює передумови формування діяльносних здібностей.

Здібність – це властивість індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності [4, 608].Одним із різновидів здібностей є креатині здібності.

Креатині здібності – це синтез соціальних і психофізіологічних властивостей, що в своїй сукупністі утворюють самостійну соціальну якість людини. Вони суб’єктивно виявляють потенційні способи діяльності і визначають ідеали та можуть уречевлювати знання. Звідси креативність як соціальна якість особистості школяра виступає зовнішнім проявом активності і слугує вихідним приводом механізму.

В реальній життєдіяльності особистості потреби, інтереси і здібності вони ніколи не функціонують ізольовано, незалежно один від одного. Через інтерес відбувається перехід від природного до суспільного, від об’єктивного до суб’єктивного. Будь який зовнішній вплив тільки тоді перетворюється в спонукальний мотив діяльності, коли стає елементом креативного потенціалу особистості попередньо пройшовши через призму потреб, інтересів, норм. В цьому випадку відбувається суб’єктивна детермінація дії, що являє собою свідому і глибоку особистісну спонукаючу силу.

Виявлення сутності механізму формування креативних здібностей надає змогу розробити систему педагогічних заходів впливу на особистість школярів з метою їх підготовки до виходу на інноваційний ринок праці.

Література:

1. Новий тлумачний словник української мови/ Укладачі: В. Яременко, О.Сліпушко. – К.: видавництво «Аконіт», 2001. – 926 с.

2. Социальный справочник / Под общей ред. В.И. Воловича. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 382 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: навч. Посіб. 3-те вид., стер. / Н.П. Волкова. – К.: Академвидав, 2009. – 616 с.