Богацька Н. М., Паламарчук М. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Системи оплати праці, їх порівняльний аналіз

У діяльності будь-якого підприємства настає момент, коли треба визначитися щодо системи оплати парці персоналу. І це має бути економічно вигідно підприємству і не обмежувати права робітників. Вибір системи оплати праці – серйозне завдання для профільних спеціалістів та керівництва. Тому важливо дотримуватися певних принципів вибору:

· наявний ступінь деталізації нормування технологічних процесів;

· зростання рівня автоматизації праці, чим вищий він буде, тим ефективнішою буде погодинна система;

· потреба роботодавця покращити продуктивність праці чи збільшити обсяг робіт;

· труднощі з нормування та обліком результатів праці. [2]

Загалом спектр вибору форм оплати праці звужується до погодинної або відрядної, які доволі часто використовуються і мають багато прихильників.

Відрядною називається форма заробітної плати, при якій праця робітника оплачується за встановленими відрядними розцінками за кількість фактично виготовленої продукції [5].

Відрядна оплата праці – система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потреб якості [4].

Почасова система оплати відповідає використанню фіксованих (постійних, тобто незалежних від якихось показників діяльності робітника) ставок оплати за одиницю часу.

Погодинна оплата праці – це оплата праці за відпрацьований час. Розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

Порівнюючи ці системи оплати праці часто відмічається, що у західних компаніях з середини XX ст. в більшості розвинутих країн частка робочих- відрядників починає знижуватись. В США за 1950-70- ті роки їх доля зменшилась с 70 до 30%; у Франції за 15 років (починаючи с початку 60-х) вона впала с 40 до 15%; в 90-і роки в середньому 70-80% робітників в розвинутих країнах отримують почасову заробітну плату, в США їх доля досягла 86% .[1]

Пояснюючи цю ситуацію, вітчизняні спеціалісти виділяють ознаки, переваги та недоліки відрядної та почасової оплати праці. Відповідно у зв'язку із статистичним ростом частки почасової оплати праці, роблять висновки щодо більшої привабливості позитивних сторін почасової оплати праці, таких як збільшення якості продукції внаслідок меншої інтенсивності праці, більша соціальна спрямованість почасової оплати, адже вона більш відповідає інтересам робітників, їх внутрішньому комфорту.

Зокрема виділяють такі переваги почасової системи як [1]:

- складність врахування факторів, які не залежать від робітника, однак впливають на виробіток (хвороба, поламка обладнання, збої у постачанні, погодні умови);

- менша небезпека того, що з метою росту кількості обсягу продукції працівники не будуть приділяти увагу її якості. Затрати на контроль якості продукції можуть перебільшити економію на інших формах контролю;

- при одній і тій же річний сумі заробітку працівникам краще погодинна оплата. Більшість з них, відчуваючи природну неприязнь до ризику і маючи фінансові зобов'язання, пов'язані з регулярними витратами (плата за квартиру, купівля продуктів харчування і т.п.), віддадуть перевагу більшій визначеності заробітку.

При оплаті праці за відрядною системою, працівники інтуїтивно не слідкують за своїм часом, що веде до непродуктивної роботи, а відповідно до затрат часу більше визначеного (8 годин за зміну) – незадоволеності високими нормами, необхідності постійно контролювати робітників на кожній операції. При цьому неможливо однозначно відповісти, чи працівник непродуктивно працював всю зміну, чи він відпрацював продуктивно її частину, і чим він займався решту робочого часу на підприємстві. Взагалі кожний працівник на підприємстві є додатковими втратами для керівництва, оскільки на нього витрачається електроенергія, газ, час адміністративних працівників, охорони. Працюючий продуктивно працівник перекриває ці витрати своєю працею. А в разі, якщо працівник знаходиться на підприємстві та не працює, він дійсно стає проблемою для керівництва. Почасова система оплати праці, зазвичай, дає менше підстав для перебування робітників на підприємстві без роботи.[3]

Отже, почасова форма заробітної плати використовується для 70-80% американських робітників, и для 60-70% робітників у Західній Європі [4] – в цьому розрізі можна говорити не стільки про відмову західних компаній від оплати праці відповідно до індивідуального внеску кожного та продуктивності праці, скільки про перехід до почасової форми оплати продуктивно відпрацьованого часу.

Це відмічають і вітчизняні науковці. В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з'явитися тенденція до заміни відрядної оплати на почасову. У цьому разі необхідно дотримуватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи.

Література:

1. Элитариум: Центр дистанционного образования [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www. elitarium.ru.

2. Тютюнник В. Акордна система оплати праці / В. Тютюнник // Справочник экономиста. – 2011. – №3. – С.64-71.

3. Цимбалюк С. Диференціація заробітної плати: види, чинники, сучасний стан вУкраїні [Текст] / С. Цимбалюк // Україна: аспекти праці. – 2009. – №4. – С.16-22.

4. Кочиева Т.Б. Базовые системы стимулирования / Т.Б. Кочиева, Д.А. Новиков. – М.: Апостроф, 2008. – 108 с.

5. Остапенко Ю.М. Экономика труда: учеб. пособ. – 2-е изд., перераб. и доп. / Ю.М. Остапенко. – М.: Инфра-М, 2007. – 272 с.