Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Халіна О. В.

Українська академія друкарства

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА НЕДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБАМИ БЕЗПЕКИ

Поняття безпеки, стосовно економіки як динамічної системи, є адекватним поняттю стійкості процесу суспільно-економічного відтворення. Іншими словами, економічна безпека держави ─ це здатність національної економіки задовольнити потреби населення на визначеному рівні, можливість протистояти дестабілізуючим діям внутрішніх та зовнішніх чинників, а також забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Економічна безпека країни повинна трактуватися як поєднання економічної безпеки держави (макрорівень) та економічної безпеки суб’єктів господарювання та громадян (мікрорівень). Відсутність збалансованої взаємодії макро- і мікрорівнів на сьогоднішній день є однією із основних проблем забезпечення економічної безпеки України. Слід наголосити, що погіршення якості життя населення та недостатня соціальна захищеність багатьох його верств є також загрозою економічній безпеці, оскільки саме громадяни знижують легітивність і ефективність економічної політики держави, а також призводять до поширення кримінальної та «тіньової» діяльності. Отже, ключова ланка забезпечення економічної безпеки України полягає в узгодженні її трьох рівнів ─ безпеки індивідуума, підприємства і держави. Важливо, що провідною, на даному етапі, має бути саме безпека підприємства ─ первинної ланки економічної системи.

Держава ─ це інститут, який реалізує потребу в безпеці лише на колективному, суспільному рівні. Безпека ж на індивідуальному рівні ─ на рівні особи, групи осіб, підприємницької структури реалізується саме зазначеними суб'єктами, тобто своїми силами і можливостями. Держава на цьому рівні може і повинна лише створити необхідні умови для реалізації вказаними суб'єктами своєї природної потреби в безпеці. Тому, спільні зусилля державних органів та структур недержавної служби безпеки утворюють систему забезпечення економічної безпеки на двох рівнях ─ індивідуальному і колективному.

Недержавні служби безпеки виникли в Україні на поч. 90-х років як засіб протидії тим кримінальним загрозам, що виникли тоді для перших підприємців.

Сьогодні недержавний і державний сектори безпеки не пов’язані єдиними правовими механізмами, функціонують у різних площинах. Незважаючи на єдність цілей і на певне взаєморозуміння, недержавного і державного секторів безпеки, обидва суб’єкти однієї системи діють повністю автономно. Продумана і раціонально організована взаємодія недержавної системи з правоохоронними органами є одна з найважливіших складових ефективності захисту підприємства. Світовий досвід показує, що така взаємодія розширює можливості держави в боротьбі з економічними злочинами, злочинністю, із промисловим шпигунством і економічною розвідкою.

Налагоджена взаємодія державної і недержавної правоохоронних систем повинна позитивно впливати на підприємницьку діяльність, що вигідна усім: підприємцям, громадянам, суспільству і державі.

Необхідність активної взаємодії органів внутрішніх справ і недержавної системи виникає також через наявність єдиної інформаційної мережі в сфері контролю за кримінальною діяльністю з одного боку й об’єктивно існуючої обмеженості джерел інформації по цьому питанню з іншого. При цьому, керівників служб безпеки підприємства можуть цікавити відомості, що зберігаються в міських і обласних адресно-довідкових бюро (прописка, реєстрація, виписка і т.д.), інформаційних центрах управління внутрішніх справ (відомості про судимість в осіб, що перевіряються, про порушення чи припинення відносно них кримінальної справи, про відмовлення в порушенні кримінальної справи). У свою чергу, представникам оперативних і слідчих органів внутрішніх справ можуть бути дуже корисні відомості про:

- факти крадіжок з об’єктів, що охороняються і несанкціонованих проникнень зловмисників на об’єкт;

- підозрілих осіб, які затримані охороною підприємства на території об'єкта;

- сумнівних клієнтів чи недобросовісних конкурентів підприємства; про співробітників охорони, звільнених по підозрі у зв’язках зі злочинцями.

В сучасних умовах в Україні вже склалася система суб’єктів недержавної правоохоронної діяльності, але процес законодавчого оформлення правового статусу окремих видів суб’єктів недержавної правоохоронної діяльності залишився незавершеним. Нині, в нашій державі таку діяльність здійснює недержавна система, представлена приватними охоронними, охоронно-технічними та детективними підприємствами, комерційними службами безпеки, підприємствами різної форми власності. Необхідно зазначити, що значну частину останньої становлять професіонали, колишні співробітники Служби безпеки, органів внутрішніх справ, Збройних Сил і підрозділів спеціального призначення.

У даний час, недержавні служби безпеки у своїй діяльності керуються загальноприйнятими для всіх Законами «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та іншими. Закони «Про охоронну діяльність», «Про зброю», що враховують специфічний правоохоронний характер діяльності недержавних підприємств безпеки як підприємств з особливими статутними завданнями, і донині не прийняті Верховною Радою.

В якості висновків, слід зазначити, що завдання, які вирішуються недержавною системою, спрямовані на захист законних прав та інтересів підприємців і сприяють загальному розвитку підприємництва в Україні. Тому, недержавна система забезпечення безпеки підприємництва та особи виступає об’єктивним союзником державної системи і це визначає можливість і необхідність взаємодії державних служб та органів безпеки з представниками недержавної системи безпеки.