Богацька Н.М., Шкребета О.В.

Вінницький торговельно - економічний інститут КНТЕУ

Проблеми регулювання оплати праці в Україні

Сучасний етап розвитку економіки характеризується тим, що політика оплати праці має визначальний вплив на здійснення соціальної політики, стимулювання і мотивацію трудової діяльності, ефективність кадрової політики, регулювання грошових потоків і забезпечення збалансованої роботи підприємств.

Формування механізму регулювання оплати праці в Україні відбувалося у складних умовах трансформації економічної системи.

Заробітна плата, як головне джерело доходів населення, є визначальним фактором формування соціальної справедливості в суспільстві, платоспроможності. За роки незалежності так і не створені умови щодо суттєвого поліпшення рівня життя народу, держава не спромоглася розмір мінімальної заробітної плати довести до рівня прожиткового мінімуму.

Проблематика оплати праці в Україні характеризується такими негативними тенденціями:

1. Внаслідок ринкових економічних реформ відбулися суттєві зміни в розмірах диференціації заробітної плати за галузями, видами економічної діяльності та всередині них;

2. Темпи зростання заробітної плати у сфері послуг більш ніж удвічі перевищили темпи зростання в цілому по Україні та у 1,5 рази в реальному секторі економіки.

Питання регулювання оплати праці турбує вчених-економістів та науковців сьогодення, як у фундаментальному, так і в прикладному напрямах досліджень, зокрема - це А.С. Богачьова, Г.Я. Левчунь, Л.В. Синяєва , В.М. Гончаров, А.М. Колот, В.М. Новиков, О.М. Новикова та багато інших.

Серед проблем, котрі доводиться сьогодні вирішувати суспільству в процесі зміни соціально-економічних відносин, а також за нинішнього стану ринкової економіки, залишається реформування оплати праці.

За дослідженнями вчених – економістів негативний стан у сфері оплати праці пов'язаний з наступним. Необґрунтована диференціація заробітної плати за галузями та видами економічної діяльності. За останні роки номінальна заробітна плата працюючих у цілому по економіці збільшилася у 5,87 рази. Але спостерігається суттєва міжгалузева диференціація у розмірі номінальної заробітної плати за галузями та видами економічної діяльності;

Заробітна плата у структурі грошових доходів населення залишається на низькому, порівняно з індустріально розвинутими країнами, рівні.

Необґрунтовано низький рівень мінімальної заробітної плати є не менш гострою проблемою. В Україні основою регулювання розмірів номінальної заробітної плати є мінімальна заробітна плата (МЗП). Основою оцінки дієздатності МЗП як регулятора номінальної заробітної плати є показник її співвідношення з прожитковим мінімумом та фактично досягнутим рівнем номінальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата порівняно з іншими роками зросла, наприклад, у 2000 р. вона становила 90 грн., в 2005 р. – 262 грн., в 2008 р. – 515 грн., 01.01.10 р. – 869 грн., на початок 2011 р. вона становила 941 грн., а з 01.12.11 р. МЗП становить 1004 грн. Відбувається позитивна тенденція у зростанні мінімальної заробітної плати. Але, якщо порівнювати з країнами світу, то Україна знаходиться на початковому рівні, а саме: у США мінімальна заробітна плата за 1 год. праці становить 7,25 дол., тобто 9280 грн. в місяць; Канада – 10880 грн.; Нова Зеландія – 13440 грн.; Франція – 13184 грн.

Концептуальною проблемою в Україні є обмеження сфери державного втручання у систему регулювання механізму оплати праці та в систему ціноутворення, оскільки самостійне формування системи оплати праці відбувається на фоні недостатнього рівня базових теоретичних знань у керівників та службовців. Ще не менш важливою є проблема встановлення фіксованих тарифних ставок і окладів на відносно тривалий період часу.

Серйозною проблемою в оплаті праці є надзвичайно низький її рівень у собівартості продукції – це біля 10% проти 40-50% у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Шляхами вирішення проблем оплати праці є:

– регулювання державою не тільки мінімальної зарплати, а рівня оплати праці в усіх галузях економіки;

– узгодження мінімальної заробітної плати з прожитковим мінімумом та приведення їх до рівня, гідного для життя людини;

– розробка гнучкої тарифної системи;

– орієнтація на зменшення витрат не за рахунок вивільнення працівників, а за допомогою економії матеріальних та інших ресурсів, що наявні в підприємства;

– зменшення витрат на оплату праці можна здійснювати за рахунок удосконалення нормування праці, введення організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці, застосування принципів раціональної організації праці;

– здійснення оцінки ефективності управління відносно зниження рівня плинності кадрів для кожного структурного підрозділу.

– відпрацювання механізму залежності оплати праці від результатів праці і внеску кожного працівника в кінцеві результати праці;

– врахування обставин, що склалися на підприємстві, зокрема організаційно-технічних та соціальних.

Отже, на підставі окреслених тенденцій можна зробити висновок, що проблема регулювання оплати праці загострюється внаслідок відсутності дієвого контролю з боку держави, невиконання чинного законодавства. Заробітна плата, незважаючи на заходи, що вживаються залишається низькою і не виконує своєї основної функції – мотивації працівників до продуктивної діяльності.

Таким чином, зазначені проблеми регулювання оплати праці в Україні потребують вирішення у найближчій перспективі.

Література:

1. Закон України «Про оплату праці» // Закони України. – К.: Ін-т законодавства, 2004. – Т.8. – С. 210-218.

2. Осовий Г. Реформа заробітної плати в Україні – орієнтир на євро стандарт / Г. Осовий // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2010. - №3. – С. 14-26.

3. Синява Л. В. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи їх вирішення в Україні / Л.В. Синява // Регіональна економіка. – 2009. - №1. – С. 171-177.

4. Україна у цифрах 2010 [стат. збірник] / Державний комітет статистики України. – К.: Консультант, 2011. – 259 с.

5. Федірко Н. Державне регулювання оплати праці: світовий досвід і практика України / Н. Федірко // Україна: аспекти праці. – 2011. - №5.- С. 22- 30.