Економічні науки/10. Економіка підприємства
К.е.н., доцент Ковбатюк М.В.,
Стрілок І.І.
Київська державна академія
водного транспорту
ім. гетьмана Петра
Конашевича-Сагайдачного, Україна
Після вступу
нашої держави до Світової організації торгівлі (СОТ) вкрай важливою стала
інформаційна відкритість ринку товарів та послуг. Адже лише максимальна
обізнаність та достовірність відкривають нові можливості співпраці світового
бізнесу з діловою елітою України. «В бізнесі, як і у спорті: всі розумні люди
роблять ставку лише на фаворитів», – казав колись Карнегі. Саме тому в
розвинених країнах світу авторитетними та достовірними є рейтинги, що
ґрунтуються на економічних показниках, тобто на абсолютних цифрових значеннях.
Рейтинг - це
метод порівняльної оцінки діяльності декількох підприємств. В основі рейтингу
лежить узагальнена характеристика по визначеній ознаці, що дозволяє
вибудовувати (групувати) підприємства у визначеній послідовності по ступені
убування даної ознаки. Ознака (критерій) класифікації може відбивати окремі
сторони діяльності фірми (прибутковість, ліквідність, платоспроможність) або
діяльність в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж) [1].
Рейтинговий
підхід припускає розробку системи значень показників, у даному випадку для
оцінки фінансової стану підприємства. Ця система включає кілька рівнів (груп,
категорій) фінансового стану. Кінцевим результатом оцінки є віднесення
аналізованого підприємства до тієї або іншої групи. У світовій практиці існує
три основних методи побудови рейтингу: номерний, бальний і індексний.
Номерна
система рейтингу полягає в побудові сполучень значень показників фінансового
стану компанії і присвоєнні кожному з цих сполучень визначеного місця в
рейтингу. Відповідно до технології побудови номерна система розрахована на
слабко деталізовану методику з невеликим охопленням факторів, що впливають на
фінансовий стан фірми, що мають невелику шкалу критеріальних значень.
Для побудови
рейтингу в рамках більш складних методик використовують бальну систему, що
дозволяє здійснити оцінку фінансового стану підприємства в балах, привласнених
йому по кожному оціночному показнику. Зведена бальна оцінка дає можливість
визначити приналежність останнього до тієї або іншої групи підприємств.
Крім
вищезгаданих, широко розповсюджених у світовій практиці рейтингових систем,
існує також індексний метод побудови рейтингу. При його використанні
виробляється розрахунок індексу кожного з оціночних показників фінансового
стану підприємства. Розрахунки можуть проводитися щодо базисних даних або
середніх значень, розрахованих за ряд років. Головний критерій, по якому
оцінюються підприємства, — якісні показники їхньої діяльності. Серед них —
капітальна база, ефективність розміщення активів, прибутковість і ліквідність.
Враховується також стан менеджменту, тобто раціональність методів керування.
Багато компаній
та кваліфіковані фахівці спираються у своїй діяльності на цілі системи
оцінок у прагненні вибрати «єдино правильні» рішення з множини альтернатив
та як можна більш точно передбачити кількісні та / або якісні показники
наслідків цього рішення. Тим не менше, не можна вважати, що в теорії
досягнута адекватна систематизація підходів і методології в цілому
застосування оцінок в економіці, формування оцінок у тих чи інших
цілях. Тому часто різні види оцінок заміняють іншими, які не
стосуються сфери або ситуації, в яких відбувається оцінка об'єкта /
рішення, що призводить до несподіваних результатів і некоректних
висновків. Розвиток сучасних підприємств різних сфер діяльності
вимагає проведення комплексної оцінки їх функціонування з метою
підвищення ефективності діяльності компанії та співставлення з
компаніями-конкурентами.
Учасникам
ринку рейтингова оцінка дає можливість підвищити якість менеджменту
підприємства, поліпшити вибір ділової стратегії, а іноземцям — вибрати
надійного партнера. У свою чергу рейтингова система, розроблена з урахуванням
світового досвіду, дозволить підприємствам установлювати рівноправні
партнерські відносини з закордонними компаніями.
Наявність
рейтингу у суб’єкта фінансового сектора досить часто на практиці покращує умови
доступу на фінансові ринки за рахунок підвищення довіри інвесторів і кредиторів
до його боргових зобов’язань. Це може привести до зниження витрат фінансування.
Дозволяє інвестору оцінити, чи прийнятна для нього
співвідношення ризик / доходність для даного вкладення, і
порівняти з альтернативним варіантом.
В умовах
зростаючої глобалізації ринків рейтинги стали орієнтирами, допомагають
емітентам розміщати свої цінні папери в усьому світі, розширюючи ринок
залучення капіталу. Обирати фінансового посередника, що має рейтинг провідного
світового рейтингового агентства.
Таким чином,
підприємствам необхідний інструмент прогнозування своєї діяльності, що відображає,
крім існуючих внутрішніх прогнозів компанії, сторонню думку і прогнозний стан
компанії на ринку по відношенню до конкурентів ∕ аналогічних компаній, що
здійснюється методом складання рейтингів.
Література:
1.Карминский
А.М. Рейтинги в экономике: методология и практика / А.М. Карминский и др. –
М.Финансы и статистика, 2005. – 240с.
2.Чайковский
А.А. Применение оценок в экономике // Вестник университета (Государственный
Университет Управления). – М.: ГУУ, 2007-0,5п.л.